У загальноосвітніх школах розпочалася державна підсумкова атестація.

Директор Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук на своїй сторінці у Фейсбуці назвав такий спосіб перевірки знань “абсолютно жалюгідним за формою рудиментарним явищем, залишеним у спадок радянською системою освіти”:

“На мій погляд, це дійство абсолютно безглузде за змістом і жалюгідне за формою. Рудиментарне явище, залишене в спадок радянською системою освіти.

Ми можемо безкінечно довго дискутувати про те, якими мають бути завдання на ДПА. Але значно важливішим питанням є інше: “Чи потрібна ДПА взагалі?”. Учитель і без ДПА, і з ДПА поставить учневі ту оцінку, яку вважає за потрібне. І навіть у найбільш принципового педагога оцінка завжди матиме суб’єктивний характер. А принциповим у наших умовах залишатися дуже тяжко й у більшості випадків практично неможливо.

Вихід є один: лише зовнішнє оцінювання. Чи можна ДПА замінити зовнішнім оцінюванням повністю? Авторитетно заявляю, що можна.

Але лише за трьох умов.

1. Це має бути потрібне державі. Повинна бути політична воля для того, щоб це зробити, бо опір буде величезним.

2. Потрібні кошти. Нинішня технологія проведення ЗНО вимагає негайного удосконалення та заміни. Не можна старі ноги засунути в новомодні туфлі. Нові технології потребують капіталовкладень.

3. Потрібні нестандартні управлінські рішення. І не лише на рівні Міністерства. А й на рівні регіонів і шкіл.

Біда в тому, що генерувати такі рішення нікому. 98 % освітянських начальників – люди з традиційним і консервативним управлінським мисленням. Вони не хочуть і елементарно не здатні працювати в нових умовах. А такі рішення мають поширюватися на всі складові: від навчального плану і до структури навчального року, від нормативів в оплаті праці до її організації.

Тобто потрібні нові люди в системі управління освітою: від верхів до низів. І знову тут повертаємося до політичної волі. Ох, як вона потрібна сьогодні”.