Верховна Рада проголосувала зміни до Закону про вищу освіту, які дозволяють певним категоріям абітурієнтів вступати за окремим конкурсом на основі іспитів, а не ЗНО.

І ці зміни вже внесено у текст закону.

Незважаючи на гасла про рівний доступ до освіти, кожної вступної кампанії у нас є пільговики, які мають преференції при вступі, — вони зараховуються на спеціально виділені місця за окремим конкурсом поза загальною конкурентною боротьбою.

Існування пільг для вступників завжди дуже критикували і експерти, і громадськість (див. "Чи потрібні пільги при вступі?" DT.UA від 9 серпня 2013 р.). Такого принципу немає і в європейській практиці. Наталя Радиш, юрист громадянської мережі "Опора", зазначає: "У вищих навчальних закладах Європи і США, де передбачене державне фінансування навчання, немає ані позаконкурсного вступу, ані пільг. Основний критерій відбору абітурієнтів — тести. Підтримка соціально уразливих категорій студентів відбувається не на етапі зарахування до вишу, а на етапі навчання. Наприклад, у США держава покриває витрати навчальних закладів на спеціальне обладнання, на сурдоперекладачів, транспорт для студентів-інвалідів тощо".

Нарешті нинішнього року Уряд наважився позбутися шкідливого рудимента. В урядовому проекті закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було запропоновано внести до Закону "Про вищу освіту" правку, яка б зазначала, що вступ можливий лише на конкурсній основі. "Попри те, що це звучить непопулярно, хочу нагадати всім норму 53 статті Конституції, котра прямим текстом говорить, що громадяни України мають право безкоштовно здобувати вищу освіту в державних та комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі, — виступила на засіданні комітету з питань науки і освіти перший заступник міністра освіти і науки Інна Совсун. — Роками ця пряма норма Конституції ігнорувалася.

Встановлювалося право на позаконкурсний вступ для окремих категорій залежно від соціальних умов. У деяких випадках просто політично надавалося право вступу поза конкурсом, як, наприклад, стосовно дітей шахтарів. Тому цю позицію міністерство якраз дуже підтримує (скасування позаконкурсного вступу. — О.О.), водночас ми вважаємо, що потрібно забезпечити можливість фінансової підтримки дітей із малозабезпечених сімей під час навчання в університеті".

Заперечувати норми Конституції, звісно, ніхто не став, — формулювання, запропоноване урядом, парламентарії залишили в тексті проголосованого закону № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України". "Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі", записано тепер у ст.44 Закону "Про вищу освіту".

І все було би добре, якби цю фразу не доповнили цілим абзацом, який насправді говорить про інше: "Брати участь у конкурсі за результатами вступних іспитів (тобто без ЗНО! — О.О.) з конкурсних предметів у вищому навчальному закладі у межах установлених квот прийому до вищих навчальних закладів України мають право особи (за їхнім вибором), які мають захворювання, що можуть бути перешкодою для проходження зовнішнього незалежного оцінювання, діти-сироти та особи, яких законом визнано учасниками бойових дій та які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, брали участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення". У цьому скромному абзаці ну просто безліч ідей. І далеко не всі вони тішать. Зате викликають багато запитань.

Перше. В одній і тій самій статті закону тепер одночасно заперечується і запроваджується позаконкурсний вступ? Адже в кожному виші від усіх виділених місць держзамовлення "відріжуть" певну кількість місць для пільговиків (квоту), і навколо них поза загальним конкурсом розгорнеться конкурентна боротьба серед тих, хто має пільги.

"Я погоджуюся, що створення різноманітного позаконкурсного вступу призводить до того, що ми порушуємо статтю Конституції на рівний доступ до вищої освіти за конкурсом, — сказала під час обговорення правок до Закону "Про вищу освіту" Лілія Гриневич. — Але це не означає, що в нас можуть бути пільгові категорії, які мають нерівні умови підготовки до вступу до вищих навчальних закладів і які не можуть туди проходити також за конкурсом, але в інших обставинах… Це не порушує їхнього вступу за конкурсом, — людина, яка складає вступні іспити, в межах певної виділеної квоти пройде конкурс (наприклад, на 5 місць 15 людей), у якому буде вибрано 5 найкращих. Це буде і конкурсний вступ, але й враховуватимуться всі умови різних життєвих ситуацій, які незалежні від цих людей, але які не будуть їм закривати доступ до вищої освіти".

Не можна погодитися з цим аргументом. У Конституції встановлено загальне для всіх правило. Якщо хтось отримує виняток із нього — це вже порушення права інших осіб, котрі такого винятку не мають. Незалежно від того, змагаються пільговики між собою за ці місця чи ні. У даному випадку позаконкурсники займуть місця тих, хто міг вступити на основі конкурсу.

Насправді такий позаконкурсний вступ невигідний і пільговикам. Адже їхня доля буде цілком у руках вишу: і результати вступних іспитів, і визначення, хто вступив, а хто ні, і навіть апеляція щодо результатів.

