Україна є членом ЮНЕСКО - Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки i культури - з 12 травня 1954 року.

Членство України в ЮНЕСКО стратегічно орієнтоване на сприяння розширенню міжнародного співробітництва наукових, освітніх і культурних інституцій шляхом забезпечення їх участі у програмній діяльності Організації.

Координацію співпраці національних інституцій з ЮНЕСКО покладено на Національну комісію України у справах ЮНЕСКО – міжвідомчий орган при МЗС України – створений Указом Президента України № 212/96 від 26 березня 1996 р. З грудня 1962 року в Парижі функціонує Постійне представництво України при ЮНЕСКО.

Метою співробітництва України з ЮНЕСКО є зміцнення інтелектуального потенціалу країни та залучення його до загальносвітових процесів в гуманітарній сфері, а також використання в національних інтересах можливостей і ресурсів ЮНЕСКО, та міжнародного досвіду співпраці у галузях її компетенції - освіти, науки, культури, навколишнього середовища, інформації та комунікації.

Одним із важливих аспектів, який визначає активність України та її роль в діяльності ЮНЕСКО, є її участь у керівних та програмних органах ЮНЕСКО.

За період членства в ЮНЕСКО Україна тричі обиралася до керівного органу Організації – Виконавчої ради: 1981 – 1985 рр., 1995 – 1999 рр. та 2001 – 2005 рр. Україна є також членом Юридичного комітету Організації.

У рамках ЮНЕСКО Україна виступила ініціатором багатьох міжнародних програм та проектів, зокрема щодо використання засобів інформації з метою зміцнення миру, недопущення пропаганди війни, насильства i ненависті між народами, що дало поштовх до розробки i прийняття відповідної Декларації (1978 рік). Україна була також серед iніціаторiв розробки Декларації про раси i расові забобони.

На 27-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО (1993 рік) Україна виступила з ініціативою розробки „Програми культури миру". Ця ініціатива лягла в основу переорієнтації діяльності ЮНЕСКО та розробки міждисциплінарного проекту “На шляху до культури миру”. Сьогодні - це один із стратегічних напрямів програмної діяльності Організації.

У 1997 році, під час 29-ї сесії Генконференцiї ЮНЕСКО, Україна iнiцiювала звернення до ООН з метою проголошення Міжнародного року захисту та збереження культурної спадщини. На 56-й сесії Генеральної асамблеї ООН ця iнiцiатива знайшла своє відображення - 2002 рік було проголошено ООН Міжнародним роком світової культурної спадщини.

Україна і ЮНЕСКО підтримують регулярний політичний діалог на найвищому рівні. За роки членства країни в ЮНЕСКО відбулося п’ять візитів генеральних директорів Організації в Україну: Амаду Махтар М’Боу (Сенегал) відвідав нашу країну у травні 1982 року; два візити Федеріко Майора (Іспанія) відбулися у квітні 1991 року та у листопаді 1997 року; два візити Коїчіро Мацуури (Японія) - вересень 2000 року та квітень 2006 року.

Під час свого останнього візиту в Україну у квітні 2006 р. Генеральний директор ЮНЕСКО К.Мацуура взяв участь в урочистостях, присвячених відзначенню 20-ї річниці Чорнобильської катастрофи, зокрема у відкритті міжнародної конференції „Двадцять років Чорнобильської катастрофи. Погляд у майбутнє”. К.Мацуура відкрив також міжнародну конференцію „Право на освіту в країнах перехідного періоду”, організовану, за підтримки ЮНЕСКО, Національною комісією України у справах ЮНЕСКО та кафедрою ЮНЕСКО в НАУКМА „Права людини, мир, демократія, толерантність та взаєморозуміння між народами".

У квітні 2006 року Президент України В.Ющенко та Генеральний директор ЮНЕСКО К.Мацуура підписали Спільне комюніке про співробітництво між Україною та ЮНЕСКО.

Пріоритети співробітництва України з ЮНЕСКО:

Освіта

У галузі освіти головними для ЮНЕСКО на сьогоднішній день є завдання та цілі, визначені на Дакарському форумі “Освітадля всіх” (2000 р.) і, зокрема, забезпечення якісної освіти для всіх, на всіх рівнях та навчання протягом усього життя.

