У мене і гадки не було про те, що направду можна вчитись без списування допоки я не поїхала до США за програмою студентських обмінів.

Перебуваючи у 10 класі провінційної середньої школи на Полтавщині, що не відрізнялась від інших нічим, крім того, що у ній поглиблено вивчалася англійська мова, я записалася до програми Обмінів Лідерів Майбутнього (FLEX). Завдяки програмі FLEX я навчалася у місцевій американській школі, проживаючи у приймаючій сім’ї.

Процес відбору був настільки серйозним, наскільки і мав бути. Тисячі студентів із моєї області бажали познайомитися із Америкою. У третьому та останньому фінальному турі нас опитували задля того, аби визначити, чи готові ми провести рік у американському суспільстві.

Одним з питань було таке: Що Ви робитимете, якщо Ваш шкільний товариш попросить Вас поділитися відповідями на запитання тесту?

Зараз навіть важко уявити, що багато з моїх шкільних товаришів відповіли, що так, вони поділяться, тому що у іншому разі відмова була б сприйнята як образа. Поділитися - навіть з метою обману - сприймалося як вияв дружби.

Мені повезло, що я була попереджена своєю двоюрідною сестрою, яка вже жила у США, якою має бути вірна відповідь. Так само, як мені повезло бути обраною до програми на відміну від тих, хто відповіли що підуть на обман. (Це інтерв’ю було тільки частиною процесу відбору).

Протягом академічного року у США моє знайомство із навчанням без списування здивувало мене ще більше. Йшлося не тільки про те, що це табу безчестя, позаяк кожна студентська робота перевірялася на плагіат із Інтернету.

І коли один із моїх американських однокласників був спійманий на тому, що списав домашнє завдання, це призвело до прикрого інциденту, що викликало потому немало проблем для хлопця.

Споглядаючи це, я написала на самому початку ессе щодо контрасту із моєю школою в Україні, у якій деякі учні просто переписували твори із збірників текстів, написаних у відповідності із шкільної програмою, які продавалися у місцевих книгарнях.

Після повернення в Україну, я вступила до Вісконсінського міжнародного університету, де американські дипломи визнавалися нарівні з українськими.

У той час, як приблизно половина студентів були випускниками програми FLEX, друга половина закінчила українські школи, і для цієї другої половини було цікаво скласти тести із американським вчителем. Багато з них просто не могли уявити, що вчителі можуть направду карати учнів за списування.

Деякі студенти мали повторно скласти іспити після невдалої першої спроби, однак, вони так само не готувалися до іспитів і продовжували розраховувати на списування.


Закінчивши Вісконсінський університет, я вступила до магістратури із економіки до Київського національного університету імені Тараса Шевченка - одного із найбільш шанованого - принаймі, я так думала.

Я відчула себе так, неначе я повернулася до моєї середньої школи у Полтаві, чи навіть гірше.

Списування було настільки розповсюджене в Університеті Шевченка, що набуло ознак організованого криміналу.


Приготування шпаргалок було настільки добре організоване, що група мала електронну поштову скриньку із відповідями по усіх екзаменах від студентів-попередників. У випадку появи нових запитань, група розподіляла ці питання між собою для підготовки.

Ці студенти мали просто скопіювати відповіді зі шпаргалки у екзаменаційні роботи. Я не уявляю, яким чином вчителі можуть оцінити ці відповіді, якщо усі екзаменаційні відповіді були чудовою копією тексту із підручника.

До того ж, моє навчання у Вісконсінському університеті надало мені перевагу під час навчання в Університеті Шевченка. Більшість з моїх одногрупників виявилися безпорадними, коли довелося готувати презентації у PowerPoint, писати супроводжувальні листи, резюме та проходити інтерв’ю при вступі на роботу.

У той час, як на формуванні цих навичок робився наголос у Вісконсінському університеті, для викладачів університету Шевченка вони виявилися непотрібними.

Ще одним розчаруванням по відношенню до провідного українського університету стало авторитарне відношення до студентів.

На відміну від відносин між студентами та викладачами у моїй американській школі деякі викладачі університету Шевченка можуть погрожувати студентам, тримаючи їх у страху.

З огляду на все це, стає зовсім не дивним чому Україна зайняла 152 місце із 183 країн у індексі сприйняття корупції Трансперенсі Інтернешнл.

Ментальність списування надзвичайно глибоко вкорінилося у цій країні ледь не з пелюшок.

Однак, світло в кінці тунелю вже пробивається. Як наголосив, Біл Бредлі, колишній американський сенатор, який ініціював програму FLEX: «Найкращий шлях до забезпечення довготривалого миру та взаємопорозуміння між США та Євразією є надання можливості молоді навчатися демократії передовсім шляхом безпосереднього знайомства з нею».



Kyiv Post
Aug. 30, 2012

Автор: Марина Ірклієнко (Maryna Irkliyenko)
irkliyenko@kyivpost.com.







Додатково:

Представники рейтингу університетів Times заперечують оприлюднену Дмитром Табачником інформацію про включення Київського національного університету імені Тараса Шевченка до переліку кращих університетів світу.

QS World University Rankings 2012


Репутація університету - пані вразлива та вибаглива

Програма навчання і стажування талановитих студентів за кордоном опинилася під загрозою провалу