Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

I. Внести зміни до таких законів України:

1. До Закону України «Про вищу освіту» (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 37-38, ст. 2004 із наступними змінами):

1) у частині першій статті 1:

пункт 3 після слів «здійснюється на принципах» доповнити словами «фінансової і адміністративної автономії та дисципліни»;

пункт 22 викласти у такій редакції:

«22) сталий фонд (ендавмент) вищого навчального закладу – благодійний цільовий некомерційний фонд, сформований сумою коштів або вартістю іншого майна, призначеного для інвестування або капіталізації на строк не менше 36 місяців, пасивні доходи від якого використовуються вищим навчальним закладом з метою здійснення його статутної діяльності у порядку, визначеному благодійником або уповноваженою ним особою»;

2) у частині другій статті 3:

пункт 7 викласти у такій редакції:

«7) державної підтримки освітньої, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності шляхом надання пільг із сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів вищим навчальним закладам, що провадять таку діяльність, а також самоврядування стосовно внутрішнього управління, освітнього, наукового, науково-технічного та інноваційного процесу;»;

доповнити частину новими пунктами 7-1 і 7-2 такого змісту:

«7-1) солідарної участі держави, суб’єктів підприємницької діяльності, інститутів громадянського суспільства і громадян як джерел фінансування вищої школи;

7-2) поєднання академічної свободи і відповідальності у формуванні власної стратегії, обранні пріоритетів у навчанні та проведенні наукових досліджень, витрачанні ресурсів, профілюванні програм тощо»;

3) у статті 32:

частину другу викласти у такій редакції:

«2. Вищі навчальні заклади мають рівні права, що становлять зміст їх автономії та самоврядування. Автономія та самоврядування передбачають право вищого навчального закладу самостійно приймати рішення стосовно внутрішнього управління, визначати власну стратегію у сфері освіти, науково-дослідної роботи та фінансово-господарської діяльності, в обранні форм і методів навчальної роботи.

Необхідною умовою автономії вищого навчального закладу є його повна підзвітність та відповідальність перед суспільством та державою.»;

доповнити статтю новими частинами 2-1 – 2-5 такого змісту:

«2-1. Складовими автономії вищого навчального закладу є адміністративна, навчальна, наукова та фінансова автономії.

2-2. Згідно з принципом адміністративної автономії вищий навчальний заклад за рішенням свого Вищого колегіального органу громадського самоврядування має право:

самостійно визначати свою академічну структуру та штатні розписи педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників, створювати нові, реорганізовувати або ліквідовувати існуючі навчальні, наукові, навчально-наукові, господарські та інші структурні підрозділи;

визначати повноваження та створювати робочі та дорадчі органи, органи самоврядування;

запроваджувати власну символіку та атрибутику;

проводити у встановленому чинним законодавством порядку самостійну видавничу діяльність, затверджувати плани видань, засновувати засоби масової інформації, розвивати власну поліграфічну базу;

створювати асоціації, спілки та інші об’єднання, у тому числі з підприємствами, установами, організаціями у порядку, передбаченому законодавством;

організовувати у встановленому законодавством порядку госпрозрахункові підприємства для надання послуг юридичним та фізичним особам, затверджувати їх кошториси, зараховувати до свого прибутку надходження від цих структурних одиниць;

на підставі відповідних угод створювати з іншими юридичними особами навчальні, наукові, навчально-наукові, навчально-науково-виробничі комплекси та інші об’єднання, на які можуть покладатись окремі завдання у межах основних напрямів діяльності вищого навчального закладу;

створювати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, інститути, коледжі, технікуми, факультети, відділення, філії, навчальні, методичні, наукові, науково-дослідні центри та лабораторії, конструкторські та конструкторсько-технологiчнi бюро, територіально відокремлені та інші структурні підрозділи;

створювати у своїй структурі навчальні заклади нового типу (гімназії, ліцеї, курси, навчальні центри, недільні школи тощо), що надають освітні послуги, у тому числі й на госпрозрахункових засадах;

присвоювати почесні звання, якими відзначати громадських та політичних діячів, викладачів, науковців, працівників, студентів, аспірантів та докторантів (у тому числі й закордонних навчальних закладів) за вагомий особистий внесок у розвиток освіти і науки.

2-3. Навчальна автономія вищого навчального закладу передбачає його право:

з урахуванням вимог державного та галузевих стандартів вищої освіти самостійно визначати зміст освіти, форми навчання та види організації навчального процесу, розробляти та затверджувати навчальні плани й відповідні навчальні програми та здійснювати за ними освітню діяльність;

за наслідками ліцензійної експертизи відкривати нові напрями підготовки (спеціальності), перепідготовки та підвищення кваліфікації;

на перерозподіл у межах галузей знань ліцензованих обсягів за відповідними напрямами підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр;

проводити підготовку фахівців за прямими угодами з галузевими міністерствами, підприємствами, установами та організаціями (незалежно від форм власності), місцевими органами державної виконавчої влади, громадськими організаціями, за договорами з громадянами України та з юридичними і фізичними особами інших країн;

визначати структуру та план прийому студентів на навчання за різними освітньо-кваліфікаційними рівнями, а також плани прийому аспірантів і докторантів з урахуванням державного замовлення та угод з юридичними і фізичними особами;

створювати у своєму складі заклади довузівської підготовки, які готують громадян України та іноземних громадян до вступу у вищі навчальні заклади, визначати форми цієї підготовки, її зміст та терміни проведення;
створювати у своєму складі заклади післядипломної освіти, визначати її зміст, форми та терміни проведення;

надавати додаткові освітні послуги.