В Україні функціонує Мережа Асоційованих шкіл ЮНЕСКО, яка об’єднує понад 50 загальноосвітніх шкіл із різних міст нашої країни, що реалізують проекти в рамках програмної діяльності ЮНЕСКО. Створена ЮНЕСКО у 1953 році, ця міжнародна Мережа нараховує сьогодні 8000 шкільних навчальних закладів у 177 країнах світу (дитячі садки, початкова та середня школа, а також інститути підготовки шкільних викладачів), які вирішують конкретні питання забезпечення якісною освітою. Серед найбільш вагомих міжнародних проектів є такі: “Діалог культур та цивілізацій”, “Превентивна освіта проти СНІДу”, “Поширення серед дітей усього світу культури ненасильства та миру ”, “Охорона довкілля” тощо.

У листопаді 2006 року між Урядом України та ЮНЕСКО було підписано Угоду про надання Міжнародному дитячому центру „Артек” статусу центру під егідою ЮНЕСКО (категорія 2), що став першим центром, діяльність якого присвячена виключно молоді. Генерального директора ЮНЕСКО у Правлінні МДЦ „Артек” (категорія 2) представляє директор Департаменту досліджень та політики в галузі соціальних наук Секретаріату ЮНЕСКО В.Івамото.

Функціями та завданнями цього міждисциплінарного Центру є:

а) виховання молоді та сприяння розвитку її творчих здібностей, прищеплення їй колективістських якостей, виховання терпимості, зміцнення взаєморозуміня, а також взаємопізнання між представниками різних народів, носіями різних культур, звичаїв і традицій, а відтак – забезпечення реалізації важливих положень програми „Якісна освіта для всіх”;

б) заохочення культурного розмаїття;

в) проведення конкретних заходів, що сприяють діалогу між цивілізаціями, культурами і народами;

г) сприяння зміцненню миру і мирному вирішенню спільних проблем, а також формуванню у юнацтва різних країн, субрегіонів і регіонів культури миру;

д) сприяння досягненню цілей Міжнародного десятиріччя культури і ненасильства в інтересах дітей усього світу (2001-2010), в рамках якого ЮНЕСКО є керівною установою системи ООН.

Центр займається розробкою і здійсненням якісних програм, спрямованих на всебічний розвиток молодих людей шляхом створення сприятливих умов для спілкування та творчості. Ці програми можуть включати навчально-практичні заняття, уроки майстерності і семінари, створення спільних цільових груп, організацію спортивних змагань, концертів та вистав, проведення художніх виставок та виставок декоративно-прикладного мистецтва, а також інших культурних заходів. Програми можуть також передбачати зустрічі дітей і підлітків з артистами і художниками, іншими відомими діячами, а також проведення днів національної культури і призначення молодих ‘’посланців миру’’.

Одним із перших заходів, організованих в „Артеку” за підтримки та участі ЮНЕСКО (брав участь заступник директора Сектору освіти Секретаріату ЮНЕСКО К.Танг), став міжнародний освітній форум „Артеківські діалоги” (вересень 2008 р.).

Починаючи з 2002 року, „Артек” приймає щорічний Міжнародний фестиваль дітей та юнацтва „Змінимо світ на краще”. У 2008 році у Фестивалі взяли участь понад 700 дітей із 47 країн світу.

У провідних вищих навчальних закладах України створено та діють 13 кафедр програми ЮНЕСКО/ UNITWIN (UNITWIN – university twining and networking):

- Кафедра лінгвістики, Київський державний лінгвістичний університет (дата створення - 1992 р.);

- Кафедра інформаційно-комунікаційних технологій, Міжнародний університет науки і технологій, Київ (1995);

- Кафедра філософії людського спілкування, Державний технічний університет сільського господарства, Харків (1996);

- Кафедра прав людини, миру, демократії та міжнародного взаєморозуміння, Національний університет ‘’Києво-Могилянська академія’’, (1998);

- Кафедра кріобіології, Національна академія наук України, (1998);

- Кафедра екології, Донецький державний університет;

- Кафедра вищої технічної освіти: аналіз інформаційно-прикладних систем, Київський політехнічний інститут ‘’Національний технічний університет’’ (1999);

- Кафедра чистих технологій, Національний автодорожний університет, Харків (2000);

- Кафедра превентивного виховання та соціальної політики, Академія педагогічних наук України, (1999);

- Кафедра молекулярної та клітинкової біотехнології, Інститут фізіології ім.О.Богомольця Національної академії наук (1999);

- Кафедра адаптації нетрадиційних технологій до проблем вищої освіти та соціального прогресу, Одеський національний політехнічний університет (2000);

- Кафедра нових інформаційних технологій в інтересах освіти для всіх, Науково-навчальний центр інформаційних технологій та систем МОН України та НАН (2002);

- Кафедра відновлювальної енергії та сталого розвитку, Національний Таврійський університет ім. В.І.Вернадського, Сімферополь (2006);

- наразі Секретаріат ЮНЕСКО вивчає українську пропозицію щодо створення Кафедри ‘’Духовно-культурні цінності виховання та освіти’’ у Науково-дослідному інституті духовного розвитку людини Східноукраїнського національного університету імені В.Даля (м. Луганськ).

