Міжнародна підтримка справедливо зосереджена на дослідниках, які були змушені виїхати з України. Зруйнована дослідницька інфраструктура країни також потребує допомоги.

Рік від початку російського вторгнення в Україну був справді розпачливим для українських науковців. Багато дослідників залишили свої лабораторії, щоб стати на передову. Дехто приніс найвищу жертву. Близько 6000 — одна десята всіх дослідників у країні — виїхали. Приблизно 80% з них – жінки, їх чимало зараз у Польщі та Німеччині, набагато більше у Франції, Іспанії та Італії, а інші – принаймні в 16 країнах. Колись повністю функціонуюча дослідницька система була серйозно пошкоджена, як повідомляє Nature.

Через рік після вторгнення Росії ми закликаємо міжнародне дослідницьке співтовариство зробити пріоритетом підтримку не лише окремих дослідників та їхніх команд, а й наукової системи України в цілому. Оскільки війна ще далека від завершення, необхідно продовжувати підтримувати українську діаспору дослідників, але також потрібно підтримувати тих, хто тримає оборону вдома.

Близько 27% (91) із 334 науково-дослідних та вищих навчальних закладів України зазнали руйнувань від війни; Повністю зруйновано 4 інститути, 228 поки що неушкоджені. Серйозно пошкоджено відомий Харківський фізико-технічний інститут і найбільший у світі радіотелескоп з декаметровою довжиною хвилі в Інституті радіоастрономії в Харкові. Хоча багато чоловіків віком від 18 до 60 років є призовниками, наукові дослідження вважаються важливою справою під час війни. Тому багато дослідників, чоловіків і жінок, залишаються на посаді, часто працюючи віддалено в безпечніших частинах країни.

Міжнародні інституції та дослідницькі мережі почали розширювати сферу своєї підтримки, включаючи дослідження в самій Україні. 2 лютого Єврокомісія оголосила, що цього року відкриє дослідницький офіс у Києві. Це сталося після рішення в червні минулого року приєднати Україну до головної схеми фінансування ЄС Horizon Europe. Станом на січень українські дослідники вже брали участь у 49 проектах Horizon Europe із загальним фінансуванням 13 млн євро (13,9 млн дол. США). Але угода про асоціацію надає українським дослідникам такий самий статус, як і дослідникам з країн ЄС, зокрема можливість керувати проектами.

Крім того, Польська академія наук і Національна академія наук США спільно запустили інноваційну схему фінансування досліджень для українських дослідників, які зараз перебувають у Польщі, але чиї дослідницькі групи можуть базуватися в Україні чи деінде. Минулого року Universities UK, що представляє вищі навчальні заклади Сполученого Королівства, запустила фінансовану урядом Великої Британії схему, яка об’єднує українські та британські університети з чіткою метою, щоб українська наука була ефективною. Ця схема, яка є частиною інвестицій у розмірі 5 мільйонів фунтів стерлінгів (6 мільйонів доларів США), підтримуватиме низку видів діяльності, включаючи дистанційну дослідницьку співпрацю та використання лабораторного простору для вчених, яким потрібно тимчасово приїхати до Сполученого Королівства для завершення частини своєї роботи, яку зараз неможливо завершити в Україні. А минулого місяця математики з України разом із європейськими науково-дослідними інститутами математики оголосили про плани створити в Україні Міжнародний центр математики. Це іноваційні проекти, які керуються довгостроковими потребами української науки.

Наука управління

Але потрібен більш скоординований підхід, який би підтримував не лише діяльність науки, а й її організацію та управління. У червні минулого року представники міжнародної групи наукових академій, у тому числі в Україні, Європі та Сполучених Штатах, зустрілися у Варшаві та об’єднали те, що вони назвали кроками дій для відновлення української науки, досліджень та інновацій. Вони слушно відмітили, що планування повоєнного відновлення науки в Україні треба починати вже зараз. Група створила форум, який вона називає Українською координаційною групою з питань науки, інновацій та досліджень для обміну знаннями про підтримку наукової системи України.

Одним із пріоритетів для України та її міжнародних партнерів має бути перегляд системи організації та фінансування досліджень у країні. Україна має давно створену академію наук, а потужні дослідницькі центри країни включають сільськогосподарські технології, енергетику та планетарні науки.

Але академія (а не університети) відповідає за організацію та фінансування більшості дослідницьких інститутів, що частково є спадщиною того, як наука була організована до незалежності України в 1991 році, коли країна була частиною Радянського Союзу. Науково-дослідні установи були частиною держави, і їм бракувало автономії для прийняття власних рішень, у тому числі в питанні, які проекти фінансувати, без дозволу урядовців. У передвоєнні роки в Україні були проведені деякі реформи, такі як створення незалежного грантового органу, Національного наукового фонду України, та дорадчого органу, Національної ради України з питань розвитку науки і технологій. Але цим організаціям теж складно виконувати свої задачі.

У листопаді минулого року Міністерство освіти і науки України оприлюднило проект плану відновлення освіти і науки. План містить пропозицію створити фінансову агенцію з високими ризиками і високою винагородою на зразок Агентства передових оборонних дослідницьких проектів США (Defense Advanced Research Projects Agency, DARPA). Він також закликає до більш тісної інтеграції з європейськими та більш широкими світовими дослідницькими спільнотами, а також до використання науки для післявоєнного відновлення — подібно до фінансованого США Плану Маршалла, згідно з яким дослідження та дослідники були невід’ємною частиною відновлення Європи після Другої світової війни.

Завжди має бути місце екстреної допомоги українським науковцям, які змушені залишити країну. Але також настав час для більш потужних зусиль, спрямованих на вияв солідарності з дослідниками, які залишаються в країні. Міжнародна наукова спільнота повинна почати планувати, як найкраще підготувати дослідницьку інфраструктуру країни до закінчення війни. Довгострокові партнерства, спрямовані на розбудову потенціалу, матимуть вирішальне значення, особливо в сферах управління, моніторингу та політики. Ця співпраця має підтримувати повсякденні дослідження, наскільки це можливо зараз, щоб дослідницьке співтовариство могло почати роботу та бути набагато ефективнішим, як тільки конфлікт закінчиться.