Анотація

В аналітичній записці розглянуто систему заходів щодо стимулювання створення та функціонування індустріальних парків в Україні, визначено її вади і надано пропозиції, реалізація яких сприятиме ефективності функціонування індустріальних парків та забезпеченню їх позитивного впливу на розвиток національної економіки.



За світовим досвідом індустріальні парки є одним з дієвих організаційно-економічних інструментів прискорення соціально-економічного розвитку територій їх розташування та формування «точок регіонального зростання» за рахунок застосування системи стимулюючих організаційно-економічних умов для їх учасників. З огляду на успішний світовий досвід, низка регіонів України з 1990-х років ініціювала проекти із запровадження таких парків на своїх територіях. На законодавчому рівні відповідні ініціативи почали з’являтися з 2004 р.[1]. Багаторічний нормотворчий процес ознаменувався прийняттям у 2012 р. Закону України «Про індустріальні парки». Створення та функціонування в Україні індустріальних парків визначено основним елементом інвестиційної реформи та Державної програми розвитку внутрішнього виробництва, а також передбачено реалізацію цього завдання у формі національного проекту[2].

Сутність індустріальних парків та система стимулювання їх створення і функціонування

Згідно з положеннями чинних нормативно-правових актів індустріальні парки слід розглядати як багатовекторний адміністративно-ринковий механізм, який завдяки спеціальним організаційно-економічним умовам має забезпечити здійснення структурних перетворень і технологічної модернізації економіки України, стимулювання інвестиційної активності в регіонах їх розташування, вирішення соціально-економічних проблем розвитку регіонів і формування «точок регіонального зростання». Головною перевагою індустріальних парків в порівнянні з іншими подібними чинними в Україні економічними механізмами (спеціальними економічними зонами, територіями пріоритетного розвитку, технологічними та науковими парками) є більш досконала система організаційно-інформаційних та фінансових механізмів стимулювання процесу їх створення та функціонування, які відповідають нормам СОТ.

Довідково: система фіcкальних стимулів для суб’єктів спеціальних економічних зон та територій пріоритетного розвитку була ліквідована 31.03.2005 р. На даний час економічна діяльність в їх рамках здійснюється на загальнонаціональних умовах, характеризується негативною тенденцією, відбувається фактичний занепад цих організаційно-економічних механізмів. Система фінансових механізмів стимулювання технологічних парків полягає у звільненні від перерахування до бюджету сум ввізного мита і застосуванні 20-ти відсоткової норми прискореної амортизації. За обсягами таке стимулювання є незначним і недостатнім з огляду на складну організаційно-бюрократичну процедуру входження до Реєстру технологічних парків України та набуття права на згадані стимули. Система механізмів стимулювання для наукових парків передбачає лише звільнення від перерахування до бюджету сум ввізного мита.

Ця система стимулювання, залежно від статусу індустріального парку (не включений до Реєстру індустріальних парків, включений до Реєстру індустріальних парків та зі статусом національного проекту), фактично є трирівневою. Система стимулювання першого рівня доступна для всіх індустріальних парків і передбачає такі стимулюючі механізми:

організаційно-інформаційні:

- спрощена процедура доступу до виробничих площ для ініціатора і/або керуючої компанії та учасників індустріального парку в межах індустріального парку (набуття прав власності на земельну ділянку державної та комунальної власноті) та подальше гарантування прав на земельні ділянки у межах індустріального парку;

- інформаційно-консультативна підтримка з боку Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній та потенційних учасників, представників органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, бізнес-середовища щодо умов створення та функціонування, розроблення концепцій індустріальних парків, визначення придатних для створення індустріальних парків земельних ділянок в регіонах України тощо;

фінансові:

- можливість отримання коштів з державного чи місцевих бюджетів для фінансування комплексу заходів щодо вибору території індустріального парку та її облаштування на землях державної чи комунальної власності.

