Черговий звіт ООН щодо Інтернету та технологій під назвою «Епоха цифрової взаємозалежності» був представлений під час форуму #EuroDig2019 на початку літа в Гаазі.

Генеральний Секретар ООН ініціював створення звіту щодо «цифрової взаємодії», аби зрозуміти соціальні, етичні, юридичні та економічні впливи цифрових технологій. Мета – максимізувати позитивні впливи технологій та мінімізувати негативні.

Генеральний Секретар ООН закликав групу, яка працювала над звітом розглянути, як цифрове співробітництво може сприяти досягненню цілей сталого розвитку та питання моделей цифрової взаємодії.

«Людство стикається з новими викликами. Сучасні технології можуть бути використані для руйнування безпеки і порушувати конфіденційність. Ми також починаємо бачити комплексні наслідки для систем освіти та ринків праці. Ми потребуємо зосередити нашу енергію на політиці та інвестиціях, які дозволять людям краще використовувати технології для побудови життя», – йдеться у передмові до звіту ООН.

Частиною звіту стала Декларація цифрової взаємозалежності – документ, що ставить цілі на 2030 рік для країн-членів ООН у застосуванні технологій на благо суспільства.

У Декларації цифрової взаємозалежності зазначається, що «людство – все ще на початку цифрової ери». Автори Декларації заявляють про важливість співпраці, що передбачає використання доступних цифрових технологій для забезпечення економічного зростання та соціальних можливостей, зменшення нерівності, зміцнення миру та безпеки, сприяння екологічній стійкості і захист прав людини.

Ключові положення звіту

Доступність інтернету для користувачів є необхідною, однак самого лише доступу не досить. Інфраструктура технологій повинна розглядатися ширше: як використовувати широкий спектр публічних сервісів (медицина, фінанси).

Принцип включеності означає, що «ніхто не повинен залишитися позаду». Публічна політика має будуватися на засадах долучення маргінальних груп до використання цифрових технологій. Ключові елементи такої включеності користувачів – застосування технологій в економічній сфері через а) мобільні гроші б) цифрову ідентифікацію/авторизацію та в) електронну комерцію.

Цифрова взаємодія та цифрові технології повинні у своїй основі передбачати дотримання прав людини. Для цього варто визначитися з нормами та межами застосування технологій аби захистити приватність користувачів та забезпечити їх безпеку.

Цілі щодо включеності користувачів

1а. До 2030 року ООН очікує, що кожен дорослий повинен мати доступ до інтернету за доступною для користувача ціною, включно з доступом до фінансових сервісів та медичних послуг.

1б. Необхідно створити широкий мультистейхолдерний альянс за участі ООН як платформу для обміну цифровими послугами, обміну масивами даних.

1в. Необхідно розробити положення публічної політики, що передбачали б залучення маргінальних груп.

1г. Вимірювати результати «включеності» на основі досліджень й великих масивів даних.

Цілі щодо інституційної політики

Створити регіональні та світові helpdesk, аби краще розуміти впливи цифрових технологій

Цілі щодо прав людини

3a. Внести в глобальні документи щодо прав людини положення про цифрові технології;

3б. Технічні платформи повинні співпрацювати з урядами та громадянським суспільством задля припинення порушень прав людини в онлайні;

3в. Впровадження нагляду та стандартів щодо використання штучного інтелекту (AI).

Цілі щодо побудови довіри та досягнення безпеки

Розробити «Глобальне зобов’язання щодо цифрової довіри та безпеки» для формування спільного бачення, визначення ознак цифрової стабільності, роз’яснення та посилення впровадження норм відповідальності. Значну роль в цьому має відіграти ООН.

У звіті йдеться, що враховуючи широкий спектр питань, є необхідність в багатьох формах цифрової взаємодії. І в деяких із них приватний сектор чи громадські ініціативи можуть бути ефективнішими за урядові чи міжнародні організації.

Цілі щодо глобальної цифрової співпраці:

5а. До 2020 року створити “Глобальні зобов’язання щодо цифрової співпраці”. Для цього Генеральний секретар ООН може призначити уповноваженого з питань технологій.

5б ООН підтримує застосування підходу «мультистейхолдеризму» (участь на рівних засадах уряду, приватного бізнесу та громадянського суспільства).