За даними Міністерства освіти і науки України, станом на 12.09.2022 за кордоном перебувало 488 045 дітей шкільного віку, а станом на 1 вересня їх було 492 077.

За даними Європейського союзу (статистика надходить із 26 країн ЄС), станом на 4 жовтня до шкільних систем країн ЄС інтегровано 517 123 українських дітей. Зауважимо, що до цієї статистики не входять дані з Великої Британії, США, Канади та інших країн, до яких масово виїздили українці, а також дані з росії та білорусі, куди депортували наших громадян.

На жаль, знайти статистику щодо дітей, зокрема шкільного віку, які перебувають у країнах, що не входять до Європейського Союзу, нам не вдалося, є лише загальна статистика біженців у окремих країнах.

За даними ООН, станом на 04.10.2022 у Європі зафіксовано 7 643 944 біженців з України, а зареєстрованих для тимчасового захисту або аналогічних національних схем захисту в Європі – 4 207 891 особа. Дані країн, які не входять до Європейського союзу, і відповідно не відображені у вищезгаданому звіті ЄС, щодо кількості українських громадян, які зареєструвалися як біженці: Туреччина – 145 000, Велика Британія – 131 700, Молдова – 93 117, Швейцарія – 65 618, Норвегія – 28492, Греція – 19413, росія – 2 852 395 осіб,

За даними ЗМІ, у США знаходяться більше ніж 100 000 українських біженців (станом на липень 2022 року), в Канаді – 32 000 (станом на червень 2022 року).

Оскільки ООН у своєму звіті повідомляє, що 87 % українських біженців – це жінки та діти, і, враховуючи дані країн, які не входять до Європейського союзу, припускаємо, що насправді українських учнів за кордоном набагато більше.

Також відсутня інформація, скільки дітей залишилися на тимчасово окупованих територіях. Розуміємо, що в умовах війни ці цифри будуть орієнтовними, зокрема й через те, що ситуація змінюється, й ЗСУ щоденно звільняють нові населені пункти.

Поки невідомо, скільки дітей мали б приступити до навчання у 2022/2023 році, якби би це був мирний час. А саме від цих цифр ми маємо відштовхуватися у всіх розрахунках та статистиці. За даними Інформаційно-аналітичного збірника “Освіта України в умовах воєнного стану” рік тому (станом на 1 вересня 2021 р.) розпочали навчання 4 230 358 учнів у 13 991 закладі загальної середньої освіти.

Щиро підтримую ініціативу Міністерства освіти і науки України та Інституту освітньої аналітики щодо запровадження персонального обліку дітей дошкільного та шкільного віку, учасників освітнього процесу та суб’єктів освітньої діяльності. Це треба було зробити вже давно, але зараз це просто критично важливо. І це тепер можна зробити завдяки розвитку державної інформаційно-аналітичної системи «Автоматизований інформаційний комплекс освітнього менеджменту» (далі – АІКОМ). Ця система зробить можливим збір, обробку та зберігання освітньої інформації для розподілу коштів освітньої субвенції, замовлення підручників, підвищення кваліфікації педагогічних працівників тощо.

ЧИ НАВЧАЮТЬСЯ ДІТИ, ЯКІ ЗНАХОДЯТЬСЯ ЗА КОРДОНОМ, В УКРАЇНСЬКИХ ШКОЛАХ?

Поки що на це запитання відповіді знайти не вдалося.

За даними МОН (14:49 за міткою часу на відео), у Міжнародній українській школі, яка надає екстернатну освіту тим, хто знаходиться за кордоном, навчається 3,2 тис. осіб. Не відомо, скільки дітей навчається в українських школах за кордоном, цієї інформації ми знайшли.

Між тим у звіті Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, за результатами репрезентативного опитування, яке було проведено у серпні-вересні 2022 року, 73% батьків повідомили, що віддадуть своїх дітей до формальної школи в межах їх поточної країни перебування, а 18% повідомили, що надають перевагу тому, щоб їхні діти продовжували дистанційне навчання за українською програмою. Головними причинами, чому батьки не віддають дітей до місцевих шкіл вказували наступні: не мають наміру залишатися у країні перебування 21%, мовний бар’єр – 15%.