Система стимулювання другого рівня передбачає додатковий механізм, доступний лише для індустріальних парків, включених до Реєстру індустріальних парків[3], а саме державну фінансову підтримку:

учасники індустріального парку звільняться від:

- пайової участі у розвитку інфраструктури населених пунктів у разі будівництва об’єктів у межах індустріального парку;

- сплати ввізного мита за ввезення устаткування, обладнання та комплектуючих до них, що не виробляються в Україні та не є підакцизними товарами, для здійснення господарської діяльності у межах індустріальних парків;

керуючі компанії та ініціатори створення – суб’єкти господарювання:

- звільняються від пайової участі у розвитку інфраструктури населених пунктів у разі будівництва об’єктів у межах індустріального парку;

- отримують безвідсоткові кредити (позики), цільове фінансування на безповоротній основі для облаштування індустріальних парків;

- звільняються від сплати ввізного мита за ввезення устаткування, обладнання та комплектуючих до них, матеріалів, що не виробляються в Україні та не є підакцизними товарами, для облаштування індустріальних парків[4].

Для суб’єктів, що звільняються від сплати ввізного мита, передбачено вичерпний перелік можливих варіантів використання вивільнених коштів, а саме: облаштування індустріальних парків, запровадження новітніх технологій, збільшення випуску продукції та зменшення витрат за видами господарської діяльності, здійснення науково-дослідної діяльності, повернення кредитів та оплати інших запозичень, а також сплата відсотків за такими кредитами та запозиченнями. Така норма надає керуючим компаніям та суб’єктам господарювання індустріальних парків додаткові фінансові ресурси для забезпечення їхньої організаційно-виробничої та науково-дослідної діяльності.

Система стимулювання третього рівня розробляється і розповсюджуватиметься лише на індустріальні парки зі статусом національного проекту. Визначається механізм надання індустріальному парку статусу національного проекту. Такий статус отримають індустріальні парки, які матимуть національний масштаб та вирішуватимуть завдання державної ваги. Очікується, що економічні умови для цієї групи індустріальних парків, в т.ч. щодо державної фінансової підтримки, мають включати поряд із визначеними стимулами для індустріальних парків першого і другого рівнів додаткові преференції та бути найбільш сприятливими і привабливими для інвесторів.

Довідково: система стимулювання створення і функціонування індустріальних парків Росії, Молдови, Білорусії, Румінії (див. Додаток) передбачає низку преференцій у вигляді бюджетного фінансування, зменшення ставки і/або звільнення від сплати податкових та митних платежів впродовж визначеної кількості років або на весь термін функціонування індустріального парку (для особливих економічних зон промислово-виробничого типу Росії – це 49 років з початку функціонування, Китайсько-Білоруського індустріального парку – 50 років з 2012 р., промислових парків Молдови – не менше 30 років з початку функціонування, індустріальних парків Румунії – 15 років з початку функціонування).

Слід зазначити, що Реєстр індустріальних парків не має кількісних обмежень щодо учасників, а кількість індустріальних парків зі статусом національного проекту встановлена на рівні 10.

Таким чином, кожен індустріальний парк матиме індивідуальну інвестиційну привабливість для резидентів залежно від статусу, отриманого державного стимулювання, вартості інфраструктурних робіт, кадрового потенціалу керуючої компанії, місця розташування (близькість до кордонів, ринків збуту продукції, транспортних магістралей) тощо. Це створить конкуренцію між самими індустріальними парками за отримання державного стимулювання для залучення інвестиційних ресурсів. Очевидно, що найбільш привабливим для ініціаторів створення індустріальних парків є отримання статусу національного проекту.

Стан запровадження індустріальних парків

До прийняття Закону України «Про індустріальні парки» в нормативно-правових документах державного та регіонального рівня йшлося лише про можливість і доцільність використання цього економічного інструментарію.

Довідково: індустріальні парки були включені до стратегій соціально-економічного розвитку більшості регіонів України: в 2006 р. – Рівненської і Київської областей, в 2007 р. – Івано-Франківської, Львівської, Донецької і Вінницької областей, в 2008 р. – Кіровоградської, Тернопільської, Луганської і Херсонської областей, в 2010 р. – Запорізької, Харківської, Сумської областей та Автономної Республіки Крим, в 2011 р. – Дніпропетровської, Одеської, Житомирської, Миколаївської областей, в 2012 р. – Волинської області. В деяких регіонах були прийняті окремі детальні програмні та інші документи щодо створення та розвитку індустріальних парків на їх територіях, зокрема в 2007 р. рішенням Харківської обласної ради затверджено «Програму створення індустріального парку «Рогань» в Харківській області», в 2008 р. рішенням Закарпатської обласної ради – «Програму створення індустріальних парків на території Закарпатської області на 2008-2012 роки», в 2011 р. рішенням Одеської обласної ради – «Концепцію створення індустріальних (промислових) парків в Одеській області».

