Аналітики очікують зростання 2-3%, чого недостатньо для відновлення економіки

Макроекономічна ситуація в Україні погіршується на тлі відсутності суттєвих чинників, які сприяли б її покращенню. Звісно, в умовах війни існує багато чинників, які перешкоджають пожвавленню економічної активності, але не можна сказати, що від початку року суттєво погіршилася загальна воєнно-політична ситуація, яка могла б різко негативно впливати на економіку. Хоча й можна виділити руйнування газової інфраструктури, але дефіциту цього ресурсу немає, хоча газ і подорожчав через імпорт.

Уже на початку 2025 року було зрозуміло, що в українській економіці відсутні чинники зростання, які існували у 2023-2024 рр. Приблизно з початку ІІ кварталу минулого року повністю вичерпався ефект відновлення економіки після важкого 2022-го і, як наслідок, низька база порівняння, яка у 2023-му забезпечувала рекордні показники економічного зростання. Іншими словами, українська економіка досягла «стелі» зростання і не здатна без додаткових позитивних структурних чинників вийти в «плюс». За підсумками першого півріччя 2025-го можна констатувати, що частина важливих українських макропоказників пішла вниз.
Негативні сигнали

У першій половині поточного року основні проблеми бізнесу залишилися тими самими, що й у 2024-му:

🔹 зростання тарифів природних монополій на енерго- і газозабезпечення, а також загроза збільшення вартості залізничних вантажоперевезень;

🔹 збільшення виробничих витрат через зростання цін на енергоносії та девальвацію гривні;

🔹 посилення проблеми дефіциту кадрів;

🔹 посилення тиску правоохоронних органів на бізнес;

🔹 недостатні обсяги кредитування бізнесу та висока вартість позикового капіталу через рівень облікової ставки.

Наростання зазначених проблем призвело до погіршення економічної ситуації. Перші показники роботи української економіки з початку року показують провал найважливіших економічних показників.

1. Спад промислового виробництва. Цей показник у січні-квітні скоротився на 6,1% р./р. після зростання за підсумками 2024 року на 3,6% р./р. У промисловості невелике зростання показують харчопром, металургія, виробництво меблів, текстилю, кабелю та хімічної продукції. Драйвером зростання залишається все, що пов’язано з оборонною продукцією, – виробництво електронних компонентів, готових металовиробів, будматеріалів та окремі сегменти машинобудування. Внутрішнє оборонне виробництво забезпечило близько третини зростання ВВП у 2024 році.

2. Зниження обсягів будівництва. У І кварталі обсяг виконаних будівельних робіт впав на 11% р./р. Це відбулося за рахунок значного спаду в житловому (-7,4% р./р.) та інженерному (-26,6% р./р.) будівництві. Примітно, що до останнього часу будівництво інженерних споруд у вигляді відновлення зруйнованих через війну різноманітних об’єктів інфраструктури було безумовним драйвером зростання всієї будівельної галузі. Одним із чинників зниження обсягу інфраструктурних робіт стали проблеми з виділенням держфінансування. Утім, введення житла в Україні в I кварталі збільшилося на 5,2% р./р.) – до 2,3 млн кв. м, однак це здебільшого проєкти, розпочаті ще до війни.

Водночас обсяг реалізованої в Україні промпродукції в І кварталі 2025 року зріс на 15,6% р./р., а обсяг капітальних інвестицій – на 32,5% р./р., але це зростання багато в чому спричинено номінальним збільшенням у національній валюті або вже відомим фактором зростання виробництва та інвестицій в оборонні проєкти.

До інших негативних сигналів у І півріччі можна віднести такі:

1. Посилення промислової інфляції. У січні-квітні 2025 року ціни виробників промислової продукції зросли на 40,4% р./р., зокрема енергоресурси – на 60,2% р./р.

2. Зростання невідшкодування ПДВ. У січні – квітні бізнес не отримав відшкодування ПДВ на 30,4 млрд грн, і за квітень ця сума зросла майже на 4 млрд грн.

3. Потреба у збільшенні бюджетних витрат. У держбюджеті вкотре утворилася «діра» в 400-500 млрд грн. Утім, Мінфін обіцяє, що все обійдеться без підвищення податків, лише за рахунок нарощування внутрішніх і зовнішніх запозичень, а також адміністрування податків і зборів та детінізації економіки.

До цього можна додати негативний вплив зовнішніх факторів – наприклад, зниження цін на низку видів української експортної продукції через тарифні війни та високу невизначеність у світовій економіці. Як результат – у І кварталі 2025 року розмір українського експорту в грошовому виразі знизився на 7,4% р./р. або на $786 млн – до $9,9 млрд.

Підтримувальними факторами залишалися стійкий споживчий попит, значний обсяг міжнародної фінансової допомоги та краща, ніж очікувалося, ситуація в енергетиці. Однак це не може компенсувати сукупний вплив негативних факторів.

Як підсумок – уповільнення зростання українського ВВП. Інститут економічних досліджень і політичних консультацій (ІЕД) спершу оцінив його динаміку за січень-березень 2025 року в 1,1% р./р., але потім погіршив оцінку до 0,8% р./р. через зниження в переробній і добувній промисловості, а також в енергетиці. Нацбанк і зовсім оцінив зростання ВВП України в І кварталі всього в 0,5% р./р.

