На заході побував заступник міністра освіти і науки України Тарас Фініков.

Підсумком конференції стало прийняття Комюніке.






ПРЕАМБУЛА

Ми, учасники Всесвітньої конференції з питань вищої освіти 2009, яка була проведена з 5 по 8 липня 2009 в Штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі, визнаючи незмінну доцільність результатів і декларацію Всесвітньої конференції з питань вищої освіти 1998 року, зважаючи на результати і рекомендації шести регіональних конференцій (Cartagena de Indias, Macau, Дакар, Нове Делі, Бухарест і Каїр), а також обговорення і результати цієї всесвітньої конференції, 'Нова динаміка вищої освіти і науки для соціальної зміни і розвитку', приймаємо це комюніке.

Як суспільне благо і стратегічний імператив для всіх рівнів освіти, і як основа для дослідження, інновації і творчості, вища освіта повинна бути справою відповідальності і економічної підтримки усіх урядів. Як підкреслюється в Універсальній декларації прав людини, 'вища освіта повинна бути однаково доступною усім на основі заслуг' (Стаття 26, параграф 10).

Теперішній економічний спад розширив розрив у доступі та якості між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються, а також всередині країн, що представляє додатковий виклик для країн, в яких доступ вже обмежено.

Ніколи в історії не було так важливо інвестувати у вищу освіту, яка є основною силою для створення інклюзивного та різноманітного суспільства знань, та сприяти дослідженням, інноваціям і творчості.

Минуле десятиліття засвідчує, що вища освіта і дослідження сприяють викоріненню бідності, сталому розвитку і прогресу у напрямку досягнення міжнародно-узгоджених цілях розвитку, які включають Цілі Розвитку Тисячоліття (ЦРТ) і Освіту для усіх (ОДУ). Глобальний освітній порядок денний повинен відображати ці реалії.

СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ВИЩОЇ ОСВІТИ

1. Вища освіта як суспільне благо є відповідальністю усіх заінтересованих сторін, особливо урядів.

2. Стоячи перед складністю теперішніх і майбутніх глобальних викликів, вища освіта має соціальну відповідальність для покращення нашого розуміння багатогранних проблем, які включають соціальний, економічний, науковий і культурний виміри і нашу здатність відповідати їм. Вона повинна привести суспільство до створення глобальних знань, які б відповідали глобальним викликам, між іншим викликам продовольчої безпеки, зміни клімату, розподілу водних ресурсів, міжкультурного діалогу, запровадження відтворювальних джерел енергії та охорони здоров'я.

3. Заклади вищої освіти, через їх основні функції (дослідження, навчання і послуги громадськості), що здійснюються в контексті інституційної автономії і академічної свободи, повинні збільшити свою міждисциплінарну спрямованість і просувати критичне мислення і активну громадянську позицію. Це сприяло б сталому розвитку, миру, добробуту і реалізації прав людини, зокрема рівності статей.

4. Вища освіта повинна не тільки надавати тверді навички для теперішніх і майбутніх поколінь, але й має також сприяти освіті соціально відповідальних громадян, які прагнуть до створення миру, захисту прав людини і цінностей демократії.

5. Існує потреба в більшій інформації, відкритості і прозорості щодо різних місій і роботи індивідуальних закладів.

6. Автономія - необхідна вимога для здійснення інституційних місій через якість, відповідність, ефективність, прозорість і соціальну відповідальність.

ДОСТУП, СПРАВЕДЛИВІСТЬ І ЯКІСТЬ

7. За останні десять років, було докладено значних зусиль для поліпшення доступу і забезпечення справедливості (рівності). Ці зусилля повинні докладатись і надалі. Проте, лише тільки доступу не достатньо. Значно більше має бути зроблено. Необхідно докласти зусиль для забезпечення успішності тих, хто навчається.

8. Розширення доступу стало пріоритетом у більшості країн-членів, і збільшення рівня участі у вищій освіті є основною світовою тенденцією. Тим не менше, залишаються великі невідповідності, які є основним джерелом нерівності. Уряди і навчальні заклади повинні заохочувати доступ жінок, їх участь і успішність на усіх рівнях освіти.

9. У розширенні доступу, вища освіта повинна переслідувати одночасно цілі рівності (справедливості), відповідності і якості. Справедливість не є просто справою доступу - ціллю має бути успішна участь і завершення, одночасно забезпечуючи добробут студентів. Це повинно включати відповідну фінансову і освітню підтримку особам з малозабезпечених і маргіналізованих верств населення.