Програму кафедр ЮНЕСКО/UNITWIN засновано у 1992 році з метою підготовки та розвитку програм у сфері вищої освіти, заохочення міжуніверситетського співробітництва та створення мережі обміну знаннями. У рамках Програми функціонує 626 кафедр ЮНЕСКО та 60 кафедральних мереж UNITWIN, до яких залучено 750 установ із 125 країн.

Надзвичайно важливе значення у плані визнання міжнародною спільнотою Голодомору 1932-33 рр. в Україні мало прийняття 34-ю сесією Генеральної конференції ЮНЕСКО (Париж, 16 жовтня – 2 листопада 2007 року) за підтримки 191 країни-члена ЮНЕСКО Резолюції про „Вшануванняпам’яті жертв Великого Голоду (Голодомору) в Україні” (див. текст Резолюції):

„Генеральна конференція,

Пам’ятаючи про Великий Голод (Голодомор) в Україні, через який у 1932-1933 роках загинули мільйони безвинних українців,

Вшановуючи також пам’ять мільйонів росіян, казахів та представників інших народів, які померли від голоду у 1932-1933 роках у Поволжі, на Північному Кавказі, у Казахстані та інших частинах колишнього Радянського Союзу,

Посилаючись на Спільну декларацію з нагоди 70-ї річниці Великого Голоду (Голодомору) в Україні 1932-1933 років, що була поширена як офіційний документ Генеральної асамблеї ООН, і в якій Голодомор було офіційно визнано національною трагедією українського народу,

Висловлюючи впевненість, що трагедія Великого Голоду (Голодомору), спричинена жорстокими діями та політикою тоталітарного сталінського режиму, має стати попередженням сучасним і майбутнім поколінням та спонукати їх до бережного ставлення до демократичних цінностей, прав людини та верховенства права,

1. Висловлює своє співчуття жертвам Великого Голоду (Голодомору) в Україні 1932-1933 років, а також жертвам у Росії, Казахстані та інших частинах колишнього Радянського Союзу, і вшановує пам’ять загиблих від голоду;

2. Вітає ініціативу України щодо організації урочистостей з нагоди 75-ї річниці Великого Голоду (Голодомору) в Україні 1932-1933 років і пропонує Державам-членам розглянути питання їхньої участі у цих та інших аналогічних пам’ятних заходах;

3. Закликає Держави-члени розглянути питання щодо сприяння зміцненню пам’яті про Великий Голод (Голодомор) в Україні шляхом включення цієї інформації до освітніх та науково-дослідних програм з метою засвоєння майбутніми поколіннями уроків цієї трагічної сторінки історії’’.

Слід відзначити, що організована Українським інститутом національної пам’яті під Патронатом ЮНЕСКО Міжнародна наукова конференція ‘’Голодомор – штучний голод в Україні. 1932-1933’’ стала одним із перших міжнародних заходів у рамках цієї Резолюції (м.Київ, 25 вересня 2008 р.).

Точні та природничі науки

Завданням Програми Міжурядової океанографічної комісії (МОК) є реалізація океанографічних досліджень та вивчення прибережних зон з метою поліпшення управління і захисту океанів, їх ресурсів, та боротьби із кліматичними змінами. Починаючи з 1989 року, на кожній сесії Асамблеї МОК Україну обирають до Виконавчої ради МОК, що свідчить про високий рівень океанографії в Україні. Представником України у Виконавчій раді є директор Океанографічного центру НАНУ, національний координатор Програми МОК, академік В.М.Єремєєв.

Міжнародна програма “Людина і біосфера” (МАБ) має за мету дати відповідь на такі виклики сьогодення, як урбанізація, кліматичні зміни, швидке зменшення біорізноманіття та впливи цих процесів на екосистему і суспільне життя. Для вирішення цих питань мобілізується науковий та технологічний потенціал, а також створюється Всесвітня мережа біосферних резерватів. Ця мережа є міждисциплінарною лабораторією, покликаною поліпшити базу даних та знань щодо впливів на планетарні кліматичні зміни.

Сьогодні Україна є членом Міжнародної ради Програми ЮНЕСКО „Людина та біосфера”. Представником України у Раді є заступник голови Національного комітету Програми „Людина та біосфера” П.М.Черінько (НАНУ). Наступна 21-а сесія Ради запланована на 25 – 29 травня 2009 року.