Друге. Безперечно, є категорії абітурієнтів, котрі потребують додаткової підтримки від держави. Але якщо ми справді хочемо підтримати соціально незахищених, то чи не краще — фінансово? Щоб соціальні виплати забезпечували людям можливість не просто нормально харчуватися, вдягатися, лікуватися, мати житло, а й підтягнути свій рівень освіти (пройти підготовчі курси, найняти репетитора тощо). Пільговикам доведеться навчатися поруч із краще підготовленими однокурсниками, а потім, отримавши диплом, бути конкурентоспроможними на ринку праці. Як це можна зробити без нормальної освіти?

Варіант "давайте просто дозволимо їм вступати без ЗНО за окремим конкурсом", звісно, економніший, але чи можна вважати це справжньою турботою? І ще один цікавий момент: а хто і як потурбується про тих сиріт, військових, інвалідів, котрі не пройдуть цей "позаконкурсний конкурс"?

Третє. Попри співчуття до людей, які мають хвороби, хочеться поцікавитися: чи не закладає ця норма закону серйозні корупційні ризики в сенсі отримання довідок? І ще — якщо хвороба не дозволяє абітурієнтові складати ЗНО, як він складатиме вступний іспит, а потім — екзамени на сесіях?

Лілія Гриневич пояснює ідею нової норми закону "Про вищу освіту" : "Наприклад, діти з інвалідністю, які не можуть складати, за показниками своїх захворювань, зовнішнє незалежне оцінювання. Ми сьогодні не змогли запропонувати для всього спектру інвалідностей різні способи проходження зовнішнього незалежного оцінювання. Чому вони мають бути відрізані від вищої освіти?"

Вадим Карандій, директор Українського центру оцінювання якості освіти, розповідає про умови, створені організаторами тестування для людей з інвалідністю: "Людям зі слабким зором дозволено користуватися оптичними та оптико-електронними пристроями. Для цього вони мають заздалегідь (під час реєстрації на тестування) задекларувати таку необхідність і надати довідку від лікаря. Для людей із вадами слуху є можливість сурдоперекладу. Для цього їх усіх спрямовують в аудиторії, де є сурдоперекладач. Якщо абітурієнт потребує постійного прийому ліків та медичного нагляду, ми можемо це забезпечити, адже в кожному пункті тестування є медичний пункт і медичний працівник. Абітурієнтів із обмеженими можливостями пересування ми беремо на окремий облік і організовуємо тестування так, щоб вони складали іспити на найнижчому поверсі, в аудиторії, до якої добратися найзручніше і при цьому доводиться долати найменше перешкод. Найбільша проблема із тестуванням незрячих абітурієнтів, — уже впродовж кількох років ми апробовуємо можливість використання шрифту Брайля при тестуванні, але роботу ще не завершено".

"Є технічні складнощі, — каже учасник робочої групи з розробки тестів для сліпих дітей Сергій Васін, президент ГО "Реаресурс" і директор Навчально-інформаційного комп'ютерного центру Українського товариства сліпих.— Наприклад, завдання з візуальними компонентами (графічними зображеннями, фотографіями) складно замінити на завдання у прийнятній для сліпих формі. Для розробки тестів потрібні фахівці, обладнання, кошти врешті-решт. Наш пілотний проект фінансував фонд "Відродження". Далі розвивати цю справу має держава".

Але головна проблема дітей з інвалідністю по зору — не вступ. "У школах для сліпих рівень освіти не дозволяє їхнім випускникам нарівні з іншими складати ЗНО, — каже Сергій Васін. — Вони просто не мають такого досвіду. Оскільки не те що тестів, а навіть просто іспитів у таких школах не проводять. Крім того, наші школи для сліпих дітей мають слабку матеріально-технічну базу, погано забезпечені навчальною літературою".

"Якщо ми всі однакові громадяни, ми повинні бути однаковими в усьому, — наголошує Володимир Петрівський, голова ГО " Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів", інвалід І групи по зору. — Поняття "особливі освітні потреби", яке часто вживають стосовно інвалідів, безглузде, оскільки потреби, у тому числі освітні, в усіх однакові — отримати якісну освіту, яка дозволить потім мати пристойну роботу і взагалі знайти своє місце під сонцем. Різниця лише в можливостях. В інтернатах для незрячих дітей на сьогодні не навчають як слід, швидше — просто доглядають, як няньки. А за якість навчання ніхто не відповідає. Тобі прочитали текст із підручника — радій. Хочеш знати більше й глибше — шукай репетиторів за додаткову плату. У звичайних школах є система контролю знань, у школах для дітей із обмеженими можливостями — ні. Отже, і стимулів навчатися й навчати краще немає. Реальної інклюзивної освіти в нас теж немає. Така ситуація не дозволяє дітям із обмеженими можливостями почуватися рівними з іншими студентами, навіть якщо їм вдасться вступити до вишу за якимись особливими умовами. Більше того, враховуючи всі складнощі, думаю, ВНЗ постараються не взяти на навчання абітурієнтів із обмеженими можливостями,— навіщо їм такий проблемний "баласт" (це ж спеціальні підручники, пандуси, матеріально-технічна база). А ось якби в такого абітурієнта був сертифікат ЗНО — нікуди б не поділися б, змушені були б прийняти. Можливо, до вступників із обмеженими фізичними можливостями можна було б застосувати інші вимоги при вступі — наприклад, зараховувати зі 150 балами замість 180 у конкурентів. Але поріг "склав-не склав ЗНО" мають пройти всі".