Так, передбачена в Концепції створення індустріальних (промислових) парків[5] мережа пілотних індустріальних парків у визначених регіонах (в Автономній Республіці Крим, Київській, Львівській, Одеській та Харківській областях), існувала формально і не змогла розпочати свою діяльність у визначені терміни (2006-2010 рр.). Водночас в низці інших регіонів, зокрема в мм. Коростень і Новоград-Волинський Житомирської області, с. Соломоново Закарпатської області, м. Шостка Сумської області були створені й розпочали діяльність індустріальні парки. Фактично вони стануть пілотними, і за результатами їхньої діяльності можна буде робити перші висновки. Для індустріального парку «Свема» в м. Шостка в 2011 р. було затверджено Державну цільову програму його розвитку на 2012-2015 рр.[6] з передбаченим фінансуванням з Державного бюджету в обсязі 15 млн грн.

З прийняттям рамкового закону та низки підзаконних нормативно-правових актів створено необхідне законодавче поле для запровадження та функціонування індустріальних парків в регіонах України. Наразі з ініціативами про створення індустріальних парків вийшли всі регіони України, при цьому в більшості областей ініціюється створення декількох індустріальних парків. В результаті проведення інвентаризації запропонованих понад 100 земельних ділянок та промислових майданчиків, 43 з них визначені придатними для створення індустріальних парків[7].

На даному етапі ведеться робота над формуванням Реєстру індустріальних парків та переліку індустріальних парків із статусом національного проекту. Щодо останнього, Державне Агентство з інвестицій та управління національними проектами України вже підписало угоди про співробітництво з низкою регіонів (зокрема з Львівською областю та Автономною Республікою Крим), якими передбачено створення в цих регіонах індустріальних парків із статусом національних проектів. Потенційні можливості увійти до цього переліку також мають ініціативи щодо створення індустріальних парків у Вінницькій, Дніпропетровській, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Іван-Франківській, Луганській, Одеській, Сумській та Рівненській областях.

Проте рамковий закон щодо індустріальних парків залишає поза правовим полем створення індустріальних парків зі статусом транскордонних. Так, в Закарпатській області здійснюється розбудова мережі транскордонних індустріальних парків вздовж кордону України з суміжними країнами ЄС, а саме на українсько-угорській, українсько-словацькій та українсько-румунській його ділянках. Зокрема, в рамках реалізації Програми транскордонного співробітництва Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна 2007-2013 вже залучено з ЄС кошти на суму 340 тис. євро для розробки документації щодо створення транскордонного індустріального парку з елементами логістики «Берег-Карпати» на території с. Дийда Берегівського району Закарпатської області та області Саболч-Сатмар-Берег Угорщини[8].

Очікувані результати

Очікується, що індустріальні парки типу «грінфілд» (greenfield), які створюються на раніше не забудованих земельних ділянках промислового призначення, будуть привабливими переважно для великих компаній, які шукають площі для забудови промисловими спорудами під свої специфічні потреби. Індустріальні парки типу «браунфілд» (brounfield), що створюються на базі промислових майданчиків з проведенням відповідної до спеціалізації індустріального парку і його учасників реконструкції інфраструктури і/або капітальних робіт, скоріше за все викличуть інтерес у невеликих компаній, виробничі комплекси яких можуть розміщуватися у стандартних приміщеннях. «Час до ринку» (час від початку інвестування до випуску і реалізації продукції) для учасників індустріального парку типу «браунфілд» має скоротитися з 2-3 років до 6-9 місяців.

Загалом, за інформацією Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами, один індустріальний парк (середньої площі 200 га) має залучити від 10 до кількох десятків компаній, інвестиції на суму не менше 200 млн дол. США та створити від 2,5 до 10 тис. нових робочих місць[9]. В результаті системного створення індустріальних парків в регіонах України в найближчі роки планується залучити щонайменше 8 млрд дол. США інвестицій та створити не менше 300 тис. нових робочих місць[10], з яких близько 2,5 млрд дол. США інвестицій та близько 40 тис. нових робочих місць - в рамках 10 пілотних індустріальних парків зі статусом національного проекту. Створення індустріальних парків також матиме позитивний вплив на розвиток суміжних виробництв, малого та середнього бізнесу в регіонах їх розташування. В найближчі роки прогнозується створення близько 200 індустріальних парків в усіх регіонах України[11].

