Еволюція вищої освіти:
від регіонального масштабу до глобального

Ян САДЛАК, голова міжнародної наглядової ради рейтингу «Топ-200 Україна»,
голова наглядової ради IREG Observatory on Academic Ranking and Excellence

Системи ранжирування університетів різняться своєю методологією, рівнем агрегації даних (глобальні, національні, спеціалізовані, регіональні дані), цільовою аудиторією. Сьогодні у світі презентовано десять глобальних рейтингів, понад 50 національних, і це тільки середина шляху, оскільки тенденції зниження їх затребуваності та популярності не спостерігаються. Необхідність у простій, зрозумілій, легко інтерпретованій інформації про діяльність навчальних закладів абсолютно очевидна. Широке представлення рейтингів потребує докладнішого аналізу найпопулярніших із них, виявлення кращих практик та методик, формування політики і механізмів відповідальності у сфері ранжирування вузів.

Понад шість років я безпосередньо пов’язаний із розробкою, становленням та розвитком академічного рейтингу «Топ-200 Україна». Це масштабний проект, який інтегрує в собі міжнародні та національні підходи до оцінювання діяльності вузів України. Задля повнішого відбиття тенденцій у сфері вищої освіти та зручності зіставлення з глобальними рейтингами реалізація проекту відбувалася поетапно й передбачала внесення відповідних коректив у методику. Нині академічний рейтинг «Топ-200 Україна», з одного боку, зорієнтований на українську спільноту, а з іншого — він пізнаваний за межами країни.

Сьогодні у сфері ранжирування університетів актуальну проблему становить інтеграція національних рейтингів у глобальні. Цій проблемі було присвячено численні форуми, конференції та зустрічі Міжнародної групи з ранжирування університетів (IREG, http://www.ireg-observatory.org) ) у 2010—2011 роках. Під час цих обговорень поставало важливе запитання: чому університет, котрий може пишатися своїми досягненнями — як у своїй країні, так і за її межами, не потрапляє в глобальні рейтинги? Здебільшого відповідь була така: використання непорівнянних критеріїв для порівняння та відсутність повної початкової інформації для аналізу. Один зі шляхів вирішення зазначеної проблеми полягає у використанні порівнянних даних під час створення глобальних і національних рейтингів. У цьому контексті більша відповідальність лягає на творців національних рейтингів. Хочу зазначити, що команда проекту «Топ-200 Україна» активно працює в цьому напрямі. Вибір порівнянних початкових даних для порівняння, їх агрегація за узгодженою методикою, врахування прогресу вузу в цілому відображає ідеологію глобальних рейтингів і водночас дозволяє отримати адекватне уявлення про продуктивність та ефективність системи вищої освіти України та її університетів.

Такі крос-національні виміри сприятимуть виявленню «сильних» і «слабких» сторін у сфері вищої освіти в різних країнах, паралельно відкриваючи «проблемні аспекти» освіти в окремо взятій країні. Однак із низки причин не всі вітають зростання необхідності доступу до повної інформації про установи вищої освіти і результати їх діяльності. Я радий, що в Україні багато університетів, керуючись принципом transparency, дедалі ширше відкривають дані про свою діяльність, передусім у такому важливому інформаційному ресурсі, як Ranking Web of Word Universities (or Webometrics Ranking), презентуючи свою роботу.

Безумовно, рейтинги університетів — один із важливих інструментів формування їхнього бренда. Успіх рейтингів залежатиме від довіри до них громадськості, роботодавців, академічної спільноти, політиків. Відповідно процес ранжирування має базуватися на взаємній відповідальності університетів, ренкерів і політиків у сфері освіти. Шість останніх років моєї роботи із системою вищої освіти України показують незаперечний прогрес на цьому напрямі.

На шляху європейської інтеграції

Олеся ЛЕНОВИЦЬКА,
керівник проекту «Топ-200 Україна»

Протягом шести останніх років міжнародна група експертів у співпраці з Європейським центром з вищої освіти (ЮНЕСКО СЕПЕС) і центром «Євроосвіта» (https://euroosvita.net) складає академічний рейтинг вузів «Топ-200 Україна».

Мета цього проекту — надання достовірної, об’єктивної, порівнянної інформації про якість освітніх послуг, пропонованих вищими навчальними закладами України на національному рівні. Система за своїми принципами близька до міжнародних аналогів (зокрема до так званого шанхайського рейтингу, який щорічно замовляє університет Цзяотун, або національного рейтингу американських університетів, що його публікує журнал US News & World Report), і дає можливість, з одного боку, порівнювати між собою вузи різних профілів, а з іншого — проводити порівняння з вузами інших країн. Зовнішню експертизу проекту «Топ-200 Україна» здійснюють спеціалісти наглядової ради міжнародної експертної групи з визначення рейтингів університетів (IREG Observatory) (http://www.ireg-observatory.org).

Методика рейтингу відповідає міжнародним принципам ранжирування університетів і передбачає проведення порівняльного аналізу досягнень вузів різних типів на основі використання групи універсальних критеріїв (див. «Дзеркало тижня», №22, 2010 р.). Результати проекту «Топ-200 Україна» щорічно презентуються на міжнародних форумах і конференціях IREG Observatory з академічного ранжирування та досягнень. Можна сказати, що цей проект певною мірою відображає перетворення у сфері вищої освіти і дозволяє сформувати досить повне уявлення про конкурентоспроможність вузу, його освітній та науково-дослідний потенціали.