10. Суспільство знань потребує різноманітності у системах вищої освіти, з рядом навчальних закладів, що мають різноманітні повноваження і відповідають різним типам осіб, що навчаються. Крім державних навчальних закладів, важливу роль відіграє приватна вища освіта, що переслідує суспільні цілі.

11. Наша здатність реалізувати цілі Освіти для усіх (ОДУ) залежить від нашою здатності відповідати глобальній нестачі викладачів. Вища освіта повинна підвищувати рівень підготовки викладачів, як до їх працевлаштування, так і під час роботи, забезпечуючи учбовими планами, що надають викладачам можливість надавати студентам знання і навички, яких вони потребують у двадцять першому сторіччі. Це вимагатиме нових підходів, зокрема відкритого і дистанційного навчання (ВДН) та інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ).

12. Підготовка осіб, що здійснюють навчальне планування та проведення досліджень з метою покращення педагогічних підходів, також сприятиме досягненню цілей освіти для усіх.

13. Підходи відкритого і дистанційного навчання і сучасні інформаційно-комунікаційні технології надають можливість розширити доступ до якісної освіти, особливо, коли до Відкритих Освітніх Ресурсів є доступ у багатьох країнах і закладах вищої освіти.

14. Застосування інформаційно-комунікаційних технологій у викладанні і навчанні має великий потенціал для збільшення доступу, підвищення якості і успішності. Для того, щоб гарантувати, що запровадження ІКТ додасть цінності, навчальні заклади і уряди мають працювати разом задля об'єднання досвіду, розробки стратегії і посилення інфраструктури, особливо продуктивності.

15. Заклади вищої освіти повинні інвестувати у підготовку викладачів і штату для виконання нових функцій у системах навчання і викладання, що розвиваються.

16. Більший акцент на такі області як наука, технологія, інженерія і математика, а також суспільні і гуманітарні науки, є актуальним для усіх наших суспільств.

17. Крім відкритого доступу до наукової літератури, необхідно зробити результати наукових досліджень більш доступними через ІКТ.

18. Навчання, що пропонується закладами вищої освіти, повинне як відповідати, так і передбачати соціальні потреби. Це включає просування досліджень для розвитку і використання нових технологій і забезпечення надання технічного і професійно-технічного навчання, бізнес-освіти і програм навчання впродовж життя.

19. Розширення доступу встановлює виклики до якості вищої освіти. Забезпечення якості є актуальною функцією у сучасній вищій освіті, і вона має залучати усі заінтересовані сторони. Якість вимагає як створення систем забезпечення якості, так і зразків оцінювання та і просування культури якості в межах вищих навчальних закладів.

20. Регуляторні механізми та механізми забезпечення якості, що сприяють доступу і створюють умови для завершення навчання, необхідно запровадити для сектора вищої освіти в цілому.

21. Критерії якості мають відображати загальні цілі вищої освіти, зокрема виховання у студентів критичного і незалежного мислення та здатності до навчання впродовж життя.. Вони повинні заохочувати інновації і різноманітність. Забезпечення якості вищої освіти вимагає визнання важливості залучення і збереження кваліфікованого, талановитого і відповідального науково-педагогічного штату.

22. Стратегії і інвестиції повинні підтримувати широку різноманітність вищої/після середньої освіти і науки - включаючи, але не обмежуючись університетами - і повинні відповідати потребам, що швидко змінюються, нових і різноманітних осіб, які навчаються.

23. Суспільство знань вимагає зростання диференціювання ролей у системах і закладах вищої освіти, з центрами і мережами дослідницької відмінності, інновацій у навчанні/викладанні і нових підходів до соціального забезпечення.

ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ, РЕГІОНАЛІЗАЦІЯ І ГЛОБАЛІЗАЦІЯ

24. Міжнародна співпраця у вищій освіті повинна бути заснована на солідарності і взаємній повазі, та просуванні гуманістичних цінностей і міжкультурного діалогу. Як такий, вона має заохочуватися, не дивлячись на економічний спад.

25. Заклади вищої освіти у всьому світі мають соціальний обов'язок допомогти покласти край прірві у розвитку, збільшуючи передачу знань через кордони, особливо у напрямку до країн, що розвиваються, і, працюючи над знаходженням спільних рішень, заохочувати кругообіг "мізків" та полегшувати негативний вплив відтоку "мізків".

26. Міжнародні університетські мережі і товариства є частиною цього рішення і допомагають посилити взаєморозуміння і культуру миру.

27. Товариства науковців і викладачів та студентські обміни просувають міжнародну співпрацю. Заохочення більш широко заснованої і збалансованої академічної мобільності має бути інтегрованим у механізми, які гарантують справжню багатосторонню і багатокультурну співпрацю.

