У сучасному світі спостерігається тенденція до підвищення ролі університетських рейтингів у системі вищої освіти і в суспільстві.

Фактично у кожній країні незалежні професійні організації проводять ранжирування вузів на національному рівні. Україна також не стоїть осторонь цих процесів. Протягом останніх чотирьох років студенти (абітурієнти), наукова і педагогічна спільнота, роботодавці мають можливість ознайомитися з академічним рейтингом вищих навчальних закладів України «Топ 200 Україна». Цю роботу проводить кафедра ЮНЕСКО «Вища технічна освіта, прикладний системний аналіз та інформатика» на основі меморандуму, підписаного з ЮНЕСКО СЕПЕС 2005 року.

Мета зазначеного проекту — надання достовірної, об’єктивної, порівнянної інформації про якість пропонованих освітніх послуг вищими навчальними закладами України на національному рівні.

Система за своїми принципами близька до міжнародних аналогів (зокрема рейтингу Шанхайського університету) і дає можливість порівнювати вузи різних профілів України і між собою, і з вузами інших країн. Зовнішню експертизу проекту «Топ 200 Україна» здійснюють спеціалісти наглядової ради міжнародної експертної групи з визначення рейтингів університетів (IREG Observatory) (http://www.ireg-observatory.org ).

Нагадаємо, що в методиці, запропонованій кафедрою ЮНЕСКО, діяльність вузу визначається з допомогою інтегрованого індексу рейтингової оцінки — Iз. Цей індекс включає три комплексні складові: Iз = Iнп + Iо + Iмп, де Iнп — індекси якості науково-педагогічного потенціалу, Iн — індекс якості навчання, Iмв — індекс міжнародного визнання. Усього для формування зазначених індексів використовують 20 індикаторів прямого вимірювання і дві експертні оцінки (таблиця). Дані про ці індикатори вибирають із кількох незалежних джерел (дані вузів, дані МОН України, дані Комітету з питань державних премій України і премій ім. Т.Шевченка, дані міжнародних асоціацій університетів, дані інших відомств).

Торік у комплексне оцінювання діяльності вузів було включено два додаткові параметри: експертне оцінювання якості науково-педагогічного потенціалу і якості навчання — 15%; показник інформаційних ресурсів (якість та функціональна повнота веб-сайтів університетів) — 5%. Запровадження нових показників привело до зміни інтегрального індексу і, відповідно, для ряду навчальних закладів — до істотної зміни рейтингової позиції.

Протягом нинішнього року експерти проекту провели ряд конструктивних зустрічей із представниками академічної спільноти та роботодавцями, зацікавленими у створенні найбільш збалансованої методики ранжирування.

В результаті обговорень було збережено нинішній набір індикаторів як такий, що відповідає узагальненій моделі функціонування українського університету. Проте, з метою створення рівних умов, при проведенні компаративного аналізу діяльності університетів було зменшено вагові коефіцієнти за такими показниками: кількість академіків НАНУ, членів-кореспондентів НАНУ, масштаб вузу. Тим самим зміщено акцент у бік визнання вузів на міжнародній арені. Коректування привели також до невеличкого загального зниження інтегрального індексу, проте без великих змін позицій університетів.



За останніх три роки сформувалося розуміння того, що ранжирування — це не лише визначення позиції вузу у рейтинговій таблиці. Це насамперед показник динаміки змін характеристик навчального закладу порівняно з іншими. Один із варіантів зміцнення позицій вузу — публікації наукових статей учених вузів у відомих світових виданнях, а також запровадження навчальних програм іноземними мовами.



За цими показниками впродовж останніх трьох років університети України зробили помітний крок уперед (Національний університет ім. Т.Шевченка, Національний університет «Києво-Могилянська академія», Донецький національний технічний університет, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» тощо).

Аналіз накопиченої інформації з навчальних закладів виявив такі механізми, які університети використовують для зміцнення своєї репутації на національному рівні.

1. Гармонізація взаємодії між чотирма видами роботи: концентрацією талантів, ефективним управлінням, науково-дослідними розробками, інтернаціоналізацією. Це характерно для п’ятірки лідерів нашого рейтингу.

2. Максимізація своїх порівняльних переваг. Серед таких навчальних закладів можна вирізнити Національний університет біоресурсів і природокористування, Національний гірничий університет.

3. Проведення активної маркетингової кампанії. Механізм характерний для недавно створених навчальних закладів.

4. Проведення інформаційної PR-кампанії про діяльність навчального закладу (найчастіше університети використовують завищені дані, які не відбивають об’єктивної картини).

Є також категорія національних університетів, у яких не простежується позитивна динаміка з ряду показників, деякі вузи не мають власних веб-ресурсів, не оновлюють інформації про свою діяльність.

Виконуючи порівняльний аналіз рейтингових таблиць «Топ 200 Україна» із публікованими компанією СКМ рейтингами університетів «Компас», можна простежити, що дислокація багатьох вузів близька в цих двох системах. Це свідчить про їх удосконалення.

Підбиваючи підсумки, можна констатувати, що вищі навчальні заклади, які прагнуть бути лідерами на національному і міжнародному рівнях, повинні:

1. Готувати конкурентоспроможних спеціалістів, які легко домагаються значних успіхів по закінченні вузу.

2. Виконувати актуальні наукові дослідження, у тому числі й спільно з міжнародними партнерами.

3. Інтегрувати науково-дослідну та інноваційну діяльність у навчальний процес.

4. Висвітлювати свою діяльність у найкращих світових виданнях, що публікуються англійською мовою.

5. Бути гнучкими в управлінні, йти шляхом оновлення й удосконалення своєї роботи, орієнтуючись на потреби суспільства.

6. Активно розвивати міжнародні проекти, зорієнтовані не лише на відплив українських студентів за кордон, а й на залучення у свої університети талановитих іноземних дослідників, викладачів, студентів.

Сподіваюся, що проект «Топ 200 Україна» буде корисний для вищих навчальних закладів нашої країни на шляху їх наближення до університетів світового класу.

Автор: Олеся ЛЕНОВИЦЬКА (керівник проекту «Топ 200 Україна»)


«Топ 200 Україна» у 2009 році ( графік і таблиця )>>>>