8 років минуло відтоді, як з’явився перший світовий рейтинг закладів вищої освіти, а сьогодні вже існує величезна кількість різноманітних систем оцінювання вишів. Проте, чому навчили нас ці 8 років у царині систем рейтингування? Більш ніж 8 років назад шанхайський університет Дзяо Тонг (Jiao Tong) презентував свій перший міжнародний академічний рейтинг університетів.

З того часу кількість міжнародних рейтингів університетів значно зросла. Наразі існує 2 основних конкуренти, які, розробляючи загальні рейтинги, включають, крім досліджень і інші показники- це Quacquarelli Symonds (QS) та Times Higher Education.

Існують також рейтинги на основі використання інтернету - Webometrics та IC4U та рейтинги на основі опрацювання досліджень з Тайваню, Туреччини та Австралії (проте, останній, здається, припинив своє існування). Є також рейтинги у Росії та Франції.

Ми не повинні також забувати про європейський проект U-Multirank, який щойно подолав пілотну стадію, про регіональні рейтинги у Азії та Латинській Америці та різноманітні предметні субрейтинги та рейтинги бізнес шкіл.
А тепер про декілька речей, які стали нам зрозумілі у системі рейтингування університетів.

Вимірювальні дослідження - це надто просто

Є декілька шляхів проведення вимірювальних досліджень. Ви можете порахувати загальну кількість публікацій, кількість публікацій на факультет, загальну кількість цитувань на факультет, кількість цитувань на сторінку, h- індекс, обсяги міжнародної співпраці та витрачених коштів, оцінити репутацію. Все це може бути здійснене декількома шляхами.

Як наслідок, такий рейтинг походитиме на боксерський поєдинок у надважкій категорії із беззаперечним наявним переможцем. Кембрідж очолює рейтинг QS головним чином, тому, що він має чудову репутацію у галузі досліджень, Гарвард є першим у шанхайському рейтингу, тому що він є лідером майже в усіх сферах, а Caltech очолює новий міжнародний рейтинг Times Higher Education, тому що він більше зосереджується на якості, ніж на кількості.

Ніхто не знає як оцінити викладання

QS має показник що вимірює співвідношення студент-факультет, проте, як визнають самі організатори, це доволі грубий інструмент. Насправді, він включає вчених, які тільки займаються дослідженнями і яких ніколи не бачили у навчальних аудиторіях. Рейтинг Times Higher Education має кластер показників, що стосуються навчання, проте вони демонструють, що мають відношення до навчального середовища.

Якби хтось направду спробував серйозно зайнятися визначенням якості викладання, найкращим взірцем міг би стати певний різновид дослідження студентської оцінки, на кшталт того, що був переконливо успішно проведений у рамках пілотного проекту U-Multirank чи http://ratemyprofessors.com міг би вийти на міжнародний рівень.

В кожному разі, для кращих студентів та кращих вишів викладання, значною мірою, не є важливим. Рекрутери не чули про Гарвард, Оксфорд чи великі школи , тому що вони почули про той ентузіазм, з яким їхні випускники долають обмеження, які на інших накладає звичайна освіта. У ці виші йдуть, тому що саме там багато талановитих людей, проте талановиті люди є талановитими ще до того, як вони вступають до університету.

Стати першим - це важливо

Міжнародний академічний рейтинг, який проводить шанхайський університет Jiao Tong не є помітно кращим від рейтингу досягнень всесвітних наукових робіт, який проводить тайванська Рада з оцінки вищої освіти та акредитації. Проте він є значно відомішим.

Дуже хороший рейтинг на основі досліджень був проведений Середньосхідним технічним університетом у Анкарі, проте навряд чи хто знає про нього- ніша вже зайнята.

Вся справа у бренді

Якщо якесь видання із назвою, що містить слово «Таймс» у заголовку задля асоціаціації із Томсон Ройтерс підготувало б рейтинг ТОП 200 з Александрійським університетом на чолі, або його б навіть оголосили першим у Египті, цей рейтинг просто би висміяли. Рейтинг QS став відомими також і тому, що він пов’язаний із успішної агенцією із працевлаштування випускників.

