Міносвіти оприлюднило проект нової Концепції профільної освіти у старшій школі.

Відтепер учні 10–11 класів не зобов'язані вивчати всі предмети. Вони будуть звільнені від вивчення тих дисциплін, які вважатимуть непотрібними у майбутньому. Обов'язковими залишаться тільки шість предметів: математика, історія (України і всесвітня), українська мова і література, фізкультура, іноземна та інтегрований курс природознавства (хімія, біологія, фізика). Та й то в невеликому обсязі — по три уроки на тиждень кожен.

"На українські школи чекає революція!" — радісно рекламують реформу її прибічники. "Контрреволюція!" — лякають опоненти. Кого тепер випускатиме наша старша школа — недоучок чи майбутніх висококласних фахівців?

Профільне навчання дає старшокласникові можливість обирати індивідуальну освітню траєкторію залежно від своїх здібностей і планів на майбутню професію. "Технарі" зможуть зосередитися на вивченні математики і фізики, а "лірики" — на літературі і мові. Час на таке "заглиблення" з'явиться завдяки тому, що від деяких "непотрібних" для обраного фаху предметів можна відмовитися. Великим плюсом профільної школи є також те, що вона забезпечує наступність між середньою та вищою освітою, а отже — сприяє підвищенню якості останньої.

Розуміння того, що старша школа повинна бути тільки профільною, є в кожній країні. Розподіл предметів на обов'язкові і за вибором — також загальноприйнята практика.

Відмінності стосуються того, скільки років триває навчання в цій школі (у більшості країн — три-чотири роки) і того, наскільки вільні учні у виборі навчальних дисциплін. Кількість обов'язкових предметів коливається приблизно від трьох до десяти.

Деякі країни (наприклад Франція) з трьох років профільної школи виділяють перший рік на обов'язкове вивчення всіх базових предметів (як у 9 класі) і професійне самовизначення. Лише потім, в 11–12 (за нашою класифікацією) класах школярі вільніше обирають предмети.

Не залишилася осторонь сучасних віянь і Україна. "Планируем, что уже в 2018 году 10-е и 11-е классы станут профильными, и дети смогут выбирать предметы, которые им помогут в будущей профессии", — сказав у інтерв'ю газеті "Вести" директор департаменту загальної середньої і дошкільної освіти МОНУ Олег Єресько.

Можливо, чиновник забув, що профільна старша школа в нас є й сьогодні. І в ній використовуються розроблені й затверджені міністерством навчальні плани для різних профілів. Складені вони на основі напрацювань попередників Дмитра Табачника, складених ще для 12-річної школи. Орієнтована на 12-річку і нині чинна Концепція профільної старшої школи, ухвалена ще 2009 р. До речі, у проекті нової Концепції, оприлюдненому МОН, є цілі абзаци, списані новими реформаторами у попередників. Та тільки посилання на концепцію-2009 немає.

Як випливає з проекту нової концепції, ми обрали досить демократичний шлях побудови профільної школи — лише шість обов'язкових для всіх предметів. На кожен з них у розкладі буде виділено по три уроки на тиждень. А далі все залежить від побажань учнів.

Вони мають обрати один предмет з невеликого списку (так званий обов'язково-вибірковий предмет). Така собі своєрідна демократія у рамках диктатури. Вибір невеликий: здоров'я, технології (трудове навчання), мистецтво, прикладна економіка / основи податкових знань / фінансова грамотність / підприємництво. Як зазначено в проекті концепції, ці предмети вводяться "з метою загального розвитку учнів". Дивне у нас все-таки уявлення про розвиток. Чому в цьому списку немає, наприклад, предметів "світова література" чи "право"?

Крім цього, старшокласник може обрати один або два профільні предмети. Це, до речі, не так вже й багато. У Концепції 2009 року, наприклад, таких предметів більше —два-три. На кожен виділяється по п'ять уроків на тиждень. З чого ж будуть вибирати старшокласники? Це ті предмети, які зараз вивчаються у школі в обов'язковому порядку (географія, хімія, фізика, ІКТ, історія та право, світова література тощо). Всього —15.

Посилювати і поглиблювати профільний предмет будуть спецкурси.

Цікава деталь — предмет "захист Вітчизни" тепер є спецкурсом. Сумуйте, шкільні "воєнруки" і медсестри. Не примусите тепер хлопців ходити строєм і розбирати автомат, а дівчаток — вчитися бинтувати рани і надавати першу допомогу.

Усі інші уроки можуть бути витрачені на факультативи, гуртки, індивідуальні заняття, курси, вивчення російської, другої іноземної тощо.

Розклад на тиждень у десятому чи одинадцятому класі матиме такий вигляд (див. схему).



Що принесе нам нововведення? Найбільше сумнівів викликає ідея вивчати в обов'язковому порядку лише шість предметів (зараз у 10–11 класах їх значно більше). Навіть у європейських країнах, де така практика є досить популярною, з цього приводу ведуться дискусії.

З одного боку, профільне навчання розвиває здібності, забезпечує індивідуальний підхід, полегшує вступ до ВНЗ, рятує від перевантаження. І це чудово. З іншого — звужує можливості вибору, нав'язує те, що здається цікавим і важливим для батьків. Адже якщо дитина вправно рахує — це не означає, що вона буде математиком. А якщо не вміє розв'язувати задачі — майбутнім філологом.

Уявімо ситуацію — учень обрав гуманітарний профіль, вивчає мови і літературу, аж раптом в 11 класі зрозумів, що хоче бути лікарем. Отже — потрібні хімія і біологія. А школа однопрофільна гуманітарна. Доведеться вивчати їх з репетиторами, паралельно мордуючи себе у школі поглибленим вивченням непотрібних тепер профільних предметів.

