Анотація

На основі аналізу європейського досвіду роботи незалежних агенцій гарантування якості освіти визначено основні структурно-функціональні характеристики ефективної моделі таких агенцій відповідно до їхніх ключових завдань. Подано структурно-функціональну схему оптимальної моделі агенцій гарантування якості освіти.


ВИЗНАЧЕННЯ ОПТИМАЛЬНОЇ СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ МОДЕЛІ НЕЗАЛЕЖНОЇ АГЕНЦІЇ ГАРАНТУВАННЯ ЯКОСТІ ОСВІТИ

Визначення основних функцій агенцій з контролю та гарантування якості освітніх послуг

У процесі формування національних систем забезпечення якості вищої освіти набула поширення зовнішня оцінка якості. В Європейському просторі вищої освіти оцінка й гарантування її якості покладається на спеціалізовані акредитаційні агенції, що займаються розробкою інструментарію й методик оцінки якості, а також здійснюють перевірки якості освіти. У компетенцію цих агенцій входить також відбір і навчання експертів, що проводять перевірки, періодична публікація матеріалів перевірок, аналіз результатів діяльності, проблем і перспектив систем забезпечення якості у сфері освіти. До Європейської асоціації забезпечення якості вищої освіти (ENQA) входять 36 агенцій з 21-ї країни (членство ще 3-х агенцій – Болгарії, Угорщини та Швеції наразі розглядається)[1].

При зовнішній оцінці нових типів кваліфікацій, нових типів вузів і приватних навчальних закладів акцент робиться на відповідності визначеним вимогам, на основі чого надається акредитація. Зазвичай під акредитацією розуміється певне формальне визнання навчальної програми або закладу зовнішнім органом на основі оцінки його діяльності. Така оцінка має наслідком визнання певного статусу, уможливлення прямого або непрямого фінансування тощо. У більшості випадків акредитація є результатом оцінки або проведення іншої зовнішньої процедури перевірки якості, яка визначає, чи відповідає програма або заклад академічним та професійним стандартам.

Контроль діяльності QA-агенцій (Quality Assurance Agency). За вимогами ENQA, раз на п’ять років проводиться обов’язкова зовнішня оцінка діяльності самих агенцій із забезпечення якості. При цьому обов’язково розглядається, наскільки агенція відповідає Європейським стандартам ENQA щодо QA-агенцій. Перевірці підлягають всі основні завдання й дії агенції, і це повинно робитися максимально прозоро для уникнення будь-яких зловживань. У країнах ЄС контроль за діяльністю агенцій оцінювання якості освіти здійснюється за визначеною методологією[2].

Зовнішнє оцінювання агенцій проводиться групою незалежних експертів. Експерти можуть бути рекомендовані самою агенцією, іншими зацікавленими сторонами або місцевою владою, але заради того, щоб перевірка була надійною і викликала повну довіру, важливо, щоб призначення експертів здійснювала третя сторона, яка не має відношення до цієї агенції. Такою третьою стороною може бути, наприклад, ENQA або агенція, яка не задіяна в процесі перевірки. Основою для визнання експертів повинна бути їх незалежність. Відтак, важливим напрямом діяльності з підвищення якості освіти є забезпечення і гарантії якості діяльності самих QA-агенцій.

Розширення компетенцій QA-агенцій. Необхідно відзначити, що сучасним трендом є розширення сфери компетенцій QA-агенцій за межі аудиту та акредитації. Сьогодні вони усе більше забезпечують QA-послуги консультаційного характеру для супроводу роботи ВНЗ, посадових осіб, інших суб’єктів освітньої діяльності. Певним чином можна стверджувати, що спостерігається тенденція перетворення QA-агенцій на комплексні центри, які суміщають акредитаційно-аудиторські, розробницькі та аутсорсингові компетенції.

Основні етапи проведення акредитації QA-агенцією:

1) подача заявки від ВНЗ на проведення процедури акредитації;

2) залучення зовнішніх експертів;

3) проведення навчальним закладом первинної самооцінки;

4) зовнішня оцінка, яка передбачає відвідування вузів і спільну експертизу;

5) висновок щодо можливості надання/ненадання акредитації та публікація звітів;

6) формування пакета рекомендацій;

7) консультативна підтримка у реалізації рекомендацій із забезпечення якості.

Залежно від типу програми, що проходить процедуру акредитації, для неї призначається спеціальна комісія, яка складається із представників інших вузів, професійних асоціацій, експертного середовища. Комісія аналізує звіт, наданий навчальним закладом, і за потреби вимагає додаткову інформацію. Найбільш важливою частиною оцінки є візит комісії до ВНЗ. Під час такого візиту перевіряються дані, зазначені навчальним закладом у звіті. Комісія перевіряє відповідність спеціальності державним і суспільним стандартам, спілкується з викладачами й студентами. Після цього комісія складає власний звіт й обговорює його з адміністрацією ВНЗ, а також надає рекомендації з поліпшення забезпечення якості. На основі самостійного звіту ВНЗ й звіту комісії складається висновок, виходячи з якого уповноважена кінцева інстанція ухвалює рішення про акредитацію програми чи навчального закладу.

