Рейтинги ВНЗ — явище, що викликає жвавий інтерес і суперечливі оцінки практично в будь-якій країні світу, навіть там, де існування системи вищої освіти без рейтингів уже неможливо уявити. Не випадково Європейська комісія нині фінансує розробку нового багатомірного міжнародного рейтингу вищих навчальних закладів, а також низку інших проектів з рейтингування й суміжної тематики. Роберт Дж. Морс (Robert J. Morse), визнаний експерт у сфері рейтингів навчальних закладів, закликає розробляти й публікувати рейтинги ВНЗ, попри бурхливу фінансову кризу. З кожним роком ці дані набувають дедалі більшої ваги й стають загальноприйнятою повсякденною практикою як для окремих країн, так і для міжнародного співтовариства загалом.

Ці й низка інших тем опинилися в центрі дискусії на 4-й конференції міжнародної експертної групи з рейтингів (IREG, International Ranking Expert Group), що недавно відбулася в Астані (Казахстан). Форум було повністю присвячено рейтингам вищих навчальних закладів, перспективам цієї галузі та проблемам, що супроводжують розробку рейтингів. Експерти, які представляють різні організації та структури з понад 30 країн, обмінювалися думками, сперечалися, шукали оптимальні рішення проблем, що виникають.

Цього року Україна не залишилася осторонь і була представлена на конференції двома національними рейтингами — «Компас» і «Топ-200».

Загальні враження про конференцію двоїсті. З одного боку, можна позитивно оцінити колосальну роботу у сфері методології рейтингів, діяльності з розробки нових глобальних і національних рейтингів, ініціативи щодо їх удосконалення, які вже здобули визнання. З іншого боку, дивує інертність, притаманна як багатьом ВНЗ пострадянського простору, так і системам вищої освіти цих країн загалом. Якщо говорити безпосередньо про українські вищі навчальні заклади, то вражає байдуже ставлення керівництва університетів до можливості репрезентувати свою альма-матер у світових табелях про ранги, їхнє зневажливе ставлення до процедури рейтингування.


Нові починання Європи

Попри відносно юний вік такого явища, як рейтинги вищих навчальних закладів (перші рейтинги ВНЗ з’явилися в першій половині 80-х років ХХ століття), вони вже міцно посіли своє місце в системі оцінки якості освіти та ефективності наукової діяльності ВНЗ. Вони стали одним з елементів забезпечення прозорості (транспарентності) системи вищої освіти. Нині рейтинги є одним із джерел інформації, яку використовують при ухваленні управлінських рішень як самі ВНЗ, так і державні структури, наприклад, з питань фінансування тих чи інших навчальних закладів.

Цінність і важливість рейтингів ВНЗ як вимірювального інструмента для сфери вищої освіти нині незаперечна, і представники європейського істеблішменту це чудово розуміють. Так, під час головування Франції в Європейському Союзі (ЄС) було ініційовано проект із розробки нового міжнародного рейтингу університетів з метою виправити вади, характерні для існуючих нині міжнародних рейтингів. Як приклад можна навести викривлення, пов’язані з культурними й мовними аспектами, зосередженість переважно на дослідницькій місії університетів тощо. Однією з особливостей майбутнього рейтингу стане його орієнтація на кілька вимірів: викладання й навчання, дослідницька активність, інтернаціоналізація, наявність регіональних і соціально орієнтованих програм. Користуючись ним, можна буде вибрати найбільш значимі для себе індикатори й отримати ексклюзивний рейтинг, складений відповідно саме до цих індикаторів. Це означає, що різні користувачі й цільові групи зможуть отримати рейтинги, які відповідають саме їхнім інтересам, так звані smart rankings.

Нині створено спеціальний консорціум (CHERPA — Consortium for Higher Education and Research Performance Assessment), який займатиметься розробкою та складанням пілотного рейтингу. Його результати обіцяють презентувати в травні 2011 року.

Однак активність європейців не обмежується цією ініціативою. ЄС підтримує низку проектів, покликаних забезпечити прозорість системи вищої освіти.


Чи потрібні рейтинги під час кризи?