Український бізнес-клімат аналогічним чином залишається досить помірним. Індекс очікувань ділової активності в травні 2025 року становив 50,8 пунктів порівняно з 49,4 п. у квітні. Якщо врахувати, що нейтральний рівень становить 50 п., то поточні оцінки бізнес-клімату виглядають обережними, хоча і з натяком на оптимізм, оскільки вперше за рік підприємства всіх секторів економіки очікують зростання своїх показників.



Погіршення економічних очікувань

Очікується, що темпи зростання української економіки поточного року перебуватимуть у діапазоні 2-3,3%. Водночас від початку року українські аналітики та міжнародні організації коригували свої прогнози зростання ВВП України на 2025-й у бік погіршення. Із січня НБУ вже двічі погіршив прогноз зростання ВВП на 2025 рік – до 3,1% із 4,3%. МВФ також погіршив очікування зростання ВВП України на поточний рік до 2% порівняно з 2,5-3,5% кількома місяцями раніше, ЄБРР – до 3,3% з 4,7%, а Світовий банк – до 2% з 6,5%.



Причинами корекції прогнозів стали ракетні атаки РФ по газовій інфраструктурі, що спричинило необхідність дороговартісного імпорту газу, посилення глобальної невизначеності через політику і торговельні війни, а також ослаблення експортного попиту.

У базовому сценарії всі прогнози виходять з того, що війна триватиме протягом усього 2025 року. Водночас, у разі стабільного миру, можна розраховувати на прискорення економічного зростання. За оцінками Dragon Capital, досягнення домовленості про тривале припинення вогню може прискорити зростання реального ВВП України 2025 року до 3,5-5,5%.

Примітно, що держбюджет-2025 зверстано виходячи з помірного прогнозу зростання ВВП на 2,7%, що свідчить про те, що в бюджетному плануванні став переважати реалістичний підхід.

Майбутні фактори ризику

Перспективи зростання промвиробництва залишаються слабкими через високі ціни на енергоносії. Водночас і перспективи агрогалузі також не є безхмарними на тлі експортних обмежень в ЄС і втрати частини врожаю через заморозки та можливу літню посуху.

До стримуючих факторів, крім вищевказаних, можна віднести високу невизначеність щодо продовження бойових дій, потенційні ризики ударів по критичній інфраструктурі, відсутність реальних механізмів поліпшення ситуації з дефіцитом кадрів та інвестиціями.

До потенційних чинників, які вже в найближчій перспективі позначаться на українській економіці, можна виділити такі:

1. Скасування пільгового режиму торгівлі з ЄС для агропродукції. За оцінками Міністерства економіки, це може призвести до втрати €2,9 млрд агроекспорту на рік.

2. Введення адміністрацією США мит на український експорт. Найбільше від цього постраждають українські експортери трубної продукції.

Загострення торговельних протистоянь у світі поки що не позначилося на українській економіці, проте надалі це стримуватиме її відновлення, оскільки тарифні війни призведуть до ослаблення зовнішнього попиту на окрему продукцію українського експорту.

Важливим додатковим фактором є майже повна відсутність держстимулювання економіки в умовах війни. Неможливо розраховувати на скільки-небудь істотне економічне зростання без рішучих кроків, спрямованих на підтримку економічної активності шляхом припинення підвищення тарифів держмонополій і вирішення інших нагальних проблем бізнесу, до яких в умовах війни нікому з влади немає діла.

Підтримуючими факторами будуть стійкий споживчий попит, вищий врожай, робота морського експортного коридору та високий рівень адаптації українського бізнесу до мінливих умов зовнішнього середовища і, зокрема, до дефіциту внутрішнього енерговиробництва шляхом розвитку розподіленої генерації та імпорту електроенергії.

Драйвером зростання української економіки може стати ОПК, але навіть в умовах війни влада не спромоглася налагодити ефективне та доступне кредитування оборонних підприємств, якісно адмініструвати держоборонзамовлення та відкрити експорт, оскільки значна частина компаній цього сектору має низьке завантаження.

Що робити?

Українська економіка протягом уже понад трьох років війни показує високу адаптивність і стійкість, але якщо до наявних негативних чинників додаються неправильні внутрішні управлінські рішення або ж бездіяльність влади в частині підтримки розвитку економіки, то економічна активність знижуватиметься. Що вже й відбувається!

Якщо на зовнішні проблеми – зниження цін на світових товарних ринках, торговельні війни та невизначеність розвитку світової економіки Україна вплинути не може, то сприяти підтримці власного бізнесу за допомогою наявного набору інструментів – цілком під силу.

Для ефективного відновлення від наслідків війни, українська економіка має зростати щонайменше на 6-7% на рік. Без сильного промислового базису Україна не зможе відновиться після закінчення війни навіть до довоєнного рівня соціально-економічного розвитку. Тому Україні потрібна системна підтримка базових галузей.

Однак наразі передумов для такого зростання немає. Ба більше, у разі зниження динаміки ВВП на тлі наростаючої інфляції Україні може загрожувати стагфляція, з якої вирватися в умовах війни буде вкрай проблематично.

Уже зараз можна констатувати, що наступний рік обіцяє бути важчим завдяки вже наявним проблемам в економіці, складнощам із виділенням міжнародної фінансової допомоги, що може зажадати скорочення держвидатків, а також невизначеності, яка залишається щодо перспектив воєнних дій і стримує будь-які форми інвестицій. Також досі немає рішення щодо відтермінування для України дії європейського CBAM, що загрожує обрушити експорт низки базових галузей української економіки (енергетика, металургія, цементна галузь).