Трирічна багатоходова комбінація знадобилась Міністерству освіти, щоб дозволити харківській фірмі монополізувати ринок комп’ютерних програм для шкіл в Україні.

Почалось усе з впровадження ЄДЕБО – Єдиної державної електронної бази з питань освіти. За планом, у неї мають стікатися всі дані про дитину – від дитячого садка до отримання диплома вишу. Виші першими і підключили.

Розпорядником призначили державне підприємство «Інфоресурс», що підпорядковане Міністерству освіти та науки. Чималі кошти, які виші сплачували за розміщення у цій базі, йшли на рахунки державного, міністерського підприємства.

Та із введенням ЄДЕБО дух державництва потроху став покидати міністерство, натомість з’явився дух підприємництва. Шкільні заклади вирішили підключати не за системою ЗНЗ-ЄДЕБО, а з проміжною ланкою – НЗ (навчальні заклади)-ІСУО-ЄДЕБО.

ІСУО – інформаційна система управління освітою, звичайний сайт. На ньому розміщена карта України, перелік навчальних закладів, які підключені до ІСУО, та базова інформація про них. Працівники відділів освіти мають доступ до нутрощів сайту і там можуть побачити статистичні звіти, які надіслали підпорядковані школи. На цьому все. Власне для відправки та перегляду статистичних звітів цей сайт і було створено.

У «Інфоресурсі», який на сьогодні є розпорядником, у тому числі й ІСУО, необхідність цього сайту пояснюють тим, що до ЄДЕБО дані вносяться виключно через онлайн-форму. А рівень підключення шкіл до Інтернету в Україні й досі трохи більший за половину. Тож позамережеві школи технічно не змогли б відправляти дані. І чиновники народили рішення. Замість того, щоб розробити та роздати школам програму, в якій статистичні звіти можна буде формувати офлайн, та потім відсилати їх до ЄДЕБО, вони замовили сайт ІСУО. На нього дані можна відправляти тільки з десктопного клієнта, який створений розробниками сайту ІСУО.

У вас могло скластися враження, що Міністерство освіти примусило всі школи України закупити програмне забезпечення у фірми з Харкова. Без обговорень, а тим більше – тендерів. Це правильне враження. Так і є.

Примус без примусу

Щоб повністю зрозуміти єзуїтство Міністерства освіти, яке ще минулого року спростовувало закиди у створенні харків’янам неконкурентної переваги, краще дивитись на події у хронології. Спиратися ми будемо на слова директора компанії «Нові знання» Тетяни Черепанової, заступника директора ДП «Інфоресурс» Олексія Самойлова та офіційні листи та накази МОН.

2009 рік. Юрій Зайцев – власник немасштабного комп’ютерного бізнесу в Харкові та великий ентузіаст – надумав розробити систему звітності для шкіл. Називає своє творіння «Курс: Освіта». На той момент на ринку освітніх програм діє з півдесятка пропозицій. Основна – програма АС: Школа. Її розробила компанія НДІ ПІТ, співвласником якої є екс-міністр освіти та ректор КПІ Михайло Згуровський. У 2009 програма АС: Школа діє майже у всіх київських школах. Звіти з АС: Школа відправляються до бази даних ІВС Освіта. Ця база також розроблена НДІ ПІТ, згодом отримала статус державної, а розпорядником її є ДП ПІТ (пращур «Інфоресурсу»). Ситуація повністю ідентична нинішній, от тільки керівник операції – Згуровський, а не Табачник.

2010 рік. Програма Зайцева працює у кількох областях. Він її невпинно покращує, отримує прихильність тодішнього губернатора Дніпропетровщини Вілкула (за словами розробників) та схвальні відгуки у Запоріжжі. Зайцев контактує з Міністерством освіти – йому потрібно отримувати дозволи та ліцензії. У листопаді 2010 року в обласні департаменти освіти міністерство надсилає першого листа за підписом першого заступника міністра Жембровського. «До Міністерства освіти і науки надійшла пропозиція від компанії MZ Systems (www.ekyrs.org) щодо впровадження в Україні проекту інформатизації… за допомогою комплексу програм «Курс: Освіта»: «…рекомендуємо вивчити досвід управління освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації щодо створення єдиного інформаційного простору на базі комплексу програм «Курс: Освіта», визначитись щодо можливості запровадження пілотних проектів на рівні окремих районів…».

Наприкінці 2010 року Зайцев реєструє ТОВ «Нові знання». За словами нинішнього директора фірми Тетяни Черепанової, спеціально для проекту «Курс: Освіта».

2011 рік. У Міністерстві освіти настільки захоплені талантами харківських програмістів, що замовляють їм розробити ресурс ІСУО. На якій підставі розробку ІСУО замовили саме цій компанії, невідомо. Як невідомо, скільки грошей харків’яни отримали за цю розробку. Не очевидна, власне, сама необхідність цього ресурсу, а також формат, у якому він взаємодіє з державною ЄДЕБО.

