За результатами діяльності Конкурсної комісії МОН України з відбору виконавців держзамовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів у 2015 році були затверджені граничні показники державного замовлення.

Ситуація з підготовкою кадрів, зокрема, робітничих загрозлива.

За результатами обговорення затверджено обсяг державного замовлення на підготовку робітничих кадрів в обсязі 168 тисяч осіб за 35 напрямами економічної діяльності. При цьому слід зазначити, що цей показник постійно знижується (у 2010 році кількість прийнятих до професійно-технічних училищ учнів була 214.000 осіб.).

Зниження обсягів прослідковується і в розрізі галузей:

- промисловість – 50,3 тис. осіб (у 2014 – 57,0 тис.осіб);
- будівництво – 24,4 тис. осіб (у 2014 – 27,0 тис.осіб));
- громадське харчування та торгівля – 31,6 тис. осіб (у 2014 – 35,0 тис.осіб).

Якщо накласти ці показники на прогнози розвитку демографічної ситуації в країні, у 2020 році Україна буде потерпати від фізичного дефіциту робітничих кадрів.

Не дуже втішна ситуація і з державним замовленням у сфері вищої освіти. Добре відомим є факт, що держава вже давно для власних потреб кадрів не замовляє, за виключенням окремих категорій працівників бюджетної сфери. Таким чином, сьогодні, механізм держзамовлення перетворився на фінансову підтримку вищих навчальних закладів. При цьому, обсяги такої підтримки напряму залежать від керівництва Міносвіти.

Логічно припустити, що, якщо державне замовлення сьогодні дійсно є засобом певного виживання і підтримки наукових кафедр та шкіл, а якими б вони не були - це наші школи і кафедри. Вони вибудовувалися роками і якщо їх не підтримувати хоча б у такий жалюгідний спосіб, то завтра вони зникнуть, що позитивно на стані нашої освіти не позначиться. Зрозуміло, що підтримувати в умовах тотального дефіциту бюджетних грошей треба сильніших. Але, аналізуючи показники держзамовлення для найбільших та найвідоміших університетів України, які так чи інакше присутні у світових рейтингах і які дають більш-менш якісну освіту, доходимо до зовсім інших висновків.

Так, аналізуючи в цілому показники державного замовлення по провідних університетах ми бачимо, що такі критерії, які б могли сприяти більшим обсягам державного замовлення, як кількість цитувань, місце у рейтингах, рівень працевлаштування випускників, - при розподілі державного замовлення не враховуються. Отже, немає стимулу для таких університетів ставати кращими та боротися за державне фінансування.

Це призводить нас до думки про необхідність зміни підходів до філософії, формування та принципів розподілу "засобу державного регулювання задоволення потреб економіки та суспільства у кваліфікованих кадрах", чим сьогодні намагається бути державне замовлення. Відповідно, має бути переглянута роль основних наповнювачів державних видатків на ці цілі – роботодавців, які сьогодні мають вельми обмежений вплив саме на формування і розподіл державного замовлення.

Довідково. У законі України "Про державний бюджет на 2015 рік" тільки на підготовку кадрів вищими навчальними закладами I - IV рівнів акредитації та забезпечення діяльності їх баз практики передбачено 14,47 млрд. грн.






Додатково:

Ректор КНУ імені Тараса Шевченка: "Систему освітянського законодавства потрібно якнайшвидше синхронізувати"

ФРУ презентувала сучасний стан системи професійних кваліфікацій в Україні

Федерація роботодавців України: Сучасні вимоги ринку праці вимагають більш дієвої та спільної взаємодії між освітою та роботодавцями