З 1 вересня спеціалізовані школи-інтернати більше не приймають дітей з затримкою розвитку

В Україні переводять дітей з інвалідністю в загальноосвітні школи. Батьки таких дітей можуть віддати свою дитину в будь-яку школу, а навчальний заклад не має права відмовити. Навпаки – він має створити всі умови для навчання дитини з особливими потребами. Як з нового навчального року будуть навчатися діти з інвалідністю, дізнавався сайт "Сегодня".

Навіщо дітям з особливостями вчитися в загальноосвітній школі

В Україні 167 тисяч дітей з інвалідністю, а це – 2% всього дитячого населення. Вони ізольовані від звичайних однолітків в школах-інтернатах і тому їм складно увійти в доросле життя. До того ж тільки 10% випускників шкіл-інтернатів інтегруються в суспільство. У свою чергу діти із загальноосвітніх шкіл не перетинаються з однолітками з особливими потребами. Через це в українців низький рівень прийняття таких людей. У 2015 році в опитуванні ЮНІСЕФ тільки 13% сказали, що готові сприймати людей з інвалідністю в якості друзів, членів сім'ї або прийняти дитину з особливостями в суспільство здорових дітей.

В інклюзивному класі буде до 20 учнів з двома-трьома дітьми з особливими потребами. Фото: ytimg.com

В інтернаті дитина не може отримати необхідні соціальні навички, які б вплинули на когнітивний розвиток і в принципі на загальний розвиток, упевнений експерт з поведінки дітей з інвалідністю Уес Грейнджер.

"Школи з інклюзивною освітою – це просто першочергове завдання освіти. Ми, дорослі, вже маємо свої упередження, у дітей їх ще немає – це грає велику роль у формуванні інклюзивного суспільства. Суспільству важливо розуміти, що все є одним цілим. Виключити конкретну групу людей зі свого складу було б не те що неправильно, це неможливо. Ця група людей нікуди не дінеться і з ними доведеться перетинатися. При впровадженні інклюзивних підходів згодом ми розуміємо, що ми не просто одна об'єднана спільність, ми всі одна сім'я, яка повинна підтримувати один одного і допомагати розвиватися", – сказав Уес Грейнджер в інтерв'ю "Сегодня".

Разом з тим на утримання інтернатів держава щорічно витрачає шість мільярдів гривень на рік. Інклюзивне навчання обходиться дешевше, ніж в інтернатних закладах – 20 тисяч гривень замість 80 тисяч гривень.

Як тепер будуть вчитися діти з інвалідністю

Школи зобов'язані забезпечити таких дітей фахівцями і створити окремі класи.
У травні цього року парламент змінив Закон "Про освіту". Тепер, якщо батьки дитини з особливими потребами захочуть віддати її в загальноосвітню школу, навчальний заклад не має права відмовити. Школа повинна створити всі умови для навчання дітей з інвалідністю: знайти фахівців, створити окремий клас, зробити навчальні корпуси і класи зручними для них. У законі зазначено, що при необхідності школа повинна забезпечити навчання жестовою мовою, шрифтом Брайля. Профінансувати це повинна місцева влада через субвенцію з держбюджету. Для навчання дітей з інвалідністю школи можуть створювати вечірні зміни, інклюзивні або спеціальні класи, а також групи з заочним або дистанційним навчанням.

Директор Київської школи № 5 Світлана Олексюк впевнена, що до першого вересня підготувати школу встигне. За її словами, в школі вже навчаються діти з ДЦП, проте тепер закон дозволяє створювати класи і групи для дітей з особливими потребами.

"У нашій школі інклюзивний клас буде відкритий. У нас вже навчаються діти з ДЦП. Ми думаємо про те, щоб був безпечним вхід, щоб можна було заїхати в будівлю школи на візку. Однак кілька нозологій не можуть навчатися в одному класі, тому ми будемо розбиратися по ходу справи. Але ми ми будемо створювати інклюзивні класи і виконувати спеціальні умови", – розповіла Світлана Олексюк.

Фахівцями школи буде забезпечувати місцеве управління освіти, додає директор школи. Після того як батьки дитини з особливостями подали заяву в загальноосвітню школу, вона доводить до відома управління освіти. Після цього змінюється штатний розпис.

При цьому в інклюзивну класі має бути не більше 20 учнів, з яких два-три – особливих дитини. При необхідності з дитиною повинен бути помічник. Дітям з особливостями не обов'язково вчитися заради високих балів, шкільну програму вони можуть засвоювати за можливостями.

Якщо дитина не може вчитися в інклюзивну класі, вона буде відвідувати спеціальний клас в рамках звичайної школи. Він формується з шести – восьми дітей з особливостями. Інклюзія для таких дітей полягає в тому, що на перервах, у їдальні вони інтегруються в звичайну шкільну середу і при цьому спілкуються зі звичайними дітьми.

Чи готові школи прийнятиь дітей з особливостями

Зараз більшість українських шкіл архітектурно недоступні для дітей з інвалідністю. За даними Української Хельсінгської спілки з прав людини, з 17 тисяч навчальних закладів тільки 91 має доступ до другого поверху для дітей на інвалідних візках. 25% шкіл не мають доступу навіть до першого поверху. Хоча в законі і вказали, що місцева влада повинна організувати підвезення дітей з особливими потребами від будинку до школи і назад, в ньому не вказані вимоги до пристосованості автобуса для всіх дітей з різними нозологіями – порушеннями опорно-рухового апарату, слуху, зору. Також школам доведеться побудувати окремі пристосовані для дітей з інвалідністю туалети.

Інклюзивна освіта має свої плюси, але українські школи до нього не готові, вважає директор Рава-Руської спеціалізованої школи-інтернату Андрій Солтис. При цьому рівень знань дитини з інвалідністю не збільшиться в порівнянні зі школою-інтернатом.
"Мені здається, зараз у більшості шкіл немає уявлення про інклюзію. Тим більше, де взяти фахівців – теж проблема. Я думаю, це рішення є передчасним", – говорить Солтис.

Директор школи-інтернату зазначає, що міністерство освіти могло б зняти функцію соціального захисту з інтернатів і перетворити їх на школи повного дня. Щоб в навчальному закладі діти могли вчитися і жити, наприклад, п'ять днів на тиждень. А вихідні проводити з батьками. Так би дитина не була вирвана з сім'ї, впевнений він.

Разом з тим Андрій Солтис зазначає, що якщо раніше влада наполягала на закритті інтернатів, то в цьому році такої риторики немає, оскільки виникне проблема з дітьми з соціально незахищених сімей, які можуть залишитися на вулиці.