У серпні 2022 року ми провели опитування батьків дітей, які навчалися за кордоном у минулому навчальному році. Участь у цьому опитуванні взяли 7921 батьків здобувачів освіти. Значна частина опитаних батьків – 40,4% (3203) повідомили, що дитина навчалася одночасно у двох закладах: очно в закордонному та дистанційно в українському. Більше третини опитаних батьків – 34,9% (2763) зазначили, що дитина навчалася дистанційно лише в українському закладі освіти. А 1,2% (97) опитаних батьків вказали, що дитина навчалася очно в українській школі за кордоном, ще 0,8% (65) опитаних зазначили, що дитина одночасно навчалася в суботній чи недільній українській школі (класі) за кордоном та в закордонному закладі освіти. Лише 11% (871) зазначили, що дитина навчалася тільки в закордонному закладі освіти.

Тобто наразі ситуація з навчанням дітей, які знаходяться за кордоном, в українських закладах освіти змінилася. Адже частина шкіл розпочали очне або змішане навчання, що унеможливлює дистанційне навчання дітей, які знаходяться за кордоном.

Переважна більшість закладів освіти на території Україні здійснює дистанційне навчання в першу половину дня, що збігається з навчанням у школі країни перебування. А практично у всіх країнах є жорстка вимога до батьків щодо відвідування дітьми школи країни перебування.

Водночас директори шкіл мають дотримуватися українського законодавства – якщо неповнолітній учень із невідомих причин або без поважних причин не відвідує заняття впродовж 10 робочих днів, і батьки або інші законні представники не попередили класного керівника або про причини, з яких дитина не відвідує школу, заклад освіти зобов’язаний поставити до відома Нацполіцію та Службу у справах дітей та передати дані цих учнів, щоб, відповідно до законодавства, захистити їхні права на здобуття загальної середньої освіти. Ці вимоги стосуються й дистанційного навчання, тому якщо дитина не має змоги відвідувати онлайн уроки в українській школі, знаходячись за кордоном, у її батьків одразу виникають проблеми.

Саме тому перед початком 2022-2023 навчального року та в перші тижні батьки, чиї діти знаходяться за кордоном, масово скаржилися в соціальних мережах та писали скарги освітньому омбудсмену про те, що заклади освіти примушують переходити на сімейну форму здобуття освіти чи екстернат або забрати документи зі школи. Але у цьому разі, якщо батьки не мають відповідних навичок та знань, щоб навчати дитину, або здобувач не може опановувати освітню програму самостійно, дитина не отримає якісної освіти й матиме суттєві освітні втрати.

На жаль, відсутня статистика, скільки дітей перейшли на сімейну форму здобуття освіти та екстернат із початком війни.

Частина батьків перевела дітей до приватних шкіл, які надають послуги дистанційного навчання, але більшість таких шкіл є платними, і не всі мають змогу оплачувати ці послуги.

Щоб уникнути зайвого навантаження на дітей, які пережили жахіття війни, частина батьків все ж обирають для навчання одну школу – школу в країні перебування.

НАВЧАННЯ В ЗАКОРДОННИХ ШКОЛАХ – МОВНИЙ БАР’ЄР, РОСІЙСЬКА МОВА, БУЛІНГ

Знову звернемося до нашого опитування батьків, чиї діти перебувають за кордоном, – 69,1% (5476) опитаних батьків зазначили як серйозну проблему мовний бар’єр, який створює великі проблеми для їхніх дітей у закордонних школах.

В інтеграційних класах за кордоном навчаються діти з різних країн, деінде є інтеграційні класи суто для українців. Тому школа намагається створити умови для всіх дітей, які навчаються в таких класах, й другою мовою інтеграційного класу може бути англійська або російська.