Заступник ДП «Інфоресурс» Олексій Самойлов говорить, що ІСУО лише допоміжний інтерфейс, який витягає дані з ЄДЕБО та візуалізує їх для користувача. Однак нинішній директор «Нових знань» Тетяна Черепанова впевнена, що саме через ІСУО дані потрапляють до ЄДЕБО.

З певністю ми можемо говорити лише про те, що 2011 року Міністерство освіти України та ТОВ «Нові знання» домовились про створення Інформаційної системи управління освітою, яке мало стати «прокладкою» між школами та державною базою даних.

2012 рік. Влітку 2012 проект ІСУО запускають «в маси». Стартує він з наказу №729 (див. папка 729) «Про запровадження в загальноосвітніх навчальних закладах і органах управління освітою експерименту «ІСУО-2012» у 2012 році» за підписом Євгена Суліми, першого заступника Дмитра Табачника та на момент підписання – тимчасово виконувача обов’язків міністра. Цим наказом система запроваджується лише у кількох регіонах. Однак відгуки з них – реальні чи ні – дозволяють перейти до наступного кроку.


2013 рік. Початок експансії. Жодних наказів стосовно обов’язкового використання ІСУО міністерство не видавало. Це дозволяє на всі запити щодо примусового впровадження ІСУО давати відповідь – усе в порядку, експеримент закінчився у 2012, нічого не знаємо.


Однак насправді міністерство проводить низку документів, які не залишають освітянам вибору – використовувати чи не використовувати ІСУО.

Головний документ: наказ №1345 за підписом Табачника. В ньому експеримент визнається успішним та створюється робоча група з впровадження ІСУО у школах України. Далі формулювання «на підставі наказу №1345» будуть регулярно виникати у листах міністерства з подробицями відправлення даних до ІСУО, у розпорядженнях щодо визначення відповідальних осіб з ІСУО тощо. Один лише наказ №1345 формує враження, що він офіційно вводить ІСУО, хоча про обов’язковість впровадження системи там немає ані слова.

Другий папір: лист Міністерства освіти «Про подання статистичної звітності на початок 2013/2014 року» (лист 2013-14 2 стор.). Суто технічне повідомлення: про бланки, форми, підтвердження та решту процедурних моментів. Про ІСУО в ньому немає ані слова. Це офіційний лист про параметри здачі статистичної звітності школами.


Третій папір (лист МОН 1-9 -596 від 02.09.2013.pdf): лист міністерства освіти №596 за назвою «Щодо подання обов’язкової державної статистичної звітності». Він містить методичні рекомендації стосовно подання звітності, в яких розписані правила користування ресурсом ІСУО. І окремо зазначено, що виконання попереднього листа, тобто подання статистичної звітності, «здійснюється на підставі зазначених методичних рекомендацій за допомогою комплексу ІСУО».


Важко уявити, як після такого листа Міністерству освіти вистачає нахабства говорити про відсутність офіційних документів, що примушують школи використовувати ІСУО. Більше того, керівництво ТОВ «Нові знання» також переконувало в обов’язковості подачі звітів школами саме через цю систему. А щоб зняти всі питання від шкіл, на сайті ІСУО тривалий час висіло вікно з повідомленням (ИСУО-напоминание.png): «Згідно з листом №596 формування звітів відбувається на порталі ІСУО».



У ДП Інфоресурс нам повідомили, що позиція Міністерства стосовно ІСУО є «рекомендаційною». Навіть якщо так важко уявити собі обласний, міський або районний департамент освіти, який посміє не дослухатися до «рекомендацій» Табачника. Хоча у відповіді Львівської ОДА щодо введення системи ІСУО ані про жодні рекомендації не йдеться. Там чітко написано «на виконання наказів» №729 та №1345.

Коштовна безкоштовність

Якби використання системи було безкоштовним, то ця ситуація свідчила б швидше про самодурство, аніж про корупційні наміри. Однак кінцева мета оборудки полягає в тому, щоб «Нові знання» могли зібрати зі шкіл України кількадесят мільйонів гривень у перший рік та кілька мільйонів щороку надалі.

І розробником, і розпорядником, і міністерством система ІСУО-2012 позиціонується як безкоштовна для всіх користувачів. Це абсолютна правда: полазити по сайту, навіть зареєструватися на ньому, і дивитися звіти (працівникам управлінь освіти) можна безоплатно. Однак дані потрібно ще й підготувати та відправити на сайт. Це робить програмний комплекс «Курс: Освіта» (складається з кількох програм, основна з яких Курс: Школа). Розробником якої є те саме ТОВ «Нові знання».

Розцінки від 980 до 3850 грн за саму програму (в залежності від кількості дітей) і від 150 до 970 гривень щорічно за техпідтримку.

Будь-який документ щодо впровадження ІСУО на рівні області і нижче містить «придбати Курс: Школа». Накази відділів освіти різних районів та областей збігаються ніби під копірку (http://goo.gl/i1fz34). Таке враження, що їхній зразок отримали просто з міністерства. Пункт 1. – Розпочати реалізацію проекту ІСУО. Пункт 5.4 – запустити програму «Курс: Школа».