Низку українських біосферних заповідників включено до Всесвітньої мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО: "Чорноморський" (1984р.); "Асканія-Нова" (1985р.); "Карпатський" (1992р.); "Дунайський" (1998р.); "Шацький" (2002р.), транскордонний румунсько-український біосферний резерват "Дельта Дунаю" (1998 р.) та тристоронній польсько-словацько-український біосферний заповідник "Східні Карпати" (1998 р.). Наразі Україна, Білорусь та Польща реалізують за участі ЮНЕСКО регіональний проект щодо створення транскордонного біосферного заповідника ‘’Полісся’’ та його включення до європейської екологічної мережі.

Серед інших пріоритетів діяльності ЮНЕСКО у сфері природничих наук слід виокремити також Міжурядову гідрологічну програму, Міжнародну геологічну програму та інші.

Комунікація та інформація

Програма “Інформація для всіх” розглядає питання отримання інформації та знань шляхом доступу до засобів масової інформації та використання нових інформаційних та комунікаційних технологій, а також питання свободи слова та преси. Національним координатором співпраці з ЮНЕСКО визначено Міжнародний науково-навчальний центр інформаційних технологій при МОН та НАН України (директор Центру В.І. Гриценко).

Перспективним у цьому плані є започаткований у 2004 році на базі Національного технічного університету України «КПІ» проект щодо створення Центру віртуального університету 12 науково-технічних та інженерних вищих навчальних закладів 8 країн Центрально-Східної Європи (ЦСЄ).

Важливим механізмом зміцнення координуючої ролі України у регіоні в галузі науки є Міжнародна асоціація академій наук, штаб-квартира якої функціонує на базі НАН України і яка у 2003 р. отримала статус офіційного партнера ЮНЕСКО.

Соціальні та гуманітарні науки

Програма управління соціальними перетвореннями спрямована на вироблення на основі досліджень, що здійснюються у сфері соціальних наук, грунтовних рекомендацій для прийняття рішень відповідними керівниками та політиками.

ЮНЕСКО, використовуючи потенціал Міжнародного комітету біоетики, Міжурядового комітету біоетики, Всесвітньої комісії етики наукових знань і біоетики, керуючись відповідними нормативними документами (зокрема, Загальною декларацією стосовно біоетики та прав людини), а також відповідно до своїх функцій лабораторії ідей, вивчає сучасні етичні виклики та виступає своєрідним інтелектуальним форумом для міждисциплінарного, плюралістичного та міжкультурного аналізу з питань етики науки та наукових технологій. У 2005 році Україна підтримала прийняття зазначеної Декларації.

Програма ЮНЕСКО з фізичного виховання та спорту сконцентрована на таких темах, як спорт за мир і розвиток, якісне фізичне виховання, жінки і спорт, боротьба з допінгом. У 2007 році Україну було обрано на 4-річний термін членом Міжурядового комітету з фізичного виховання та спорту. У цьому Комітеті Україну представляє заступник начальника відділу міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Міністерства у справах сім’ї, молоді і спорту України В.М.Жуляєв. 25 – 27 вересня 2008 року В.М.Жуляєв брав участь у Всесвітньому форумі спорту, освіти та культури, а також у робочому засіданні Міжурядового комітету з фізичного виховання та спорту, що проходили у м.Бузан (Республіка Корея). У свою чергу, представник Секретаріату ЮНЕСКО І.Сагу взяв участь у міжнародній конференції ‘’Спорт і культура’’, що відбулася 5 – 6 червня 2008 року у м.Маріуполь.

Крім того, важливо відзначити, що Генеральний директор ЮНЕСКО К.Мацуура присвоїв олімпійському чемпіону зі стрибків у висоту із жердиною Сергію Бубці (у листопаді 2003 р.) та українським боксерам братам Віталію і Володимиру Кличкам (у грудні 2006 р.) почесний титул ‘’Чемпіони спорту ЮНЕСКО’’ за їх вагомий внесок у пропагування цінностей ЮНЕСКО через спорт. На сьогодні цієї відзнаки удостоєні лише 9 спортсменів різних країн.