Закордонні школи залучають українських вчителів і навіть студентів до інтеграційних та звичайних класів, де навчаються наші діти. Але не у всіх школах є такі можливості, і не завжди серед українських біженців є педагоги, тим більше – такі, які зможуть здійснювати переклад та допомагати дитині вчити мову країни перебування.

Оскільки за кордоном знаходяться багато колишніх громадян радянського союзу, які знають російську мову, або громадяни росії, або такі, які були ними, то іноземні школи запрошують працювати в інтеграційні класи російськомовних педагогів або росіян. Це не масове явище, але мушу зазначити, що такі випадки непоодинокі.

Також маємо декілька повідомлень про те, що українські вчителі, які виїхали за кордон і навчають там дітей, здійснюють викладання російською мовою.

До освітнього омбудсмена надходило декілька повідомлень про використання російської мови в інтеграційних класах: Австрія (Відень), Кишинів (Молдова), декілька міст Німеччини. У соціальних мережах повідомляють про викладання російською мовою в інтеграційних класах Норвегії (там живуть багато росіян), Польщі (вчителі колись вчили російську мову). Звісно, кожне таке повідомлення необхідно перевіряти та з’ясовувати, чому там використовують російську мову. Також є повідомлення про те, що дітям надають книжки та підручники російською мовою.

Водночас маємо повідомлення українських вчителів, які викладають за кордоном або працюють в інтеграційних класах, про те, що частина учнів з України не володіють українською мовою. За словами дітей, вони не вивчали українську мову в закладах освіти. Подібне незнання української мови демонстрували діти – внутрішньо переміщені особи в межах України в західних областях. Хоча, відповідно до частини 2 статті 7 Закону України “Про освіту”, всі діти, навчаючись у закладах освіти нашої держави, мають її вивчати, навіть у школах, де ведеться викладання мовою національної меншини.

Деінде до роботи інтеграційних класів долучаються українські волонтери.

Про іншу проблему в закордонних закладах освіти поки голосно не говорять, але вона є і може посилитися. З росії наразі триває масовий виїзд росіян через мобілізацію, які їдуть до тих країн, де перебувають українські громадяни. Але, тікаючи від мобілізації, частина з них продовжують підтримувати імперську політику путіна війну та війну проти України. Дітей російських громадян влаштовують у заклади освіти, а деінде в інтеграційні класи, де навчаються українці. Випадки булінгу українських дітей були і до масового виїзду росіян через мобілізацію, а зараз кількість таких випадків може збільшитися. Це посилює напругу в суспільстві, закладах освіти. Але повідомлення від українських біженців, про те, як вирішуються ці ситуації в закладах освіти за кордоном, свідчать про те, що дирекція цих шкіл та вчителі у більшості випадків адекватно реагують на випадки конфліктів, булінгу та здійснюють усі необхідні заходи для їх подолання. Але все одно наявність таких випадків посилює психологічний стрес наших дітей, який вони отримали під час війни.

Дуже рекомендую ознайомитися з рекомендаціями психологіні Світлани Ройз щодо того, як себе поводити українцям у країнах, куди зараз прибувають росіяни.

ОСВІТНІ ВТРАТИ ДІТЕЙ, ЯКІ НАВЧАЮТЬСЯ ЗА КОРДОНОМ

Враховуючи результати опитування батьків, чиї діти знаходяться за кордоном, де майже 70% (5476) опитаних батьків вказали на мовний бар’єр, ми припускаємо, що більшість дітей не знає мови країни перебування і змушені вчити її в інтеграційних класах. Під час вивчення мови в інтеграційних класах діти не опановують навчальну програму країни перебування через мовний бар’єр. Водночас невідомо, чи продовжують навчання ці діти в українських закладах освіти. Як ми зазначали у попередньому розділі, частина дітей продовжили навчання за сімейною формою та екстернатом. Але якщо батьки не мають підготовки та знань для здійснення цього навчання, то таке навчання буде неефективним.