Один із найдосвідченіших представників рейтингового співтовариства Роберт Дж. Морс, директор зі збору даних і досліджень U.S. News and World Report, зазначив, що, попри виниклу кризу, життя триває, і люди, як і раніше, мають потребу в рейтингах. У деяких країнах рейтинги є ключовим інструментом оцінки якості освіти. Вони виступають двигуном реформ, спрямованих на поліпшення стандартів і рівня освіти. Такі позитивні тенденції не мають страждати від економічних і фінансових проблем.

В Україні донедавна жоден із вищих навчальних закладів не був представлений у світових рейтингах університетів (крім, мабуть, рейтингу Вебометрикс, де «найуспішніший» український ВНЗ знаходимо на 1481-му місці).

Нинішнього року кілька українських ВНЗ увійшли до «Рейтингу провідних університетів світу», підготовленого російськими дослідниками. І, судячи з кількості українських ВНЗ, потрапили до нього тільки ті навчальні заклади, які були готові до співробітництва. Укладачі міжнародних рейтингів, які намагалися встановити контакт з українськими ВНЗ і бажали отримати від них необхідну інформацію, скаржаться, що ті просто ігнорують такі пропозиції, не вважаючи їх особливо цікавими й важливими.

Що ж до двох найавторитетніших міжнародних рейтингів (Шанхайського рейтингу (ARWU) і рейтингу «Таймс» (Times Higher Education -QS World University Ranking)), то наші вищі навчальні заклади в них до цього часу не представлені зовсім. І якщо до Шанхайського рейтингу потрапити справді складно, бо він висуває високі вимоги до науково-дослідної діяльності університетів, то для появи в рейтингу «Таймс» у деяких українських ВНЗ є непогані шанси.


Яка користь від участі в рейтингах?

Щоб стати частиною міжнародних рейтингів, передусім треба бути готовим до співробітництва з організаціями, які займаються їх складанням. Щоб потрапити до світового рейтингу, ВНЗ має зібрати точну й достовірну інформацію про свій потенціал та діяльність і вчасно надати її організації, відповідальній за складання рейтингу.

На прикладі рейтингу «Таймс» можна оцінити, які переваги університету дає позиція в міжнародному рейтингу:

— профайл ВНЗ з’являється на сайті міжнародного рейтингу, куди щодня заходять сотні тисяч відвідувачів з усього світу;

— профайл містить інформацію про ВНЗ, з якою його представники можуть самостійно працювати: доповнювати, редагувати тощо;

— інформація про ВНЗ публікується в друкованому довіднику Times Higher Education -QS (у разі, якщо університет потрапив у ТОП-500);

— інформація про ВНЗ стає доступною для різних країн, що позитивно позначається на впізнаваності ВНЗ у світі;

— отримавши впізнаваність, університет може залучати іноземних студентів, викладачів, дослідників, у такий спосіб підвищуючи фінансові інвестиції в економіку країни;

— потрапляючи до міжнародного рейтингу, ВНЗ інтегрується у світову освітню систему й відповідає її основним критеріям.

Це лише деякі з можливостей, що відкриваються перед університетами завдяки світовим рейтингам. Так чому ж досі українські університети не вважають за потрібне оцінити всі ці переваги на власному досвіді?

Показовим у цьому зв’язку є досвід наших польських колег. Як зазначив у виступі Вальдемар Сивинський, президент Perspektywy Education Foundation (Польща), для більшості польських ВНЗ участь у міжнародних рейтингах є пріоритетним завданням. Керівництво ВНЗ аналізує дані рейтингів і враховує їхні результати при формуванні стратегії розвитку ВНЗ. Крім того, один із керівників ВНЗ (найчастіше проректор) зобов’язаний стежити за роботою зі збору інформації, підтверджувати дані про університет, надіслані організаторам рейтингів, аналізувати опубліковані результати рейтингів, брати участь у конференціях і заходах щодо рейтингування.

Основним завданням розробників рейтингів залишається їх подальше поліпшення, а різних цільових груп — навчитися мудро користуватися їхніми результатами.


Автори: Наталя КРИВУЛІНА, Андрій КАШИН