До речі, за Умовами прийому до вищих навчальних закладів у 2016 р, соціально вразливі категорії абітурієнтів не лишалися поза увагою: особи, в яких є певні захворювання, та військові, що мобілізувалися після 30 листопада 2015-го або зараз проходять військову службу, мали право за бажання складати вступні іспити замість ЗНО. Але для учасників АТО це був не позаконкурсний вступ, а вступ на загальних підставах, тільки результати іспитів зараховувалися як ЗНО.

Умови прийому — це тимчасовий документ, він щороку затверджується Міністерством освіти до кожної вступної кампанії. Згодом, коли систему тестування буде вдосконалено (завершено розробку тестів для людей з інвалідністю, розроблено тести на здатність до навчання, які можуть замінити вступні іспити для військових, тощо), норму про вступні іспити можна було б виключити з Умов. Але її разом із позаконкурсним вступом (чи то пак "квотами") внесли до закону про вищу освіту. І такий крок можна зрозуміти. Умови вступу щороку проходять громадське обговорення, після чого їх затверджує Міносвіти, а закон — це залізобетонне рішення, яке не зможуть похитнути ні пропозиції громадськості, ні незговірливість МОН.

Звідки ж узявся той злощасний абзац про квоти й іспити в тексті закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України"? Судячи з усього, із пропозицій комітету з питань науки і освіти під час розгляду урядового законопроекту "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України". У протоколі комітетського рішення було записано таке: "Зберегти в чинній редакції статтю 44 Закону України "Про вищу освіту" (тобто залишити позаконкурсний вступ. — О.О.) або частину третю статті 44 у новій редакції доповнити такою нормою… (пільги для людей з інвалідністю, сиріт і воїнів АТО, наведені на початку цієї статті. — О.О)".

Парламент проголосував другий варіант. Своє рішення комітет з питань науки і освіти прийняв одностайно, як зазначено у протоколі. При цьому на засіданні були відсутні В.Литвин і М.Поплавський, тобто голосували лише депутати від коаліції.

Ось так ідея про рівність при вступі перетворилася не те що на шпаринку — на тунель в обхід справедливого і прозорого вступу та ЗНО.

Пікантна деталь: у тексті рішення комітету зазначалося, що пільговики вступатимуть "за результатами вступних іспитів або зовнішнього незалежного оцінювання". А з текступроголосованого закону згадка про ЗНО взагалі зникла: "за результатами вступних іспитів", записано там. Це ще більше розв'яже руки вишам під час "позаконкурсного конкурсу".

Намагання протягнути вступні іспити у закон "Про вищу освіту" були ще в часи Дмитра Табачника. Дежавю? Хоч і не в таких масштабах. І це не перше посягання на ЗНО у постмайданному парламенті. Перший заступник голови комітету з питань науки і освіти Олександр Співаковський (БПП) уже вносив пропозицію враховувати сертифікати ЗНО минулих років, що нівелює саму суть рейтингового бала незалежного тестування (і це теж робив колись Дмитро Табачник). На щастя, така пропозиція не пройшла, не в останню чергу завдяки активному спротиву громадськості.

Незалежне тестування запроваджується в нас уже майже 8 років. Це одна з найавторитетніших і найпопулярніших у суспільстві реформ. Але й досі не припиняються намагання розмити її.

Традиційно удари припадають на два напрями — звуження дії ЗНО і підрив його авторитету. Свіжим проявом другого шляху можна вважати скандал навколо УЦОЯО з приводу можливого втручання у святая святих — результати тестування. Причому удару по ЗНО буде завдано в обох випадках — і якщо втручання в захищену базу даних Центру тестування доведуть, і якщо ні.

Недавно DT.UA звернулося до Генеральної прокуратури з детальним запитом стосовно результатів розслідування. На переважну більшість запитань відповідей ми не отримали, оскільки "Розголошення інших даних досудового розслідування, відповідно до вимог ст. 222 КПК України, наразі є неможливим". У тій інформації, яку отримали, майже немає відкриттів, — було кілька сотень втручань у базу результатів тестування, ці втручання скоїли "службові особи Українського центру оцінювання якості, вступивши у злочинну змову з невстановленими особами", і "підтверджено факти використання безпосередньо абітурієнтами для вступу до вищих навчальних закладів сертифікатів, сформованих на підставі недостовірних відомостей про результати ЗНО". Ну що ж, чекатимемо оприлюднення переконливих доказів і певних рішень влади за їх наслідками.

Але що б не сталося — ЗНО не віддамо. За жодних умов. Хоча цього разу ми, здається, прогавили троянського коня — подарунок від депутатів під ялинку (закон проголосували 24 грудня 2015 р.).