ЗНО з української мови та літератури не склали більше 47 тисяч абітурієнтів.
Переконаний, що серед таких немало комп’ютерних геніїв, крутих математиків, майбутніх супер агрономів, медиків тощо.
Вони також повинні знати українську мову та літературу. Це не викликає сумнівів. Але рівень знань у них і у тих, хто в майбутньому хоче стати журналістом, філологом, перекладачем, філософом чи істориком може бути іншим.
Якби в УЦОЯО думали про абітурієнтів та їхні майбутні долі, то не полінувалися б і запропонували тести двох рівнів складності. Одні – для першої категорії абітурієнтів, а інші – для другої. Те, що наша команда зробила в 2014 році, і від чого нові керівники УЦОЯО потім відмовилися.
Так, тести двох рівнів складності укладати тяжче. Так, набагато заплутанішими є логістичні процеси. Значно складніше адмініструвати такі тести. Але це все можна зробити.
В українські університети їх уже де-факто не приймуть. Але для них із радістю відкриють свої двері зарубіжні виші, включаючи російські.
Якби думали про абітурієнтів та їхні долі, то можна було б всі ці труднощі здолати. А що маємо в залишку? Куди подінуться комп’ютерні генії, майбутні круті математики, світила медицини та інші, які не склали ЗНО з української мови? В українські університети їх уже де-факто не приймуть. Але для них із радістю відкриють свої двері зарубіжні виші, включаючи російські.
Чи не дорого обходиться майбутньому держави небажання УЦОЯО змінювати процедури проведення ЗНО і змінюватися самим? Іншими словами – дорогі лінощі, які сприяють відтоку з України талантів.
Ігор ЛІКАРЧУК