В особистих розмовах працівники освіти посилаються на все ті ж накази та листи міністерства, яке «рекомендувало» програму.

За цих умов не дивує, що заняття з реалізації проекту ІСУО проводить колишній директор «Нових знань», а нині – відповідальний за впровадження ІСУО Юрій Зайцев. І на цих заняттях учителі вивчають його розробку «Курс: Школа» (http://goo.gl/LuSvyX).

Вибір без вибору

Вивчати більше нічого. Адже на сьогодні жодна інша програма, окрім «Курс: Школа» не здатна готувати дані та відправляти їх до ІСУО. «Нові знання» зробили «псевдодержавну» «прокладку» – для себе. На питання, хто ще може відправити дані до ІСУО, Черепанова перенаправила нас до «Інфоресурсу». Заступник директора ДП «Інфоресурс» Олексій Самойлов назвав аж 7 програм, які на це здатні. За хвилину з’ясовуємо: здатні суто теоретично, адже відповідні дозволи для збору та відправки даних є, окрім харків’ян, лише у київської НДІ ПІТ та її розробки «АС: Школа». От тільки у НДІ ПІТ, програма яких працює в Києві уже 6 рік, про ІСУО майже нічого не знають та відправляють дані напряму до інтегрованої в ЄДЕБО бази «ІВС Освіта» (що, за версією Міносвіти, неможливо – через це й замовили ІСУО). Кияни запевнили – вони не відсилають дані до ІСУО і вважають її приватним бізнес-проектом. Працювати й далі планують у власній системі.

На сьогодні Київ – єдине місто, в якому про ІСУО не чули або, принаймні, роблять вигляд, що не чули. Відділи освіти у Києві повідомили, що переходити на ІСУО не планують, відповідних наказів не віддавали. На фоні всієї іншої України, яку перевели на нову систему Київ, схоже, залишать «заповідником» для пана Згуровського. Заради справедливості слід відзначити, що нарікань на програму АС: Школа ми не почули та й за техпідтримку щорічно сплачувати не потрібно. А за саму програму більшість шкіл сплатили роки тому.

Тендер без тендеру

Додаткові кошти на закупівлю програми «Курс: Школа» не передбачені та централізовано не виділялися. Купляють софт районні відділи освіти, суми не перевищують 100 тисяч гривень, тож тендери проводити не потрібно. Тому оцінити масштаби вже проведених закупівель доволі складно.

На сьогодні тендер провели лише у Київській області, забезпечивши всі школи одним махом. Таку рішучість можна було б пояснити тим, що саме у Київській області відповідає за впровадження ІСУО сам розробник – Юрій Зайцев.

Сама необхідність тендеру – суцільна іронія. Адже нічого, окрім харківської «Курс: Школа» придбати не можуть. Але й провести «закупівлю в одного учасника» не можуть. Визнати, що харків’яни – єдині розробники, означає привернути увагу до Міністерства освіти відповідних органів.

Тож на тендер з поставки 1485 комплектів програми виходять: ТОВ «Нові знання» (ціна 1 496 280 грн без ПДВ) та харківська ТОВ «Західний інноваційно-технологічний центр» (1 502 820 грн без ПДВ).

Директор та засновник ТОВ «Західний інноваційно-технологічний центр» – Олександр Кубрик. На семінарах для вчителів із запровадження ІСУО він представлений як начальник методичного відділу у ТОВ «Нові знання».

Київська область без Києва принесе «Новим знанням» 1,5 мільйона гривень. З усієї України вони зберуть близько 22 мільйонів. І потім 1,5 мільйона щорічно за техпідтримку.

Суми не захмарні, звісно. Але їх витягають або з кишень батьків, або з бюджетів на освіту райадміністрацій. Підрізаючи відповідно інші освітянські видатки.

І головне – альтернативи більше не буде. Справу вже зроблено. Програму вже впроваджено в усіх школах України. Навіть якщо відкрити доступ до ІСУО іншим програмним компаніям, ніхто з них не візьметься створювати програму, яка вже нікому не потрібна.

Програма «Наші гроші»

Довідка.

Західноукраїнський канал ZIK запустив новий проект розслідувань, аналогів якому в Україні немає. Програма «Наші гроші» – про незаконне використання бюджетних коштів через тендери та державні закупівлі.

Проект здійснюється у співпраці з відомим інтернет-порталом з однойменною назвою. Відтак популярний сайт та найрейтинговіший телеканал Західної України об’єднали зусилля, щоб показати справжні масштаби розкрадання казни країни і, звісно, спробувати призупинити цей процес.

Прем’єрна програма «Наші гроші» цього вівторка (5 листопада) була присвячена Міністерству освіти України та його очільнику Дмитру Табачнику.









Додатково:

Навіщо Табачнику персональні дані громадян?

Міністр освіти Д.Табачник відзвітував за 100 днів своєї роботи в уряді