Будьте обережні з методолігією

Рейтинг QS добре відомий своїми численними змінами у методології, які змушують університети стрімко переміщуватися згори до низу у рейтинговій таблиці. Хоча методологія офіційно визначена, ще і досі трапляються не анонсовані зміни.

У 2010 році щось трапилось із кривою, що визначала кількість цитувань на факультет (математик міг би точно пояснити причину) таким чином, що це значно покращило показники вишів із верхньої частини списку- в першу чергу, безперечно тих, хто і так займав перші місця, проте погіршило показники тих, кому менше пощастило. Одним з таких результатів став значний ріст Кембріджу, без сумніву, на велике здивування усіх.

З 2010 по 2011 роки рейтинг Times Higher Education запровадив стільки змін, що обговорювати ці переміни упродовж року не мало жодного сенсу.

Остаточна оцінка - це ще не все.

Проте остаточна оцінка є досить важливою. Все більш звичним для рейтингів є поява інтерактивного інструменту, що дозволяє читачам змінювати остаточну оцінку та, зрештою, створювати власні рейтинги. Досить повчально мати можливість погратися із показниками та побачити наскільки різною може бути остаточна оцінка.
Показник, якого не вистачає

Насамкінець, якість університету головним чином залежить від освіченості його студентів,- ось чому розділом US News’ Best Colleges, що найбільш ретельно вивчається, є розділ ACT-SAT.

Міжнародні рейтинги тільки почали розглядати це питання. Маю сумніви, що хто-небудь був би зацікавлений у ознайомленні із результатами дослідження по роботодавцях, проведеного QS чи навіть із рейтингом Paris Mines, що враховує кількість керівників на вищих посадах.

Очевидно, було б технічно можливим розробити відносну селективність університетів, проте це призвело б до нездоланних політичних перешкод.

Що далі?

І надалі з’являтимуться міжнародні рейтинги того чи іншого виду. Однак, навряд чи вони відіграватимуть ту домінуючу роль, яку виконує US News.

Ми можемо очікувати на більшу прискіпливість у зростаючому комплексі статистичного аналізу, появи більшої кількості регіональних рейтингів та більшої кількості предметних рейтингів, можливо, навіть більшої кількості дурних рейтингів на кшталт міжнародної версії кращих американських університетів для білок.

Проте, малоймовірно, що коли-небудь буде досягнуто угоди щодо того, що робить університет хорошим чи найкращим.



University World News ,
02.2012 р.
Автор: Річард Холмс, викладач Технологічного університету MARA у Малайзії, автор University Ranking Watch.






Від euroosvita.net:

Як повідомляв портал "Файл.РФ" - Агентство QS укладає рейтинги з 2004 року. До певного часу рейтинг ВНЗ щороку представляв британський журнал The Times Higher Education.

Але, потім, журнал відмовився від співпраці, чому передували проблеми з помилками, допущеними укладачами рейтингу, які ті, загалом, визнали.

Тепер, The Times Higher Education публікує власний рейтинг співпрацюючи з інформаційною групою Thomson Reuters та службою вивчення суспільної думки Ipsos Media, які мають достатній досвід в проведенні подібних досліджень.


Додатково:

Репутація університету - пані вразлива та вибаглива

Аудит - модна «фішка» для престижу чи надійний інструмент для удосконалення міжнародної системи вищої освіти?

Гарвардська конференція збирається добряче струсонути систему університетського навчання

Форум ЮНЕСКО "Рейтинг и оценка качества высшего образования – сильные и слабые стороны»

European Uneversity Association запускает интерактивный инструмент для предоставления полных данных об университетской автономии в Европе

Ігор Лікарчук: Рейтинг ВНЗ від міністерства освіти стане статистичною звітністю

Трансформація цікавого в серйозне, або Університетські рейтинги у пошуках надійних критеріїв оцінювання