28. Товариства повинні сприяти створенню національних можливостей для знань в усіх залучених країнах, забезпечуючи, таким чином, більш різноманітні джерела досліджень і виробництва знань високого рівня якості на регіональному і світовому рівнях.

29. Задля того, щоб глобалізація вищої освіти була корисною усім, важливо забезпечити справедливість у доступі і успішності, просувати якість і поважати культурну різноманітність, а також національний суверенітет.

30. Глобалізація підкреслила потребу у створенні національних систем акредитації і забезпечення якості, разом із просуванням створення між ними мережі.

31. Транскордонна вища освіта може зробити істотний внесок у вищу освіту, за умови, що вона надає якісну освіту, сприяє академічним цінностям, підтримує відповідність і поважає основні принципи діалогу і співпраці, взаємного визнання і поваги прав людини, різноманітності і національного суверенітету.

32. Транскордонна вища освіта може також створити можливості для шахрайських і низькоякісних постачальників вищої освіти, яким необхідно протидіяти. Несправжні постачальники ("ступеневі млини") є серйозною проблемою. Боротьба зі "ступеневими млинами" вимагає багатосторонніх зусиль на національному і міжнародному рівнях.

33. Нова динаміка перетворює ландшафт вищої освіти і науки. Вона закликає до спільної дії і товариств на національному, регіональному і міжнародному рівні, для забезпечення якості і сталості систем вищої освіти у всьому світі - особливо у регіоні Нижньої Сахари в Африці, держав малого острова, що розвиваються, та інших найменш розвинутих країнах. Це повинно також включати Південно-південну і Північно-південно-південну співпрацю.

34. Більша регіональна співпраця бажана в таких областях, як, наприклад, визнання кваліфікацій, забезпечення якості, управління, наука і інновації. Вища освіта має відображати міжнародні, регіональні і національні виміри як у навчанні, так і дослідженні.

НАВЧАННЯ, ДОСЛІДЖЕННЯ І ІННОВАЦІЇ

35. Враховуючи потребу у збільшеному фінансуванні досліджень і розвитку у багатьох країнах, навчальні заклади мають шукати нових шляхів збільшити дослідження і інновації через багатосторонні державно-приватні товариства заінтересованих сторін, які включають малі і середні підприємства.

36. Все більш і більш важко підтримувати здоровий баланс між фундаментальними і прикладними дослідженнями через високий рівень інвестицій, необхідних для проведення фундаментальних досліджень, а також через виклик пов'язати глобальне знання з місцевими проблемами. Системи дослідження потрібно організувати більш гнучко, щоб просувати науку і міждисциплінарність в обслуговуванні суспільства.

37. Для якості і цілісності вищої освіти, важливо, щоб академічний штат мав можливості для дослідження і навчання. Академічна свобода є фундаментальною цінністю, яка має бути захищеною у сьогоднішньому непостійному глобальному середовищі, що розвивається.

38. Заклади вищої освіти мають шукати областей дослідження і навчання, які можуть стосуватися проблем, пов'язаних з благополуччям населення, і становити міцну основу для науки і технологій на місцевому рівні.

39. Місцеві системи знань можуть розширити наше розуміння викликів, що з'являються; вища освіта повинна створити взаємовигідні товариства (партнерства) з громадами і громадянським суспільством для полегшення обміну і передачі відповідних знань.

40. Стоячи перед зростаючим дефіцитом ресурсів, заінтересовані сторони заохочуються до вивчення і інтенсифікації використання електронних ресурсів і засобів бібліотеки для підтримки викладання, навчання і дослідження.

ВИЩА ОСВІТА В АФРИЦІ

41. Світова Конференція з Вищої Освіти 2009 надала спеціальну увагу викликам і можливостям для пожвавлення вищої освіти в Африці - як важливого інструменту для розвитку континенту. Проблеми, підняті для Африканської вищої освіти, є притаманними повсюди у цьому комюніке.

42. Учасники вітали рекомендації Дукарської регіональної попередньої конференції листопада 2008 року і відзначали прогрес, досягнутий, починаючи з Світової Конференції з Вищої Освіти 1998 року - особливо збільшення набору у вищу освіту. Учасники підкреслили нагальну потребу протистояти викликам, що з'явилися, які мають відношення до статевої та расової нерівності, академічної свободи, відтоку "мізків" і відсутності підготовленості випускників для ринку праці. Вони підкреслили нагальність ухвалення нової динаміки в Африканській вищій освіті, що просувається у напрямку до всестороннього перетворення, щоб рішуче збільшити відповідність і чутливість до політичних, соціальних і економічних реалій Африканських країн. Цей новий поштовх може забезпечити траєкторію у боротьбі з недостатнім рівнем розвитку і бідністю в Африці. Це вимагатиме приділяти більшої уваги вищій освіті і дослідженню в Африці, ніж було надано протягом останніх одинадцяти років. Вища освіта в Африці повинна заохочувати добре управління, засноване на здоровій відповідальності і нормальних фінансових принципах.