Частково допомагає навчатися Всеукраїнська школа онлайн й розміщені там уроки з 5 по 11 клас. Але знову ж, навчання дітей із застосуванням різних платформ та систем також залежить від можливостей батьків, наявності гаджетів. Як ми вже зазначали, частина з них все ж обирає одну закордонну школу для навчання, щоб не перевантажувати дитину.

Усі ці фактори вказують на великий ризик і високу ймовірність значних освітніх втрат наших дітей, які знаходяться за кордоном. Ми сподіваємося, що більшість громадян України, які зараз знаходяться за кордоном, повернуться в Україну. Але результати опитування українських біженців, яке провело ООН змушують замислитися над результатами:

13% респондентів повідомили про плани повернутися назавжди в Україну протягом наступних трьох місяців;

44% опитуваних не планує повертатися протягом наступних трьох місяців;

43% – не знають чи ще не визначились. З них 79% планують залишитись в країні перебування

Саме від державної політики України, зокрема і в освіті, залежить чи повернуться наші громадяни із-за кордону.

Водночас українські біженці побачили, якою може бути гуманна до дитини школа. Аналізуючи дописи наших співгромадян, які діляться враженнями про закордонні школи, не можна не помітити, що сутнісно те, що описують батьки дуже точно повторює сутнісні особливості Нової української школи, яку ми створюємо в Україні: доброзичливе та поважливе ставлення до дитини, відповідальність за результати навчання не лише школи, але й родини, орієнтація змісту навчальних програм на формування знань та навичок, які реально потрібні у житті тощо. Фактично українські батьки та діти отримали неочікувану можливість зазирнути у майбутнє та побачити, яку саме школу ми будуємо в Україні. І ми не маємо права забувати, що від результатів впровадження реформи НУШ також буде залежати те, чи повертатимуться наші громадяни до України.

Ми вже писали про освітні втрати, та як вони впливають на добробут українців у майбутньому й на економіку нашої країни.

Тому вважаємо за необхідне ще раз зазначити, що Україна вкрай потребує розроблення та реалізації стратегії компенсації освітніх втрат. Органи місцевого самоврядування та заклади освіти мають отримати зрозумілі інструменти для проведення моніторингових досліджень на рівні окремого учня, класу, закладу освіти чи територіальної громади. Також необхідно розробити механізми для компенсації освітніх втрат у межах закладу освіти.

Адже освітні втрати мають не лише діти, які навчаються за кордоном, а й ті, які зараз перебувають на тимчасово окупованих територіях, ті діти, які навчалися в ІІ семестрі 2021/2022 навчального року під час війни, маючи великі перерви у навчанні через повітряні тривоги, перебування в укритті, окупацію, переїзди, відсутність Інтернету для дистанційного навчання того. Також закордонні дослідження, які наведені у нашому дописі, свідчать про освітні втрати через дистанційне навчання під час пандемії коронавірусу.

На жаль, поки відсутні дані про те, наскільки здобувачі освіти зазнали освітніх втрат за останні три роки. Тому нам вкрай потрібна усвідомлена та відповідальна стратегія компенсації освітніх втрат. На жаль, для цього практично нічого наразі не зроблено.

ВИЗНАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НАВЧАННЯ У ЗАКОРДОННИХ ШКОЛАХ В УКРАЇНІ

На засіданні Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій розглядалося питання розв’язання проблем щодо визнання результатів навчання, які діти отримали у закордонних школах. Представники Міністерства освіти і науки України обіцяли надіслали лист до закладів освіти щодо визнання результатів навчання.

Але, крім листа (про який наразі поки що невідомо), на нашу думку, необхідно розробити механізм, як визнавати результати навчання. Адже системи освіти, навчальні програми України й за кордоном різні, різні терміни навчання, частина предметів об’єднано. Наприклад: предмети фізика, хімія та біологія за кордоном можуть бути об’єднані в один предмет: “Науки”.

Водночас у закордонних школах не вивчають предмети “Українська мова”, “Українська література”, “Історія України”. І для кожної дитини, яка не вивчала їх, перебуваючи за кордоном, необхідно компенсувати ці освітні втрати, про що ми писали у попередньому розділі.