Проте такі прогнози щодо обсягів і темпів надходження інвестицій, кількості створених робочих місць і взагалі економічних перетворень, з огляду на досвід застосування інших подібних спеціальних економічних механізмів та існуючі тенденції розвитку економіки України, виглядають нереалістичними.

Довідково: за 2000-2012 р. у 12 спеціальних економічних зонах, 72 територіях пріоритетного розвитку та 8 технологічних парках було залучено інвестицій на суму близько 6,5 млрд дол. США та створено близько 71 тис. нових робочих місць.

В системі стимулювання створення та функціонування індустріальних парків можна викоремити низку вад організаційного та фінансового характеру, які перешкоджатимуть ефективному використанню цього економічного інструментарію в Україні.

Вади організаційно-правового характеру:

- невизначеність критеріїв та механізму надання індустріальним паркам статусу національних проектів, що може призвезти до застосування суб’єктивних підходів структурами, які здійснюватимуть процедуру відповідного відбору та кваліфікування;

- неврегульованість засад розбудови і функціонування транскордонних індустріальних парків, що може призвести до асиметричності у темпах розбудови і запуску виробничої та митно-прикордонної інфраструктур національних частин транскордонних індустріальних парків і, тим самим, до незлагодженого функціонування як єдиної міжнародної структури;

- відсутність спеціальної методики моніторингу та прогнозування результатів діяльності суб’єктів господарювання індустріальних парків, що унеможливить виокремлення для аналізу та узагальнення результатів їхньої діяльності із загальноукраїнських показників. Як показує тринадцятирічний досвід моніторингу в Україні результатів функціонування спеціальних економічних зон, територій пріоритетного розвитку, технологічних парків та наукових парків, спеціальна звітність їх суб’єктів господарювання здійснюється за різними методиками та переліками показників, а ті результати діяльності, які обліковуються за загальною статистичною звітністю, неможливо виокремити із загальноукраїнських показників;

- наявність умови про відсутність цілісного майнового комплексу по виробництву продукції для включення індустріального парку до Реєстру індустріальних парків (ст. 14 Закону «Про індустріальні парки»), що стримує формування останнього через неможливість включення до нього низки вже працюючих індустріальних парків, зокрема Індустріального парку «Соломоново» (Закарпатська область).

Вади фінансового характеру:

- можливість, а не обов’язковість здійснення державної підтримки за рахунок державного та місцевого бюджетів може призвести до відсутності такої підтримки при розбудові індустріальних парків, в першу чергу муніципальної та державної форм власності. Так, в 2012 р. не була надана державна підтримка в рамках Державної цільової програми розвитку індустріального (промислового) парку «Свема» (передбачена на 2012‑2015 рр. в загальному обсязі 30 млн грн), у державному бюджеті України на 2013 р. не передбачено фінансування перших індустріальних парків зі статусом національних проектів. Досвід державного фінансування створення інших спеціальних правових режимів економічної діяльності показує, що розбудова інфраструктури спеціальних економічних зон здійснювалася без задекларованого і передбаченого державного фінансування, а державне фінансування технологічних парків здійснювалося не в повному обсязі або ж не здійснювалося взагалі;

- відсутність державного стимулювання у формі податкових преференцій, передбаченого положенями Закону України «Про індустріальні парки», та зволікання з його запровадженням. Кабінету Міністрів України на розробку відповідного законопроекту було встановлено трьохмісячний термін після набрання чинності Закону, тобто до 4 грудня 2012 р., проте досі відповідний законопроект на розгляд Верховної Ради України не вносився. Це робить систему стимулювання створення і функціонування індустріальних парків неповною і не відповідною очікуванням інвесторів;

- невизначеність додаткової державної підтримки індустріальних парків зі статусом національних проектів;

- відсутність у Законі України «Про індустріальні парки» гарантій щодо стабільності державної підтримки діяльності індустріальних парків стримує інвесторів з огляду на досвід державної підтримки діяльності суб’єктів господарювання спеціальних економічних зон, територій пріоритетного розвитку, технологічних парків. Відповідні гарантії зазначені у рамковому законі щодо технологічних парків[12], а також в рамкових законах щодо запровадження спеціальних правових режимів економічної діяльності в суміжних країнах;

Довідково: для суб’єктів господарювання особливих економічних зон Російської Федерації передбачені державні гарантії від несприятливої зміни законодавства про податки і збори. Для суб’єктів господарювання зон вільного підприємництва в Республіці Молдова гарантовано збереження умов діяльності в разі прийняття законів, які погіршують умови діяльності в частині митного, податкового та інших режимів для резидентів, зареєстрованих до моменту прийняття відповідних законів на 10 років (але не більше терміну дії зони) та на весь термін дії ЗВП (але не більше 20 років) в разі інвестування в основні фонди підприємств або розвиток інфраструктури ЗВТ капітал, еквівалентний 200 млн дол. США.

