"Секторальна децентралізація в Україні: стан реалізації, проблемні питання та шляхи їх вирішення ". Аналітична записка


Проаналізовано законодавчо-нормативне та інституційне забезпечення секторальної децентралізації, стан та проблемні питання реалізації основних напрямів реформи. Встановлено, що в 2016 – І півріччі 2017 рр. зроблено важливі кроки щодо формування законодавчо-нормативного та інституційного забезпечення секторальної децентралізації, що надало суттєвої динаміки практичній складовій реформи. Водночас існує низка проблемних питань, як потребують вирішення для успішного продовження реформи. Визначено основні напрями та заходи щодо удосконалення інституційно-правового забезпечення, експертно-методичної та ресурсної підтримки секторальної децентралізації.


Нижче представлено частину статті де йденться про освіту:

Децентралізація у сфері освіти має забезпечити доступність та належну якість загальноосвітніх послуг незалежно від місця проживання, створення прозорої системи фінансування освіти, забезпечення гарантованих джерел фінансування освітніх послуг.

Для законодавчого забезпечення реформування системи освіти 5 вересня 2017 р. Верховна Рада України прийняла новий базовий закон «Про освіту»⁸ , який створює правове підґрунтя для запровадження сучасної європейської моделі та стандартів освіти в Україні.

14 грудня 2016 р. Кабінетом Міністрів України схвалено Концепцію реформування середньої школи «Нова українська школа»⁹ . Метою Концепції є забезпечення проведення докорінної та системної реформи загальної середньої освіти. Серед напрямів реформи визначено децентралізацію та ефективне управління загальною середньою освітою, що сприятиме реальній автономії школи, справедливому розподілу публічних коштів, рівному доступу усіх дітей до якісної освіти.

Концепція «Децентралізація: сектор освіти», що обговорювалася на стратегічній сесії щодо секторальної децентралізації у сфері освіти 28 лютого 2017 р., визначила матрицю реформи, операційні цілі та завдання на 2017 р. та інструменти для досягнення результатів, а саме: розширення мережі опорних шкіл та підтримку вже створених, оптимізацію малокомплектних шкіл, впровадження заходів із енергоефективності, організацію підвезення учнів та вчителів до навчальних закладів з інших населених пунктів тощо.

Опорні навчальні заклади утворюються з метою: створення єдиного освітнього простору; забезпечення рівного доступу дітей, у т.ч. з особливими освітніми потребами, до якісної освіти; створення умов для впровадження допрофільної підготовки і профільного навчання, поглибленого вивчення окремих предметів, забезпечення всебічного розвитку особи, а також допрофесійного навчання незалежно від місця проживання; раціонального і ефективного використання фінансових ресурсів та освітньої інфраструктури.

Засновниками (співзасновниками) опорних навчальних закладів та їх філій можуть бути представницькі органи місцевого самоврядування об’єднаних територіальних громад або районні ради. Вони визначають опорні школи та філіали серед підпорядкованих їм загальноосвітніх навчальних закладів на конкурсній основі¹⁰.

Оптимізація мережі загальноосвітніх навчальних закладів шляхом створення опорних шкіл та їх філіалів розпочалась у 2016 році. На початок 2016-2017 навчального року в регіонах України розпочали роботу 137 опорних навчальних закладів та 360 їхніх філій (Додаток 1). Окремі регіони долучились до реформування мережі освітніх закладів по-різному: найбільше опорних шкіл створено у Київській (23), Кіровоградській (18), Дніпропетровській (14), Житомирській (11) областях. Натомість у Вінницькій, Миколаївській, Одеській, Чернігівській областях було створено лише по 2 опорні школи, у Закарпатській - жодної. Станом на квітень 2017 р. створено вже 178 опорних шкіл та 511 філій, 39 опорних шкіл розташовані в об’єднаних територіальних громадах¹¹.