Стратегії діяльності QA-агенцій. У ході розвитку системи гарантування якості спостерігається перехід від оцінки відповідності до визначення і реалізації стратегій удосконалення. В середовищі професійної спільноти, яка займається забезпеченням якості, виділяють чотири основні стратегічні напрями діяльності агенцій забезпечення якості освіти[3].

Перша стратегія передбачає забезпечення якості освіти через розвиток менеджменту ВНЗ. Ця стратегія пов’язана з підвищеною увагою до інституційних характеристик, скороченням бюрократичних процедур та акцентуванням на результаті.

Друга стратегія заснована на бенчмаркінгу і виділенні бажаних опорних результатів навчання та інших аспектах вищої освіти. Стосовно цієї стратегії особливо важливим є формування в міжнародній практиці зразкових компонентів, зокрема тих, що стосуються якості навчальних програм.

Розвитком попереднього напряму є третя стратегія, яка полягає в ідентифікації та поширенні передового досвіду. Ця стратегія покликана стимулювати новації у викладанні та сприяти привабливості інноваційних навчальних програм на міжнародному рівні.

Четверта стратегія передбачає вдосконалення контролю якості програм і роботи навчальних закладів через розвиток системи індикаторів та методологій їх аналізу й інтерпретації.

Усі ці стратегії виходять з того, що забезпечення якості викладання і навчання можливе лише за умови фокусування уваги на потребах і запитах студента як головного споживача освітніх послуг. Важливим напрямом діяльності QA-агенції вважають також досягнення прогресу в міжнародному визнанні національних практик оцінки й акредитації. Стратегії діяльності із забезпечення якості освіти визначають пріоритетні функції агенцій забезпечення якості.

Пріоритетні функції QA-агенцій. З визначеними стратегіями певним чином корелюють пріоритетні функції діяльності, встановлені за результатом опитування 28-ми QA-агенцій європейського простору вищої освіти[4]. Загалом ці пріоритети поділились на три групи.

Перша група:

1) вдосконалення і активізація механізмів забезпечення якості освіти;

2) забезпечення якості в результатах навчання;

3) інформування громадськості щодо забезпечення якості.

Друга група:

1) просування переваг вищої освіти;

2) забезпечення якості освіти і конкурентність на ринку праці;

3) вдосконалення структури освітніх кваліфікацій.

Третя група:

1) забезпечення якості в онлайн-освіті;

2) забезпечення якості освіти протягом життя;

3) забезпечення якості транснаціональних освітніх програм.

Серед цих пріоритетів найвищий рейтинг здобули в опитуванні пункти:

1) вдосконалення механізмів забезпечення якості освіти – 96,4 %;

2) інформування громадськості щодо забезпечення якості освіти – 53,6 %;

3) просування переваг вищої освіти – 44 %.


Висновок

На основі визначених функцій і алгоритму діяльності можна окреслити схематичну структуру оптимальної моделі QA-агенції.



Наведена структурно-функціональна модель може слугувати орієнтиром при створенні в Україні незалежних агенцій із забезпечення якості освіти. На схемі вказані основні структурні елементи QA-агенції, визначені напрямами діяльності за ключовими функціями. Очевидно, що елементи можуть доповнюватись і модифікуватися залежно від конкретних особливостей загальної освітньої інфраструктури, законодавчого забезпечення, міжнародних угод, актуалізації нових функцій чи трансформації існуючих.







--------------------------------------------------------------------------------------

[1] Full Membership of European quality assurance agencies or other quality assurance organisations of ENQA [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.enqa.eu/index.php/enqa-agencies/members/full-members/

[2] Standards and Guidelines for Quality Assurance in the European Higher Education Area [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.enqa.eu/files/ESG_3edition%20(2).pdf. – Заголовок з екрана.

[3] Quality Procedures in the European higher education area and Beyond – Visions for the future // European Association for Quality Assurance in Higher Education 2012, Brussels [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.enqa.eu/indirme/papers-and-reports/occasional-papers/ENQA_op18.pdf

[4] Quality Procedures in the European higher education area and Beyond – Visions for the future // European Association for Quality Assurance in Higher Education 2012, Brussels [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.enqa.eu/indirme/papers-and-reports/occasional-papers/ENQA_op18.pdf






Додатково:

ТОП-200 кращих університетів України

Закон України "Про вищу освіту" від 01.07.2014 р. №1556-VII

У ДІНЗ України розглянуто результати апробації Орієнтовних критеріїв оцінювання діяльності ВНЗ

МОН: Уряд реорганізував Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації

Глобальні тенденції і проблеми розвитку освіти: наслідки для України

АНАЛІТИЧНА ЗАПИСКА: ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД ДЛЯ СТВОРЕННЯ ЕФЕКТИВНОЇ СИСТЕМИ КОНТРОЛЮ ТА ОЦІНКИ ЯКОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