43. Еволюція якісної Африканської вищої освіти і сфери дослідження стимулюватиметься через інституційну, національну, регіональну і міжнародну співпрацю. Отже, існує потреба у стратегічній орієнтації у напрямку до встановлення/зміцнення такої співпраці. Африканські країни з добре розвинутими системами вищої освіти повинні поділитися з тими країнами, які мають менше розвинуті системи. Ми повинні бути рішучими у тому, щоб зробити Африканську вищу освіту інструментом регіональної інтеграції.

44. Розвиток області вищої освіти в Африці також буде прискорено встановленням механізму забезпечення якості на регіональному рівні. У зв'язку з чим, ми наполягаємо на швидкому здійснені ініціативи Африканської Асоціації Університетів (AAU), за підтримки UNESCO, щоб стимулювати створення національних, субрегіональних і регіональних систем забезпечення якості. Однаково, мобільність викладачів і студентів в межах Африканського простору вищої освіти заохочуватимуться через активне виконання Конвенції Аруша із взаємного визнання дипломів, свідоцтв і ступенів. Потрібно підкреслити необхідність створення Пан-Африканського Університету для сприяння Африканській інтеграції.

45. Доступ: щоб відповідати вимогам швидкого збільшення попиту на вищу освіту і дослідження в Африці, існує нагальна потреба у диференційованих закладах - від наукових університетах до політехнік і технічних коледжів, з різноманітними програмами в межах кожного закладу - щоб обслуговувати різні типи осіб, що навчаються, а також потреби країни. Попит на вищу освіту, що збільшується, навряд чи буде задоволений лише традиційним аудиторним навчанням. Доведеться використовувати інші підходи, такі як, наприклад, відкрите і дистанційне навчання та навчання он-лайн, особливо в таких областях, як, наприклад, продовження дорослої освіти і підготовка викладачів.

46. Відповідність навчального плану: ряд напрямків є критичними для диверсифікації Африканських економік, проте вони ще не отримують необхідної уваги. Вони включають сільське господарство, добича корисних копалин, навколишнє середовище, місцеві вистеми знань і енергію. Увага на цих областях у вищій освіті може сприяти забезпеченню конкурентоспроможності Африканських економік.

47. Фінансування: освіта залишається суспільним благом, проте необхідно заохочувати і приватне фінансування. Одночасно з тим, що необхідно докласти усіх зусиль для державного фінансування вищої освіти, необхідно визнати, що державні фонди обмежені і, можливо, не достатні для такого сектору, що швидко розвивається. Потрібно шукати інші формули і джерела фінансування, особливо ті, що основані на державно-приватній моделі співпраці.

48. Студентам необхідно надати право голосу в управлінні вищої освіти на всіх рівнях.

49. Учасники висловили високу оцінку поточній підтримці розвитку Африканської вищої освіти декількома країнами і організаціями. Вони також вітали нові завірення, зроблені деякими новими партнерами, особливо Китаєм, Індією і Республікою Корея. Вони також вітали конкретні пропозиції від Африканського Банку Розвитку, Африканського Союзу і асоціацій університетів - особливо Африканської Асоціації Університетів (AAU), Agence Universitaire de la Francophonie (AUF) і Асоціації Університетів Співдружності (ACU) - з питань управління і моделей надання вищої освіти.

50. Учасники високо оцінили пріоритет, що на цій конференції було надано ЮНЕСКО країнам Африки.

ЗАКЛИК ДО ДІЇ: ДЕРЖАВИ-ЧЛЕНИ

51. Державам-членам, працюючи у співпраці з усіма заінтересованими сторонами, необхідно розробляти політики і стратегії на системному та інституційному рівнях для:

а) підтримки, і, якщо можливо, збільшення інвестицій у вищу освіту для того, щоб підтримувати якість і рівність в усі часи і заохочувати диверсифікацію як надання вищої освіти, так і засобів фінансування;

б) забезпечення адекватних інвестицій у вищу освіту і дослідження, щоб відобразити зростаючі очікування і соціальні потреби;

в) запровадження і посилення відповідних систем забезпечення якості і регуляторних рамок із залученням усіх заінтересованих сторін;

