|
Національна рада реформ підтримала концепцію «Нової української школи» і рекомендувала парламенту прискорити розгляд у другому читанні закону «Про освіту»Оскільки концепція пройшла широке громадське обговорення із залученням освітян, батьків, експертів, роботодавців, представників профспілок, депутатам не варто зволікати з ухваленням закону, якого, без перебільшення, давно потребує національна освіта. Про це свідчить значний попит в українському суспільстві саме на реформування середньої освіти. «Профспілкові вісті» не залишилися осторонь від важливої теми. ПРОГРАМНЕ ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ Попередні обговорення концепції зазвичай перетворювались на палкі дискусії: кого має готувати школа? Кого ми отримуємо на виході із «середньої освіти»? Чому учні втрачають інтерес до школи вже в третьому чи четвертому класі? Головний висновок, кажуть освітні експерти, полягає в тому, що діти розучилися вчитися. До шкільних та домашніх завдань почали ставитись, як до каторги – через непомірне навантаження програм. Задля пристойної оцінки учні «зазубрюють» ту чи іншу тему, аби забути здобуті в такий спосіб знання ще до того, як пролунає дзвоник на перерву. Настав час змінити підхід вчителів до навчання учнів, дітям запропонувати іншу модель, яка зробить з них не стільки «знаючих», скільки думаючих і мислячих, як того вимагають сучасні реалії. У концепції чітко декларується, що «Нова українська школа» має готувати особистість, громадянина та фахівця. Це ті осі координат, які формуватимуть простір нової школи: індивідуально-психологічну, суспільно-політичну та соціально- економічну. Звучить дещо незвично, але це вже перший крок до європейського досвіду. Автори концепції зауважують, що «за експертними прогнозами, у 2020 році найбільш затребуваними на ринку праці будуть вміння навчатися впродовж життя, критично мислити, ставити мету та досягати її, працювати в команді, спілкуватися в культурному середовищі. Але українська школа не готує до цього». Не готувала раніше. Відтепер усе має змінитися. Міносвіти пропонує кілька фундаментальних змін, які переорієнтують школу до нових вимог. Міністр освіти Лілія Гриневич налаштована оптимістично: «ми хочемо перейти від школи, яка нашпиговує дітей знаннями, що дуже швидко втрачають актуальність, до школи компетентності, себто обізнаності й поінформованості». «У нас за результатами навчання по суті перевіряється обсяг пам’яті дитини і неважливо, чи зможе вона користуватися ними, чи ні. Дітей не вчать аналізувати, не формується така компетентність, як творче мислення. Школа, яка є, була сформована для індустріальної епохи, де від людини вимагали, аби вона чітко дотримувала інструкцію, щоб помилялася якнайменше і могла добре працювати на заводі. Сьогодні така школа не робить дитину успішною», – впевнена радниця міністра освіти Оксана Макаренко. Вона стверджує, що автори «Нової української школи» зробили правильний вибір на користь педагогіки партнерства: тісна й плідна співпраця між учителем, учнем і батьками, які мають стати рівноправними учасниками освітнього процесу. Аби зміни відбулися якнайшвидше, у вчителів має бути сильна та здорова мотивація. І не тільки в плані фінансової підтримки з боку держави. «Ми маємо дуже тривалий негативний відбір у професію: через низькі зарплати та низький соціальний статус, непрестижність професії, неякісну педагогічну освіту», – стверджує експерт аналітичного центру Cedos Ірина Когут. Суспільство має докласти чималих зусиль, аби піднести втрачений престиж педагогічної роботи. Придивитися до європейських країн, тієї ж Фінляндії, де вчитель у великій пошані, друга після священика людина в суспільстві. Педагоги готові до принципів партнерства, до співпраці з батьками, громадою та учнями. Вони лишень побоюються, аби реформи в царині середньої освіти не зупинилися на півдорозі. Це вже ми проходили. КОНТРОЛЬНА РОБОТА НА ПЕРСПЕКТИВУ Згідно з концепцією, шкільна освіта матиме три рівні: початкові класи – 1–4, базова середня школа – 5–9 класи та профільна середня школа, яка передбачає навчання в ліцеї або закладах професійної освіти, – 10–12 класи. Такий термін навчання пояснюється тим, що в усіх європейських країнах мінімальна тривалість здобуття повної загальної середньої освіти становить від 12 до 14 років. Саме за цей час дитина може засвоїти всі необхідні знання та визначитися щодо майбутньої професії. Передбачається, що з 2018-го молодша школа буде навчатися за новими навчальними програмами, для чого вже в травні міністерство планує затвердити новий держстандарт для початкової школи. Зокрема, на виконання завдань дітям виділятимуть час з урахуванням їхніх індивідуальних здібностей, зменшать обсяг домашніх завдань, кількість обов’язкових предметів скоротять до восьми, навчати малюків будуть за допомогою ігор, учителям дадуть змогу самим створювати програми в рамках держстандарту, а найголовніше – оцінки замінять на фігурні позначки. Поки ж МОН