2-4. Наукова автономія вищого навчального закладу реалізується шляхом:

організації та здійснення науково-дослідної, науково-технічної, науково-виробничої, проектно-пошукової, дослідно-конструкторської, конструкторсько-технологічної, інноваційної та природоохоронної діяльності;

самостійного вибору, формування й розвитку напрямків наукових досліджень та їх виконання, розробки та запровадження власних програм наукової та науково-виробничої діяльності;

створення можливостей науковим та науково-педагогічним працівникам обирати форми, напрями i засоби наукової i науково-технічної діяльності відповідно до їх інтересів та творчих можливостей;

організації розробки технічної документації та виробництва сучасної конкурентоспроможної продукції на основі використання нових високоефективних технологій, устаткування, матеріалів та інформаційного забезпечення;

розвитку різних форм наукової співпраці (в тому числі міжнародної) з установами i організаціями, що не входять до системи вищої освіти, для розв’язання складних наукових проблем, упровадження результатів наукових досліджень та розробок.

2-5. Фінансова автономія вищого навчального закладу передбачає право:

фінансування за рахунок коштів, передбачених окремим рядком у Державному бюджеті України за індивідуальними нормативами, які встановлюються Кабінетом Міністрів України;

самостійного розподілу коштів, що виділяються з Державного бюджету України на здійснення його статутної діяльності;

самостійного визначення форм і обсягу оплати праці працівників, порядку використання коштів, отриманих за рахунок надання платних послуг;

самостійного використання власного або переданого вищому навчальному закладу в оперативне управління майна, в тому числі для здійснення господарської діяльності, надання його в оренду та в користування без права викупу;

здійснення операцій з цінними паперами, користування банківськими кредитами, відкриття депозитних рахунків в банках та зберігання коштів на депозитних рахунках;
пріоритетного фінансування придбання наукового і навчального обладнання, комп'ютерних програм;

безстрокового та безоплатного користування виділеними йому земельними ділянками з правом надання їх у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди;
придбання та відчуження житла та інших матеріальних цінностей, придбаних за кошти вищого навчального закладу від госпрозрахункової діяльності;

здійснення інвестування в житлове будівництво та участі у пайовому будівництві житла;

списання (без обмеження вартості) з балансів основних засобів, що стали непридатними для використання або застаріли;

здійснювати спонсорську та благодійну діяльність, мати представницькі кошти;

залишати у своєму розпорядженні та використовувати для розширення матеріально-технічної бази кошти від реалізації, здачі в оренду приміщень та обладнання, що не використовується, інвентарю, матеріалів та інших ресурсів;

встановлювати (за рахунок власних коштів) премій та стипендій вищого навчального закладу, встановлювати щорічно розміри академічних та соціальних стипендій для студентів, аспірантів і докторантів залежно від наявних коштів, але не нижче мінімальних, визначених чинним законодавством;

розробляти і впроваджувати власні ефективні схеми кредитування здобуття громадянами вищої освіти;
делегування своїм структурним підрозділам окремих прав фінансово-господарської самостійності шляхом відкриття поточних бюджетних рахунків, рахунків зі спеціальних коштів в установах банку та дозволу користуватись печаткою та бланками з їх назвами»;

4) статтю 71 доповнити новими частинами 1-1 і 1-2 такого змісту:

«1-1. Видатки на фінансування державних вищих навчальних закладів відносяться до захищених статей бюджету.

1-2. Державні вищі навчальні заклади та їх структурні підрозділи звільняються від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів на підставах, визначених законодавством».

2. Статтю 9 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» (Відомості Верховної Ради України, 2013, № 25, ст.252 із наступними змінами) доповнити новими частинами третьою - шостою такого змісту:

«3. Власником та управителем благодійного ендавменту виступає благодійна організація, яка створена і діє як благодійний фонд відповідно до законодавства.

4. Порядок створення, припинення, державна реєстрація, органи управління благодійного фонду, як благодійної організації, визначаються законодавством.

5. Формування благодійного ендавменту здійснюється за рахунок грошових коштів у національній і іноземній валюті, майна і майнових прав, які надходять у вигляді благодійної допомоги, спадщини за заповітом та інших, незаборонених законодавством джерел.

6. Конкретна мета та цілі використання доходу від благодійного ендавменту, у т.ч. повна або часткова реінвестиція, строк, на який він формується, конкретний беніфіціар (беніфіціари) доходу від благодійного ендавменту та інші умови функціонування визначаються благодійником (благодійниками), а у разі, якщо благодійником (благодійниками) вони не визначені, то їх визначає виконавчий орган благодійного фонду.».

ІІ. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Голова Верховної
Ради України