Культура та культурна спадщина

У сфері культури Україна тісно співпрацює із Центром всесвітньої спадшини ЮНЕСКО у рамках Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадшини (1972р.). На сьогодні до Списку весвітньої спащини ЮНЕСКО включено 878 об’єктів культурної і природної спадщини, які мають виключну універсальну цінність. Серед інших, до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО входять три українські пам’ятки: “Софія Київська - Києво-Печерська лавра з їх монастирськими спорудами” (внесено у 1990 р.), історичний центр Львова (внесено у 1998 р.), транскордонний (10 країн) об’єкт науково-культурної спадщини „Дуга Струве” (геодезичні пункти Баранівка, Катеринівка, Старонекрасівка, Фельштин, 2007р.) та спільний українсько-словацький об’єкт природної спадщини „Букові праліси Карпат” (2007 р.).

Крім того, станом на сьогодні у переліку об’єктів-кандидатів (Tentative List) на включення до Списку всесвітньої спадщини знаходяться 13 українських об’єктів (у дужках зазначено рік внесення до попереднього списку), а саме:

а) дев’ять об’єктів культурної спадщини:

- Історичний центр міста-порта Одеса, (2009),

- Астрономічні обсерваторії України (2008),

- Резиденція Буковинських митрополитів (2007),

- Миколаївська астрономічна обсерваторія (2007),

- комплекс об’єктів 6 – 16 століть Судакської фортеці (2007),

- археологічний комплекс „Кам’яна могила” (2006),

- Бахчисарайський ханський палац (2003),

- Історичний центр м. Чернігів (1989),

- Заповідник „Херсонес Таврійський” (1989);

б) один об’єкт природної спадщини:

- біосферний заповідник „Асканія-Нова” (1989);

в) три змішані об’єкти культурної та природної спадщини;

- дендрологічний парк „Софіївка” (2000),

- культурний ландшафт та каньйон м. Кам’янець-Подільський (1989),

- Канівський заповідник „Могила Тараса Шевченка” (1989).

Крім того, у 2005 році до Реєстру ЮНЕСКО ‘’Пам’ять світу’’ було внесено єврейську фольклорну музику, записану на початку ХХ століття на воскових валиках Едісона, що зберігаються у Національній бібліотеці України ім. В.Вернадського.

У рамках Програми діяльності ЮНЕСКО щодо сприяння культурному різноманіттю, міжкультурному діалогу та культурі миру 8 – 15 квітня 2008 року в ЮНЕСКО експонувалася фотовиставка ‘’Дерев’яна архітектура церков східного (візантійського) обряду в Україні і Польщі’’. Виставку було організовано спільними зусиллями Постійних представництв України і Польщі при ЮНЕСКО та Французькою асоціацією ‘’Дерев ’яна архітектура в Польщі’’.

Важливим напрямом співпраці з ЮНЕСКО є питання внесення ювілеїв видатних діячів та історичних подій українського народу до Календаря пам'ятних дат ЮНЕСКО та участь Організації у відзначенні цих ювілеїв. Так, за період з 1996 р. по 2009 р. до зазначеного переліку внесено 18 українських ювілейних дат. Зокрема, за участю ЮНЕСКО у 2006 році було відзначено: 150 – річчя з дня народження письменника І.Франка та 100-річчя з дня народження письменника І.Багряного; у 2008 році - 100-річчя із дня народження фізика Л.Д.Ландау. У 2009 році до Календаря внесено 100-річчя з дня народження художниці Марії Примаченко та 200-річчя з дня народження письменника М.В.Гоголя.

Україна є учасницею 15-ти міжнародних конвенцій ЮНЕСКО:

¨ Всесвітня конвенція про авторське право (1952 р.);

¨ Конвенція про охорону культурних цінностей на випадок збройного конфлікту та Протокол до неї (1954 р.);

¨ Конвенція про міжнародний обмін виданнями (1958 р.);

¨ Конвенція про обмін офіційними виданнями та урядовими документами між державами (1958 р.);

¨ Конвенція про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти (1960 р.);

¨ Конвенція про визнання учбових курсів, дипломів про вищу освіту та вчених ступенів у державах регіону Європи (1979 р.);

¨ Конвенція про заходи, спрямовані на заборону і попередження незаконного ввозу, вивозу та передачі права власності на культурні цінності (1970 р.);

¨ Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (1972 р.);

¨ Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином, як середовище існування водоплавних птахів (Рамсар, 1971 р.);

¨ Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм (Конвенція про фонограми) (1971 р.);

¨ Конвенція про визнання кваліфікацій з вищої освіти в європейському регіоні (1997 р.);

¨ Конвенція про захист підводної культурної спадщини (2001 р.);

¨ Конвенція про збереження нематеріальної культурної спадщини (2003 р.);

¨ Конвенція про боротьбу із допінгом у спорті (2005 р.).


Додатково:

ЮНЕСКО (UNESCO)