готове розробити і випробувати нові програми цього року в опорних школах за заявками. А ось до 2022 року МОН має розробити і запустити нові державні стандарти базової середньої освіти. Для цього посилять вивчення української мови, введуть більше предметів на вибір та ЗНО для 9 класу. До 2027-го планують запустити профільну школу: створять академічні ліцеї, в яких учень протягом першого року може змінити профіль навчання і рівень складності. Також у планах до 2018 року підвищити кваліфікацію вчителів молодших класів, створити нові підручники, запровадити національну базу електронних підручників і курсів, увести в школах електронний документообіг. На підтримку нової школи висловлюються більшість експертів і батьків. Останні активно виступають проти існуючої системи освіти. Адже сьогоднішня школа здатна виконувати лише одну функцію – ретранслювати знання. Цього вочевидь недостатньо, аби з учня виросла успішна людина, бо надмір отриманої інформації є другорядною, або взагалі непотрібною функцією. Відійшли в минуле часи, коли єдиним джерелом інформації і знань був учитель. Наразі учні перенасичені масивом інформації, відтак їм потрібен певний координатор, який би зміг правильно зорієнтувати в інформаційному просторі. І ще про одне. Для успішної реалізації освітньої реформи потрібні кілька важливих речей. І це домашнє завдання не тільки для МОН, хоча для нього – в першу чергу. Йдеться про підготовку навчальних планів, розробку та друк нових підручників, перерозподіл фінансування з боку держави з переорієнтацією на дошкільну та середню освіту, та головне – масштабну інформаційну роботу в суспільстві. Від її виконання залежить, чи зможемо переконати громаду в перевагах нової системи під назвою «Нова українська школа». ВИПУСКНИКИ 2030 РОКУ Найбільшою проблемою освітньої реформи поки що лишається запровадження 12-річного навчання. Якщо закон ухвалять до середини липня, як того вимагає Уряд, перші школярі підуть до школи на 12 років уже з 1 вересня 2018 року. Перший випуск відбудеться у 2030-му. Суспільство розділилося навпіл: одні вважають 12-й рік навчання зайвим тягарем, інші – часом додаткових можливостей життєвого вибору. Освітні експерти переконують, що практика 12-річної освіти – це реальний крок назустріч європейським стандартам, де учні старших класів набагато швидше інтегруються в доросле життя, бо мають певну професію чи фах. До речі, в Європі далеко не всі випускники середньої школи марять університетами й академіями. Це тільки в Україні подібна тенденція перетворилася на нездоровий фетиш. Вступають до вишів за великі гроші, а після отримання диплому про освіту прямують до служб зайнятості. У міністерстві кажуть, що профільна школа зазнає істотних змін. У результаті реформ в учнів побільшає вступних іспитів, адже для переходу з початкового на середній рівень кожен школяр складатиме тестування для моніторингу якості отриманих знань. А от уже наступне ЗНО при переході з другої на третю ланку матиме на меті ідентифікувати майбутні професійні здібності учня, аби скерувати їх у необхідне русло. Тож після 9 класу абітурієнт зможе обрати собі майбутній напрямок розвитку: або загальноосвітній, або професійний. Останній передбачатиме трирічне навчання в професійних коледжах, ліцеях, після закінчення яких учні зможуть отримати певну професійну кваліфікацію. А загальноосвітній напрямок стане більш поглибленим рівнем профільної підготовки абітурієнта до майбутнього вступу до університету за певною спеціальністю. Йдеться про повний перехід старшої школи на профільну підготовку. Міністр освіти Лілія Гриневич відкидає будь-які звинувачення в тому, що 12-й рік навчання – самоціль: «Нам не потрібен 12-й рік навчання як самоціль. У школі, яку маємо зараз, абсолютно не варто подовжувати навчання до 12 років, бо вона лише нашпиговує дітей знаннями, здебільшого теоретичними. Через це діти втрачають інтерес до навчання, а дуже часто й своє здоров’я. Ми ставимо нові цілі для школи: не тільки знання, а й уміння застосовувати їх для розв’язання особистих і професійних проблем». Прихильники тривалішого навчання у школах вказують на те, що нинішня українська середня освіта просто не встигає за сучасними економічними викликами. Ключова теза – інформації у світі вже стільки, що розширювати навчальні плани, запроваджувати нові предмети та навантажувати учнів додатковими годинами навчання щодня – марна справа. За нинішніх обставин розвитку інформаційної ери неможливо створити прототип «всеохоплюючих універсальних знань». Натомість саме за спеціалізацією та індивідуальною роботою й вбачається майбутнє вітчизняного освітнього процесу. Опоненти «дванадцятирічки» стверджують, що сама суть освітнього процесу не зміниться, тільки збільшиться термін перебування учня в школі, що не матиме жодної користі для його майбутнього становлення як спеціаліста. Мовляв, учням потрібно давати менше теоретичного навантаження та швидше інтегрувати в суспільство шляхом надання