Щиро вітаю ініціативу Міністерства освіти і науки України та міністрів освіти і науки України, Естонії, Латвії, Литви, Польщі та Чехії щодо розробки механізму для визначення результатів навчання та синхронізації цих результатів між країнами, зустріч яких відбулася 6.10.2022.

Також між МОН та Відділом видавництва та оцінювання Кембриджського університету підписано Меморандум про взаєморозуміння. Угода передбачає: створення карт навчання для систем освіти країн, які приймають українців, допомогу в реєстрації результатів навчання кожної дитини, надання постійної підтримки вчителям.

Запропонована британськими колегами технологія створення карт, що зображують відмінності між національними освітніми програмами, спрямована на допомогу іноземним викладачам оцінити об‘єктивний рівень освіти учнів і студентів, а також посприяти учням та студентам у полегшенні перехідного процесу в навчанні. Ці карти також стануть у пригоді під час повернення українських дітей, адже допоможуть нашим викладачам зрозуміти досягнутий прогрес у навчанні залежно від того, в якій країні перебували українські учні та студенти.

З великими сподіваннями очікуємо на конкретні кроки для реалізації цих домовленостей.

ОЦІНЮВАННЯ РІВНЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ ДІТЕЙ, ЯКІ НАВЧАЛИСЯ ЗА КОРДОНОМ

Упродовж навчального року дитина може повернутися до України або до навчання в українському закладі освіти незалежно від місця перебування.

Офіс віцепрем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції у співпраці з МОН оновили брошуру про організацію навчання дітей, які повертаються до навчання в українських школах.

Якщо дитина вимушено не навчалася певний час в українській школі, щоб продовжити навчання в українській школі, для зарахування до закладу освіти вона має пройти підсумкове оцінювання.

Якщо документ про попередньо здобутий рівень освіти або результатів оцінювання відсутній, у школі здійснюється оцінювання рівня навчальних досягнень для визначення класу, до якого має бути зарахована дитина.

Якщо дитина навчалася в закордонній школі у 9 класі – для зарахування до 10 класу дитина має отримати свідоцтво про здобуття базової середньої освіти. Для цього учні повинні пройти річне оцінювання та/або державну підсумкову атестацію у будь-якій школі України, що забезпечує здобуття базової та повної загальної середньої освіти.

Річне оцінювання здійснюється, як правило, до початку нового навчального року згідно з графіком та завданнями, погодженими педагогічною радою та затвердженими наказом керівника закладу освіти.

АКАДЕМІЧНА ВІДПУСТКА ТА ЗАЛИШЕННЯ НА НАВЧАННЯ ЩЕ В ОДНОМУ КЛАСІ

У зверненнях до освітнього омбудсмена батьки пропонували внести до освітнього законодавства зміни щодо можливості брати академічну відпустку здобувачам закладів загальної середньої освіти. Нам ця пропозиція видалася досить доцільною та вартою уваги. Тому ми звернулися з відповідним листом до Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій щодо розгляду запровадження такої можливості у школах для уникнення подвійного навантаження учнів. У Комітеті нам повідомили, що це питання потребує детального вивчення та опрацювання з урахуванням позицій на рівні МОН. МОН розглянуло таку нашу пропозицію та вважає запровадження академічної відпустки в закладах загальної середньої освіти недоцільним, оскільки повна загальна середня освіта в Україні, відповідно до законодавства, є обов’язковою.

Водночас існує механізм, як залишити дитину на навчання на другий рік поспіль у тому ж самому класі. Згідно з пунктом 2 Порядку переведення учнів закладу загальної середньої освіти на наступний рік навчання, переведення учнів на наступний рік навчання здійснюється на підставі результатів підсумкового (семестрового та річного) оцінювання учнів згідно з рішенням педагогічної ради закладу загальної середньої.