- відсутність у Законі України «Про індустріальні парки» та Митному кодексі України положень щодо штрафних санкцій при нецільовому використанні ввезеного без сплати ввізного мита устаткування, обладнання та комплектуючих до них, матеріалів, що може призвести до виникнення зловживань з боку учасників та керуючих компаній індустріальних парків, внесених до Реєстру індустріальних парків;

- відсутність у положеннях Закону України «Про індустріальні парки» критеріїв щодо розмірів безвідсоткових кредитів, а також цільового фінансування для облаштування індустріальних парків, зобов’язання оприлюднювати дані щодо обсягів отриманої державної підтримки, що може призвести до застосування структурами, які матимуть відношення до процесу розбудови та облаштування інфраструктури індустріальних парків, суб’єктивних підходів.

Зазначені вади і пов’язані з ними ризики можуть ускладнити процес створення та функціонування індустріальних парків в регіонах України та обмежити виконання покладених на них завдань.

Для усунення вад організаційного-правового характеру доцільним вбачається:

- включення до Закону України «Про індустріальні парки» положень щодо індустріальних парків зі статусом національних проектів, а також визначення механізму та критеріїв надання цього статусу, форм і обсягів державної підтримки для їх керуючих компаній та учасників, що дозволить відповідній уповноваженій структурі об’єктивно здійснювати процедуру по відбору та кваліфікування;

- включення до Закону України «Про індустріальні парки» положення щодо транскордонних індустріальних парків та визначення алгоритму дій та переліку нормативно-правових актів, необхідних для їх створення та функціонування, врахувавши практику створення відповідних структур на кордоні Австрії з Угорщиною та Чехією до вступу останніх в ЄС (укладання на рівні урядів країн-учасників двосторонніх угод про створення транскордонних індустріальних парків, напрацювання взаємодоповнюючих стратегій та планів розвитку національних частин транскордонних індустріальних парків, встановлення спеціального режиму спрощеного перетину спільного кордону і перебування в межах території всього транскордонного індустріального парку працівниками, товарами, комплектуючими, здійснення спільного нагляду та моніторингу за результатами діяльності суб’єктів господарювання тощо);

- розроблення спеціальної системи звітності та прогнозування результатів діяльності для суб’єктів господарювання індустріальних парків, що дасть можливість виокремити результати їх діяльності із загального масиву статистичних даних та здійснювати оперативний моніторинг та управління процесом застосування цього економічного інструментарію. При цьому доцільно процес розробки поєднати з процесом уніфікації систем звітності для суб’єктів господарювання інших чинних спеціальних правових режимів економічної діяльності (спеціальних економічних зон, територій пріоритетного розвитку, технологічних та наукових парків) з урахуванням систем моніторингу результатів функціонування відповідних структур в суміжних країнах. Такий підхід дозволить здійснити порівняльний аналіз ефективності застосування різних форм спеціальних режимів економічної діяльності в Україні та країнах-сусідах;

- внесення змін до положень ст. 14 Закону України «Про індустріальні парки» щодо можливості включення індустріальних парків з цілісними майновими комплексами по виробництву продукції до відповідного реєстру.