практичного досвіду. І чим швидше людина зрозуміє, чим планує займатися й навчиться цього, тим раніше з неї вийде професіонал. Утім, саме цю мету переслідують і в Уряді, плануючи освітню реформу шкіл. Власне, на це сподіваються й батьки. КОМЕНТАРГеоргій ТРУХАНОВ, голова Профспілки працівників освіти і науки України: «С успільно-політичне життя країни сьогодні змінюється і диктує свої умови для всіх його галузей. Зміни торкнулися й освіти, і ми розуміємо, що деякі з них є вимогою часу. Так, відбулися низка кардинальних змін в трудовому законодавстві, збільшено вдвічі розмір мінімальної заробітної плати, підвищено мінімальний соціальний стандарт – прожитковий мінімум, на два тарифні розряди зросла оплата праці педагогічних працівників навчальних закладів, збільшено розміри стипендій. Це, безумовно, позитив. Нова українська школа – це чергова концепція. До цього вже були «Вчитель», «Національна доктрина розвитку освіти», які так і не було реалізовано повною мірою. Стаття 4 Закону «Про освіту» говорить про те, що державну політику в сфері освіти визначає Верховна Рада України. Ця ж концепція затверджена розпорядженням Уряду № 988 у грудні минулого року. Сьогодні відбувається розробка нової редакції законопроекту про освіту. І тут постає питання: як ця програма узгоджується з новим проектом закону? Це класичний випадок, коли будинок розпочинають будувати з даху, а потім підводять фундамент. На переконання Профспілки, сьогодні ми повинні говорити не про нову школу, а про якісну українську школу. А якісна школа – це якісні педагогічні кадри, мотивовані належним ставленням держави до професії учителя. Це якісні інструменти – сучасні підручники, посібники, обладнання і, звичайно ж, якісні умови перебування у навчальних закладах як для учнів, так і педагогів. На все це потрібне належне й достатнє фінансування, без якого неможливо реалізувати жодну програму. Чинний закон передбачає 10% від ВВП на фінансування освітньої галузі, а в законопроектах закладається зменшення – до 7%. То чи можливо побудувати нову якісну школу в умовах постійних скорочень та економії коштів на освіті? Профспілка вважає, що під час реформування галузі лише безумовне виконання та дотримання законів, системність їх впровадження з відповідними фінансовими інвестиціями сприятимуть розвитку і реальній підтримці освіти в країні». Лілія ГРИНЕВИЧ, міністр освіти і науки: «Діти не йдуть в школу за знаннями – для цього є Інтернет і дуже багато ресурсів. Дітей потрібно навчити, як ці знання використовувати, як їх класифікувати, як відрізнити добро від зла і як знайти інформацію, яка потрібна для вирішення життєвої ситуації або професійного виклику. Компетентності включають ядро знань, вміння, навички і цінності, через які формується ставлення до різних ситуацій». Володимир БАХРУШИН, експерт групи «Освіта» Реанімаційного пакету реформ: «Сьогодні в Україні багатьом достатньо й одинадцятирічної середньої освіти. Через це ми втрачаємо ті сегменти економіки, які вимагають кваліфікованої праці. Із цього випливають низький рівень ВВП, численні соціальні проблеми. Нам потрібно піднімати економіку, й 12-річна школа є одним з необхідних елементів виконання цієї програми. У законопроекті передбачається профільна старша школа. Одним з напрямів може бути професійний профіль, спрямований на підготовку людей, які зможуть виходити на ринок праці». Іванна КОБЕРНИК, радник міністра освіти і науки: «Кількість незадоволених саме шкільною освітою найвища в системі освіти. Система освіти, яка існує нині, не відповідає ні вимогам XXI століття, ні вимогам ринку праці. І те, що схвалено Урядом, – це системна концепція реформування освіти, тобто вона включає, в тому числі, перелік різних нормативно-правових актів, які необхідно прийняти для цієї реформи, яка повністю змінює структуру, цілі і зміст освіти, що є найважливішим». Роман ШИЯН, координатор проекту «Нова українська школа»: «Концепція віддзеркалює ті ідеї, що містяться в проекті Закону «Про освіту», робота над яким із залученням широких кіл громадськості відбувалася здебільшого на «майданчику» Комітету Верховної Ради з питань науки та освіти. На тому ж «майданчику» нині триває підготовка законопроекту до другого читання. Хотілося б вірити, що це й надалі сприятиме узгодженню законодавчої складової з внутрішньою динамікою змін в освітній системі. Щоб якісна освіта була не привілеєм для обраних, а соціальним ліфтом для всіх. Я за те, щоб ми давали більше свободи не тільки вишам, а й школі. І не боялися відхилень від стандартів, які завжди будуть відставати від життя». |
Контакт: тел.: (044) 290-41-24 (044) 290-41-24 (*122) факс: (044) 290-41-24 м. Київ, вул. Смілянська, 4 Карта проїзду e-mail: inf@euroosvita.net |
При повному або частковому відтворенні інформації посилання на euroosvita.net обов'язкове у вигляді відкритого для пошукових систем гіперпосилання.
euroosvita.net не несе відповідальності за інформацію отриману з інших сайтів |