МОН рекомендує в умовах воєнного стану гнучко використовувати процедури щодо залишення учнів для повторного здобуття загальної середньої освіти, застосовуючи індивідуальний підхід до кожного учня та діючи в найкращих інтересах дитини для дотримання її права на продовження здобуття освіти. Учні 1–10 класів можуть не переводитися на наступний рік навчання та залишатися для повторної освіти у тому самому класі на підставі письмової заяви одного з їхніх батьків чи інших законних представників. Рішення про переведення учня до наступного класу приймає педагогічна рада відповідного закладу загальної середньої освіти.

Але незрозуміло, що робити, коли зараз дитина не має змоги навчатися в українській школі, перебуваючи за кордоном, а сімейне навчання чи екстернат не дає результатів. Саме тимчасове використання такої можливості академічної відпустки дало б змогу робити перерви у навчанні, зберігати зв’язок із закладом освіти та давало б перспективу повернення в Україну й відновлення повноцінного навчання.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Наш висновок після аналізу даних та ситуації щодо навчання українських дітей, які знаходяться за кордоном, на жаль, невтішний: ми можемо втратити велику частку нашого молодого покоління.

Тому необхідно об’єднувати зусилля та якнайшвидше на рівні державної політики вирішити, як утримати та зберегти зв’язок наших дітей з українською освітою, як допомогти дітям здобувати українську освіту, як компенсувати освітні втрати, та врешті створити умови, щоб наші громадяни поверталися до України.

Ми розуміємо, що створити умови для повернення всіх українських здобувачів до України наразі неможливо з безпекових причин, тому надзвичайно і найбільш важливо, що ми можемо зараз зробити на державному рівні, – це забезпечити зберегти зв’язок з Україною, який відбувається насамперед через освіту. Обов’язок відвідувати школу країни перебування, незрозумілість, як здобувати українську освіту, щоб не було подвійного навантаження, чи зарахують вивчені за кордоном предмети та інші проблеми негативно позначаються на збереженні цього зв’язку та освіті дітей.

Ми вже зазначали у наших пропозиціях щодо вирішення проблем та забезпечення освітніх прав здобувачів освіти та педагогічних працівників, які знаходяться за кордоном. Трансформуємо їх з урахуванням тих проблем, які виникли з початком нового навчального року:

розробити стратегію для створення умов повернення українських громадян до України через підтримку освіти наших дітей;

провести перемовини з країнами, де перебувають українські біженці, щодо лояльного до українців освітнього процесу, щоб наші діти могли зберігати зв’язок з українською освітою, навчатися за українськими програмами та за можливості викладання кількох предметів за українськими програмами: українська мова та література; історія України;

забезпечити права на здобуття української освіти для дітей, які знаходяться за кордоном, шляхом розробки відповідних механізмів та процедур (врахувати у документах зарахування предметів, які вивчають за кордоном, оптимізувати розклад уроків через зайнятість учнів у першій половині дня в закордонних школах та подвійне навантаження, надати можливість запису уроків тощо);

розробити освітні програми для закордонних українців задля збереження національної ідентичності та культурних зв’язків;

отримати достовірну статистику щодо українських здобувачів освіти, які знаходяться за кордоном;

визначити окремі школи дистанційного навчання для дітей за кордоном зі спеціально оптимізованим розкладом;

посилити спроможність Міжнародної української школи;

здійснювати розвиток та підтримку, зокрема фінансову, українських шкіл за кордоном, створити їх реєстр, розглянути можливість видачі ними українських документів про освіту, забезпечення підручниками;

розробити порядок зарахування навчальних досягнень із предметів, які здобувач освіти вивчав у закордонних школах, в українських закладах освіти;

забезпечити підтримку українських освітян, які працюють у закладах освіти за кордоном та/або суботніх чи недільних українських школах, розробити порядок зарахування стажу роботи за кордоном до педагогічного стажу;

провести аналітику щодо переведення українських здобувачів освіти, які знаходяться за кордоном, на сімейну форму навчання;

розробити механізми компенсації освітніх втрат закордонних українців.