У 2017 р. Мінрегіоном та Міністерством освіти і науки розпочалось впровадження спільного проекту створення нового освітнього простору в 200 школах України¹³. В рамках проекту відбувається реконструкція або капітальний ремонт будівель із запровадженням енергоефективних заходів, встановлення обладнання та програмного забезпечення, проведення швидкісного інтернету, Wi-Fi, створення умов для інклюзивного навчання, ремонт під’їзних доріг до навчальних закладів, створення безбар’єрного простору в таких проектах. Визначено основні критерії відбору навчальних закладів для участі у проекті:

− не менше 2 шкіл в кожній області (щонайменше одна сільська та одна міська школи). Це може бути опорна школа або розглядатись як опорна. Заклад не повинен підпадати під оптимізацію чи реорганізацію і повинен мати можливість підвезення учнів з іншої місцевості;
− будівля навчального закладу не повинна бути в аварійному стані. Земельна ділянка повинна мати достатньо місця для облаштування функціональних зон: відпочинку, навчальних, навчально-дослідницьких, спортивних тощо;
− участь місцевих бюджетів у співфінансуванні проекту;
− за однакових умов при виборі школи для участі в проекті перевага надається навчальному закладу, що знаходиться в ОТГ.

У 50 із 200 шкіл, в яких буде створено новий освітній простір у 2017 р., МОН також пілотуватиме нові освітні програми та матеріали для першого класу Нової Української Школи¹⁴: буде апробовано новий стандарт початкової школи, програми та освітні матеріали, що застосовуватимуться у навчальному процесі. На основі досвіту реалізації проекту в цих 50 школах 8 будуть внесені зміни та поправки до навчальних матеріалів і програм, після чого з 2018 року вони будуть запроваджені в усіх школах України.

Для впровадження проекту передбачено фінансування за рахунок коштів ДФРР, субвенції на формування інфраструктури ОТГ, субвенції з держбюджету на соціально-економічний розвиток окремих територій, освітньої субвенції, місцевих бюджетів, коштів міжнародної технічної допомоги. Загалом, за оцінками міністра освіти та науки України Л. Гриневич, на реалізацію нового закону «Про освіту» потрібно 87 млрд грн до 2030 року. Проте Мінфін цю цифру не погоджує і вважає нереалістичною.

Слід зазначити, що проблема неналежного фінансування освіти має хронічний характер. За оцінками Асоціації міст України, щорічний обсяг недофінансування державою освіти протягом останніх 5 років складає близько 15-20 % від потреби. Відповідно, органи місцевого самоврядування дофінансовують заклади освіти зі своїх бюджетів¹⁵. Це відбувається через відсутність визначених обґрунтованих нормативів фінансування делегованих повноважень у галузі освіти з урахуванням реальних потреб органів місцевого самоврядування. Стандарти освіти визначають тільки вимоги до змісту освіти та освітніх програм, але не мають переліку нормативів в описовому та вартісному вигляді, які впливають на визначення обсягу освітньої субвенції. Тому необхідно розробити і затвердити державні стандарти і нормативи у галузі освіти, що стануть основою для відповідних бюджетних розрахунків.

При прийнятті рішень щодо оптимізації мережі шкіл та відповідного фінансування необхідно враховувати специфіку окремих регіонів, зокрема, розташованих у гірській місцевості, що ускладнює транспортну доступність між населеними пунктами. В цьому напрямі Комітет з питань науки і освіти Верховної Ради України, за результатами виїзного засідання на тему: «Гірська загальноосвітня школа: стан, проблеми, перспективи розвитку» (що відбулось 15 червня 2017 р. в Івано-Франківській області) звернувся до Кабінету Міністрів України з клопотанням про виділення коштів з 9 державного фонду регіонального розвитку для фінансової підтримки пілотного регіонального проекту «Розбудова нової української школи в гірській місцевості Українських Карпат»¹⁶. Реалізація такого проекту дасть можливість враховувати специфіку гірських територій при розбудові мережі опорних шкіл.



Завантажити Аналітичну записку (повна версія):