Академічний рейтинг «Топ-200 Україна» формується на основі агрегованого показника діяльності вузу за чотирма комплексними критеріями: експертне оцінювання представниками ринку праці діяльності навчального закладу і його академічна репутація, якість науково-педагогічного потенціалу, якість навчання, міжнародне визнання, присутність у глобальному інформаційному просторі (у т.ч. на основі врахування рейтингу Webometrics).

За результатами шестилітнього дослідження флагманами у сфері вищої освіти в Україні залишаються Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» та Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, що демонструють стабільно високі показники на всіх напрямах своєї діяльності.

Рейтингову таблицю третій рік поспіль очолив НТУУ «Київський політехнічний інститут», що отримав найвищі оцінки якості підготовки кадрів представниками вітчизняного і закордонного ринку праці (за даними міжнародних експертів, тільки в корпорації Microsoft наразі працюють понад 500 випускників КПІ). КПІ має найвище міжнародне визнання (разом із Донецьким національним університетом він увійшов у 4% найкращих університетів світу за рейтингом QS World University Ranking 2011/12 [www.topuniversities.com/university-rankings]). Він лідирує за кількістю програм подвійних дипломів. Серед вузів України КПІ має найвищу присутність у глобальному інформаційному просторі (він увійшов до 5% найкращих університетів світу за рейтингом Webometrics). Друге місце посів Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. Він є незаперечним лідером за якістю професорсько-викладацького складу, за кількістю публікацій і за індексом цитування в наукометричній базі Scopus.

У п’ятірці лідерів міцно закріпили позиції Харківський національний університет ім. В.Каразіна (третє місце), національний університет «Києво-Могилянська академія» (четверте місце), Національний медичний університет ім. О.Богомольця (п’яте місце).

За напрямами лідирують: серед класичних вузів — Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, технічних — НТУУ «Київський політехнічний інститут», економічних — Київський Національний економічний університет ім. В.Гетьмана, медичних — Національний медичний університет ім. О.Богомольця, педагогічних — Національний педагогічний університет ім. М.Драгоманова, юридичних — Національний університет «Юридична академія України ім. Я.Мудрого», будівельних — Київський національний університет будівництва і архітектури, транспортних — Національний авіаційний університет, приватних вузів — Університет економіки і права «Крок».

Аналіз результатів рейтингового оцінювання університетів за останні шість років показав основні напрями, за якими лідери української вищої освіти поліпшують свої позиції на ринку освітніх послуг, а відповідно — і в рейтингах. Це насамперед посилення науково-дослідного потенціалу вузу, інтернаціоналізація освіти, активна взаємодія з міжнародною науковою спільнотою. Так, у 2011 році понад 50 проектів 7-ї рамкової програми ЄС із досліджень стартували в університетах України; лідерами в цьому секторі є КНУ ім. Т.Шевченка, НТУУ «КПІ», НАУ ім. М.Жуковського «Харківський авіаційний інститут», Національний університет «Львівська політехніка», Національний університет біоресурсів і природокористування України, Одеський національний університет ім. І.Мечникова, Харківський національний університет ім. В.Каразіна.

За час виконання проекту «Топ-200 Україна» побільшало українських вузів, які стали учасниками європейських та інших міжнародних асоціацій; тільки за минулий рік понад десять вузів підписали Велику хартію університетів. У передових вузах України сформовані міцні зв’язки з провідними закордонними університетами, активно впроваджуються спільні освітні програми, розширюються програми подвійних дипломів. Понад 100 освітніх проектів «Темпус» реалізуються в провідних університетах країни. В Одеському національному університеті  ім. І.Мечникова, НМУ ім. О.Богомольця всі 100% випускників отримують додаток до диплома європейського зразка.

Цілеспрямована робота з позиціювання вузів у світовому освітньому просторі дозволила ряду провідних українських університетів значно поліпшити позиції у світовому рейтингу Webometrics (НТУУ «КПІ» — 957-ме місце, НУ «Львівська політехніка» — 1248-ме місце, НПУ ім. М.Драгоманова — 1747-ме місце, КНУ
ім. Т.Шевченка — 1934-те місце) [www.webometrics.info].

Слід відзначити підвищення уваги університетів України до проведення активної імідж-інформаційної політики. На веб-ресурсах багатьох вузів представлено повну, актуальну інформацію, що відображає університетське життя, презентовано статистичну звітність за основними параметрами діяльності університетів. Це важливий крок до забезпечення «прозорості» та «відкритості» вузів для спільноти.

Підсумовуючи, зазначимо, що провідні університети країни підвищили вимоги до управлінської культури, до якості людських ресурсів, почали приділяти більше уваги науково-дослідній роботі та інноваційній діяльності, стали більше орієнтуватися на високі академічні стандарти, прагнути бути в авангарді вищої освіти.

Повну інформацію про рейтинг «Топ-200 Україна» представлено на сайті https://euroosvita.net.



Матеріали також опубліковано на сторінках міжнародного, суспільно-політичного тижневика "Дзеркало тижня. Україна"

Інформацію про 10 кращих ВНЗ України в рейтингу «Топ-200 Україна» представлено на сайті IREG Observatory з академічного ранжирування та досягнень



Додатково:

Інформація для рейтингу ВНЗ "Топ 200 Україна" у 2012 році

Форум ЮНЕСКО "Рейтинг и оценка качества высшего образования – сильные и слабые стороны»

ЗАПОЧАТКОВАНО АУДИТ РЕЙТИНГІВ IREG

Прозрачный вуз

Репутація університету - пані вразлива та вибаглива

Конференція IREG-6: Рейтинги та якість - взаємне підсилення