2 серпня до Берегова завітав президент України Володимир Зеленський. В рамках візиту гарант держави відбулася зустріч з представниками угорської меншини на Закарпатті, на якій була присутня й президент Закарпатського угорського інституту ім. Ф. Ракоці ІІ Ільдіко Орос. Очільниця вищого навчального закладу так і не отримала слово, однак їй вдалося передати Президенту письмову версію своєї промови, власні напрацювання, добірку наукових праць викладачів ЗУІ та співробітників Закарпатського угорськомовного педагогічного товариства, в яких висвітлено становище нацменшин, подані рекомендації щодо врегулювання ситуації. Текст невиголошеної промови подаємо нижче.

Шановний Пане Президенте!

Як депутат обласної ради від Закарпатської обласної організації «КМКС» Партії угорців України, як представник закладу вищої освіти «Закарпатський угорський інститут імені Ференца Ракоці ІІ» та організації із захисту інтересів педагогів закладів освіти з угорською мовою навчання Закарпаття, рада вітати Вас у нашому славетному краї.

Подібно до інших громад, ми також з першого дня повномасштабного російського вторгнення надаємо посильну нам допомогу: приймаємо переселенців та координуємо їх розселенні, студенти та викладачі інституту як і раніше продовжують волонтерську діяльність на кордоні та у таборах тимчасового перебування переселенців, надаючи їм свої послуги перекладу, а також взяли участь в організації Національного мултипредметного тесту в Угорщини тощо.

Мені, як педагогу, депутату обласної ради І, ІІ, ІV, V, VІ та VІІ скликань та голові постійної комісії обласної ради з питань освіти, науки, культури, духовності, молодіжної політики, фізкультури і спорту, національних меншин та інформаційної політики, добре відомо, які думки, позиції побутують, які настрої панують серед представників національних меншин Закарпаття, та з якими проблемами вони стикаються день у день, особливо це стосується галузі освіти та реалізації прав, пов’язаних з використанням національних мов у сферах суспільного життя.

Від імені усіх національних меншин області висловлюю щиру вдячність за прийняте рішення, згідно якого виконання ст. 7 Закону України «Про освіту» вдалося відтермінувати ще на один рік. Однак таке відтермінування проблему докорінно не змінить, оскільки норми ч. 1 ст. 7 звужують обсяг конституційних прав національних меншин на навчання рідною мовою в комунальних закладах для здобуття загальної середньої освіти, що має 150-річну традицію. Право вибору мови навчання забезпечувалося усіма державами, до яких колись входила територія нашої області, і лише Закон України «Про освіту» обмежує це право. Шляхи вирішення цієї проблеми висвітлюювалися колегами у галузі освіти, педагогами Закарпаття неодноразово, та надалися цінні пропозиції щодо цієї теми. Прошу Вас взяти до уваги їх, почути наші прохання. Дозвольте коротко описати нашу позицію та надати шляхи вирішення у спірному питанні використання мов нацменшин.

Минулого тижня взяла участь у форумі, присвяченому розвитку освіти національних меншин у країнах Європейського Союзу, де мала нагоду ознайомитися з новим Законом Румунії «Про освіту Румунії». Норми цього закон забезпечують усі права, які цілком задовільнили б і нас.

Відповідно до нового закону, румунську мову, як державну, в школах та класах з мовою національних меншин викладатимуть за методикою вивчення іноземної мови. Згідно з нормативнивним документом профільне міністерство повинно розробити та затвердити окрему навчальну програму, спрямовану на вивчення румунської мови дітьми – представниками нацменшин. Крім того, згадуваний вище закон ніяк не обмежує діяльність шкіл у діаспорі, оскільки положення згідно передбачених норм, там, де кількість учнів не досягає 300 осіб, забезпечення всіх ресурсів, необхідних для роботи, стане необіхним.

Законодавці врахували також інтереси молоді – предстаників нацменшин, котрі мають намір продовжити навчання у закладах вищої освіти. Абітурієнтам надається право навчатися тією мовою, якою послуговувалися під час навчання в загальноосвітній школі, крім спеціальності «Національна безпека» та пов’язаних з нею освітніх програм. У випадку спеціальностях, де забезпечити навчання рідною мовою неможливо, представникам національних меншин надаватиметься спеціальна квота.

Тож, слідом за Словаччиною, Угорщиною та Сербією, ситуація з вибором мови навчання серед нацменшин була належним чином врегульована і в Румунії. В контексті цього Україна залишається аутсайдером у цьому питання. Наслідуючи приклад Угорщини, можновладцям нашої країни час задуматися над внесенням відповідних змін до Закону України «Про освіту», та/або до Закону України «Про національні меншини (спільноти) України». Угорщина у своєю Законі «Про національні меншини» від 2011 року зафіксувала перелік офіційно визнаних національних меншин Угорщини, до списку якої увійшла й українську спільноту зокрема, яка має право створити власну системи освіти рідною мовою за державні кошти, а також делегувати представника у парлемент.

Ми, представники національних меншин (спільнот) Закарпаття, хочемо зберегти доктрину, за яку боровся й український народ впродовж століть: навчатися на рідній мови на своїй малій батьківщині. Тож просимо Вас знайти найоптимальніші шляхи вирішення цієї проблеми, яка стала причиною розпалювання міжнародних конфліктів.

Представники національних меншин нашої області – угорці, румуни, словаки, – інтереси яких я представляю, воюючи разом з українськими побратимами та віддаючи життя за Україну на лініях розмежування, хочуть лише одного, щоб вони, їхні діти та інші члени родини мали і можливість жити, розмовляти, навчатися на рідній мови в Україні.

Бажаю нам всім мирного неба над головою.