г) підвищення допрофесійного і професійного рівня підготовки викладачів із забезпеченням навчальними планами, які б надали їм можливість підготовки студентів як відповідальних громадян;

д) заохочення доступу, участі і успішності жінок у вищій освіті;

е) гарантування рівного доступу недостатньо представлених груп до вищої освіти, таких як, наприклад, робітники, біднота, меншини, особи з особливими потребами, переселенці, біженці і інші уразливі категорії населення;

є) розробки механізмів протидії негативному впливу відтоку "мізків", одночасно заохочуючи мобільність викладачів, адміністративного персоналу і студентів;

ж) підтримки більшої регіональної співпраці у вищій освіті, що сприяє утворенню і зміцненню регіонального простору вищої освіти і науки;

з) надання можливості найменше розвиненим країнам та державам малого острову, що розвиваються, користатися з можливостей, запропонованих глобалізацією і заохочення до співпраці між ними;

и) спрямування на цілі рівності, якості і успішності шляхом розробки більш гнучких траєкторій вступу і забезпечення кращого визнання попереднього навчання і досвіду роботи;

і) підвищення привабливості академічної кар'єри шляхом забезпечення поваги прав і адекватних умов роботи академічного персоналу відповідно до Рекомендацій щодо статусу викладацького персоналу вищої освіти 1997 року;

ї) забезпечення активної участі студентів в академічному житті, зі свободою висловлювання і правом організації, забезпечення адекватних послуг студентам;

к) боротьба з ступеневими "млинами" шляхом багатосторонньої діяльності на національному і міжнародному рівнях;

л) розробки більш гнучких і організованих систем дослідження, які сприяють відмінності науки, міждисциплінарності і слугують суспільству;

м) підтримки повнішої інтеграцію інформаційно-комунікаційних систем, щоб відповідати зростаючому попиту на вищу освіту.

ЗАКЛИК ДО ДІЇ: ЮНЕСКО

52. У контексті значного прогресу у напрямку до досягнення Загальної початкової освіти, ЮНЕСКО необхідно знову підтвердити пріоритет вищої освіти в своїх майбутніх Програмах і Бюджетах. У здійсненні цього пріоритету ЮНЕСКО, в межах його п'яти функцій як лабораторії ідей, каталізатора міжнародної співпраці, засновника стандартів, творця можливостей та інформаційного центру. Необхідно:

a) допомагати формулювати довгострокові, сталі стратегії для вищої освіти і дослідження відповідно до міжнародно узгоджених цілей розвитку та національних/регіональних потреб;

б) надавати платформу для діалогу і обміну досвідом та інформацією з питань вищої освіти і дослідження, та допомагати у створенні можливостей у формулюванні політики вищої освіти і дослідження;

в) допомагати урядам і навчальним закладам відповідати міжнародним викликам у вищій освіті шляхом:
- продовження запровадження її інструментів встановлення стандартів, зокрема нового покоління регіональних конвенцій з визнання кваліфікацій; та Рекомендації щодо статусу викладацького персоналу у вищій освіті 1997 року.;
- здійснення її роботи зі створення можливостей для забезпечення якості у вищій освіті країн, що розвиваються;
- сприяння міжнародній співпраці у підготовці викладачів в усіх регіонах, особливо в Африці через TTISSA (підготовка викладачів в регіоні Суб-Сахари Африки);
- заохочення передачі знань мережами UNITWIN та через кафедри ЮНЕСКО, у співпраці з іншими агентствами, для подальшого розвитку можливостей на підтримку міжнародно-узгоджених цілей, таких як Освіта для всіх (EFA), Цілі розвитку тисячоліття (MDGs) і Декад організації об'єднаних націй.

г) заохочувати міжнародну мобільність і обмін студентів і штату, розвиваючи стратегії нейтралізації негативного впливу відтоку "мізків";

д) посилювати участь студентів у форумах ЮНЕСКО і підтримувати глобальний студентський діалог;

е) забезпечувати супровід Всесвітньої конференції з питань вищої освіти 2009 шляхом:

визначення найбільш важливих проблем і пріоритетів для безпосередньої дії; моніторингу тенденцій, реформ і нових подій; просування регіональної інтеграції і академічної співпраці, підтримуючи створення і розвиток регіональних областей вищої освіти і дослідження, та посилюючи регіональні одиниці ЮНЕСКО в координації з існуючими мережами.

є) укріплювати та розширювати Цільові сили UNESCO-ADEA для Вищої Освіти в Африці, які включають основних партнерів і донорів, для забезпечення ефективного супроводу Всесвітньої конференції з питань вищої освіти 2009 та переходу від слів до дії.