Для усунення вад фінансового характеру необхідно:

- забезпечити дотримання зобов’язань органів державної та місцевої влад щодо фінансування облаштування інфраструктури індустріальних парків на землях муніципальної і державної форм власності з, відповідно, державного та місцевих бюджетів ініціаторів створення таких структур;

- внести зміни до Податкового кодексу України щодо встановлення податкових преференцій для учасників індустріальних парків зі спрямуванням вивільнених від оподаткування коштів на спеціальні рахунки. Це дозволить учасникам індустріальних парків акумулювати та спрямовувати додатковий фінансовий ресурс виключно на потреби реалізації проекту та створить конкурентні з аналогічними структурами країн-сусідів умови. З огляду на систему податкових преференцій індустріальних парків у країнах-сусідах, доцільно до переліку основних податкових преференцій включити зниження ставки податку на прибуток, звільнення від сплати податків на нерухомість та землю впродовж кількох років або всього терміну функціонування індустріального парку. Набір преференцій та терміни їх дії доцільно варіювати залежно від статусу індустріального парку, вартості інвестиційного проекту. Так, учасникам індустріальних парків із статусом національного проекту доцільно надати найбільш вагомі за обсягами податкові пільги впродовж всього терміну дії цього статусу, для учасників індустріальних парків, включених до Реєстру індустріальних парків, – часткове звільнення від сплати зазначених податків на визначений термін (весь термін реалізації великих інвестиційних проектів та впродовж кількох років для середніх та малих інвестиційних проектів);

- внесення змін до ст. 287 Митного кодексу України щодо передбачення штрафних санкцій при нецільовому використанні ввезеного без сплати ввізного мита устаткування, обладнання та комплектуючих до них, що дозволить мінімізувати зловживання з боку учасників та керуючих компаній індустріальних парків.




------------------------------------------------------------------

Додаток

[1] Про загальні засади створення та функціонування промислових парків: проект Закону України № 5363 від 05.04.2004 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=17705; Про експериментальний промисловий парк «Київщина»: проект Закону України № 5363 від 05.04.2004 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=17711.

[2] Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2010 р. № 1256 постанова Кабінету Міністрів України № 661 від 12.07.2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/661-2012-%D0%BF/print1329989886074174.

[3] Механізм прийняття рішення про включення індустріального парку до Реєстру індустріальних (промислових) парків визначений Законом України «Про індустріальні парки» та Постановою Кабінету Міністрів України від «Про затвердження «Порядку прийняття рішення про включення індустріального (промислового) парку до реєстру індустріальних (промислових) парків» № 216 16.01.2013 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/216-2013-%D0%BF

[4] Закон України «Про внесення зміни до статті 287 Митного кодексу України (щодо створення і функціонування індустріальних парків), прийнятий Верховною Радою України 19.09.2013 р. і поданий на підпис Президенту України, конкретизує перелік та обсяги устаткування, обладнання та комплектуючих до них, матеріалів, які будуть ввезені на територію України без сплати ввізного мита з метою облаштування індустріальних парків та реалізації інвестиційних проектів у межах індустріальних парків.

[5] Про схвалення Концепції створення індустріальних (промислових) парків: розпорядження Кабінету Міністрів України № 447-р від 01.08.2006 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/447-2006-%D1%80.

[6] Про затвердження Державної цільової програми розвитку індустріального (промислового) парку «Свема» в м. Шостці Сумської області на 2012-2015 роки: постанова Кабінету Міністрів України № 1265 від 30.11.2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1265-2011-%D0%BF.

[7] Індустріальні парки: запитання-відповіді [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.investukraine.com/uk/regions/industrial-parks/faq.

[8] Grant Contracts Awarded and Conducted during 2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.huskroua-cbc.net/uploads/editors/e11_publication_en_%20CBC_HUSKROUA_2010(1).pdf

[9] Індустріальні парки – крок до покращення інвестиційного клімату [Електроний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrproject.gov.ua/node/25.

[10] Президент України підписав Закон Укарїни «про індустріальні парки», який радикально підвищить привабливість України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrproject.gov.ua/news/prezident-ukraini-pidpisav-zakon-pro-industrialni-parki-yakii-radikalno-pidvishchit-investitsii.

[11] Індустріальні парки – крок до покращення інвестиційного клімату [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrproject.gov.ua/node/25.

[12] П. 3 ст. 13. «Держава гарантує стабільність установленого цим Законом спеціального режиму інноваційної діяльності технологічних парків. Внесення змін до законодавства не повинно погіршувати умови діяльності технологічних парків, їх учасників та спільнихпідприємств щодо виконання проектів технологічних парків у спеціальному режимі інноваційної діяльності технологічних парків».






Додатково:

"Щодо державної політики підтримки розвитку інноваційних кластерів у промисловості України". Аналітична записка

Закон України "Про індустріальні парки"

Держмитслужба повідомила, які товари, що ввозяться для облаштування індустріальних парків, не оподатковуються митом