Система освіти Данії ніколи не була в передовиках серед світових систем освіти.

Але данці нею пишаються і впевнені, що вона справедлива і фундаментальна. "До вступу до школи (7 років) батьки не завантажують своїх дітей знаннями: їх дають іноді, і лише добровільно. Кожну тему за програмою вивчають довго, навіть є можливість прослухати клас ще раз (на другий рік можуть залишити батьки, якщо вони розуміють, що чаду це необхідно). До цього дітей в дитсадках готують до життя – розповідають не про науку, а про шкоду наркотиків, ПДР, хвороби, статеве виховання та т. п.", – розповідає українка Світлана Свідіч, яка проживає в Данії.

В ПЕРШИЙ КЛАС. Середня школа називається "фолькескул". Вона може бути як безкоштовною, так і приватною (такими управляють муніципалітети, типу християнських шкіл). Навчання розраховане на 10 класів, причому останній – необов'язковий, а за бажанням батьків і відповідно до того, яким вони бачать майбутнє своєї дитини. "При цьому відвідувати школу щодня або навчатися вдома теж вирішують батьки. Вони ж вибирають дисципліни, що вивчаються, – продовжує Світлана. – Я вибрала своїй дитині математичний ухил. Всього в школі 15 обов'язкових предметів і кілька факультативних дисциплін".

НА МАЙБУТНЄ. На дітей в школах не можна навіть підвищувати голос. Але за "заслуги" дитини, за рішенням керівництва школи, можуть відправити на примусові роботи: прибирання, дрібний ремонт тощо. Після школи є вибір: вступати до гімназії або вибрати підготовку на інженерно-математичний або бізнес-напрямок. Навчання в кожному з цих навчальних закладів готує дітей до вступу в коледжі та університети. Але в окремих вищих школах учні здобувають освіту, достатню для знаходження роботи, непрестижної за мірками країни.

ВНЗ НЕ ДЛЯ СЛАБКИХ І ЛЕДАРІВ
Величезна увага в школі приділяється спорту і здоров'ю. Це важливо настільки, що навіть зарахування до вищих навчальних закладів відбувається не тільки за атестатами, а й з оглядкою на результати медкомісії і спортивні досягнення.

"Ще вступнику обов'язково потрібно скласти до вступу свою автобіографію, – розповідає співрозмовниця. – Увага звертається на активність і щирість. Пишномовність і "чергові" фрази не в пошані, а автобіографія, яка "викликає підозру", може запросто позбавити шансу на вступ до вузу".

Зарахування також залежить від обраної спеціальності. Може братися до уваги практика (в будь-якій області – тренерська, волонтерська діяльність і т. п.), певний рівень знання предмета (для цього, крім школи і факультативів, потрібно ходити ще на якісь курси). А тим, хто вступає на творчі професії, потрібно переконати комісію в своєму таланті. Звичайно, до цього за плечима у вступника має бути 12 років навчання і обов'язково – успішні результати по одному з випускних шкільних іспитів або кваліфікацій.

ВНЗ. Вища освіта в країні тільки безкоштовне (але для іноземців обійдеться приблизно в 6-16 тис. Євро (18-480 тис. грн на рік). Вибір у вступників між двома секторами – професійно орієнтованим коледжем (ступінь бакалавра) і університетом (де при бажанні можна довчитися до ступеня доктора). Місця в самих вузах поділяються на дві системи квот. У першій розподіляються між кандидатами, що володіють шкільними сертифікатами на базі середнього результату, в другій – віддаються кандидатам за індивідуальною оцінкою інституту. "Останнє престижніше. Зарплата таких фахівців вище", – підкреслює наша колишня співвітчизниця.

СТИПЕНДІЯ. Тому абітурієнти намагаються вчитися якомога довше (пройти всі кваліфікаційні етапи), і краще. Ще в старшій школі можна претендувати на держпіклування - студентську допомогу, типу наших стипендій. Це добре стимулює на навчання: за європейською традицією, багато батьків дають занадто мало кишенькових грошей (а можуть і зовсім не давати, за принципом "треба - зароби"). А якщо родина не дуже забезпечена, розмір фінансової допомоги дозволяє жити скромно, але мати все необхідне (близько 2-3 тис. грн на місяць).

Стипендія. Допомагає студенту забезпечити себе всім необхідним

Над власною автобіографією працюють з особливою ретельністю

БИТВА ЗА КУРАТОРА І ПОЛЮВАННЯ НА ФІНАНСИ
Процес навчання в вузах досить вільний: студенти обирають частина дисциплін, багато працюють в бібліотеках і намагаються бути "вискочками". "Це називається у них ініціативою і заохочується: таким може дістатися найцікавіша робота над проектом, вони в фаворі у популярних викладачів, – розповідає Світлана Свідіч. – Це важливо, тому що науковою роботою можна займатися з будь-якого курсу, якщо є керівник". Також студенти намагаються не пропускати лекції і збираються в невеликі групи, учасники яких підтягують один одного по навчанню.

СПИСУВАННЯ НЕ ПОПУЛЯРНЕ. Такого поняття, як списування, в вузах немає. Навіть коли хтось з поважних причин (лікарняний) пропустив лекцію, конспектом діляться не надто охоче. Розраховувати не можна навіть на тих, хто у вашій маленькій групі. "Для деяких може бути навіть принизливо просити конспект у одногрупників, їм легше підійти до викладача. Інша справа, що його складно знайти - багато викладають відразу в декількох вузах", - пояснила Світлана.
ГРАНТ. При написанні дипломної роботи доведеться пополювати за грантами. "Написання дипломної роботи дозволяється тільки при врученні гранту на цю діяльність - без фінансової підтримки вона неможлива, - пояснила українка. - Тільки фінанси допоможуть реалізувати свій проект: проводити досліди, збирати аналітику і т.д."

В групі. Легше зрозуміти матеріал і вивчити його краще