Взагалі вираз "потрібний—непотрібний", "обов'язковий—необов'язковий" стосовно основ наук трохи коробить. Завдання школи — не лише підготувати до майбутнього фаху, а й розвинути школяра. Всебічно і гармонійно, як казали у радянській школі. Якщо ми хочемо бачити випускника профільної школи інтелектуалом, ерудитом — чи правильно буде звільняти його від вивчення окремих наук? Чи потрібні нам філологи, які хрестяться на блискавку, і фізики, які нічого не читають, окрім формул?

Автори проекту концепції, очевидно, сподіваються на те, що вивченого в 9 класі буде достатньо молодим людям для того, аби вважатися освіченими. В принципі, так і робиться в інших країнах. Програми для 9 класу там будуються так, щоб дев'ятикласники закінчили вивчення основ усіх наук. Після того можна або здобувати професійно-технічну освіту, або йти до профільної школи, готуючись вступати в інститут.

Ми нібито також пішли цим шляхом. І навіть нещодавно затвердили нові програми для 5–9 класів. Але реальність далека від мрій. Згадаймо, скільки критикували небайдужі фахівці нові програми із зарубіжної літератури, інформатики, біології. Порушення логіки у компонуванні матеріалу, неузгодженість із суміжними предметами, механічний перенос складних тем із 10 та 11 класу у 9-й без урахування вікових особливостей, урізання важливих здобутків старих програм… Наскільки міцним фундаментом знань стануть такі програми? Час покаже.

Поки що абсолютно очевидно, що європейська мрія створення суспільства знань страшенно далека від української школи. Остання знаходиться у кризовому стані, у ній немає культу знань. Тому як скористаються свободою вибору ті, хто не дуже прагне вчитися, — також цікаве запитання. Тим більше що проект концепції передбачає можливість відмовитися від профілізації — обрати так званий "універсальний профіль". Якщо не хочеш вчитися — зі списку профільних предметів можеш обрати, наприклад, фізкультуру, із спецкурсів — захист Вітчизни, з обов'язково-вибіркових — здоров'я. Яке привілля для тих, хто просто протирає штани у школі!

"Якщо ми запитаємо в учнів, чи хочуть вони вивчати хімію, біологію, читати класичні твори на уроках світової літератури, здогадуєтеся, що відповість більшість? Менше вивчаєш — менше домашніх завдань, отже, більше вільного часу. Якщо через 20–30 років віддати на вибір усі предмети, то отримаємо сильних людей, які головою тільки їдять", — читаю на одному з форумів.

Окреме важливе питання — хто визначатиме профіль навчання в конкретному класі чи школі. Як випливає з проекту концепції — сам учень. А в додатку до проекту зазначено : "з 4 запропонованих "обов'язково-вибіркових" предметів навчальний заклад обирає (курсив автора. — О.О.)два: 1 — в 10 класі та 1 — в 11".

У дослідженні Центру освітнього моніторингу (ЦОМ), розміщеному на сайті організації, зазначено: "Це зовсім не другорядний момент, адже йдеться про суттєве зменшення впливу на визначення змісту навчання з боку тих, хто навчається, і навпаки — збільшення такого впливу з боку тих, хто навчає".

Але не лише учні, а й навчальні заклади також не зовсім вільні у своїх рішеннях щодо визначення, за якими профілями організовувати навчання. Тарас Фініков, президент Міжнародного фонду досліджень освітньої політики, підкреслює: "Цей документ (проект концепції. — О.О.) вводить майбутнє профільне навчання у дуже щільно регламентоване русло. Це фактично залишає місцевим органам управління освітою, а особливо школам, лише можливість вибирати між кількома заздалегідь визначеними варіантами, а не створювати і конструювати щось своє. Тобто цей документ, який насправді не є поганим, привносить у вітчизняну освітню систему багато сучасного і правильного, є класичним вираженням прагнення все придумати нагорі, не довіряючи тим, хто внизу, при цьому максимально регламентувати дії низового учасника. Це класична реалізація централізованого мислення керівників нашої освіти, тоді як світ сьогодні робить ставку зовсім на інше — на ініціативу школи, її вчителів, учнів, систему їхніх комунікацій з місцевою спільнотою, батьками, іншими зацікавленими учасниками".

У проекті концепції зазначено, що одним із принципів організації профільного навчання є так званий принцип соціальної рівноваги, який передбачає узгодження трьох позицій: "можливостей освітніх послуг, запитів ринку праці і соціальних очікувань випускників школи". Цей пункт може стати паличкою-рятівницею для шкіл, якщо вони захочуть відмовити школяреві у вивченні того чи іншого профільного предмета або спецкурсу. А також кайданами для навчальних закладів, які мріяли про певний профіль, але не отримали дозволу на його реалізацію.

Тема окремої розмови — можливості школи щодо організації профільного навчання. Для цього потрібні немалі кошти. Сучасні засоби навчання, приміщення для поділу на групи (якщо школа багатопрофільна), оплата праці вчителів, які ведуть предмети за вибором та спецкурси в додаткових групах (адже часто необов'язкові предмети фінансуються з місцевих бюджетів). Буде гострою і кадрова проблема. Для викладання профільних предметів потрібні не просто вчителі, а висококласні спеціалісти, здатні постійно працювати над собою, бути в курсі наукових досягнень у своїй галузі, фахово розвиватися. Будьмо реалістами — у наших школах таких знайдеться небагато.

У проекті концепції багато говориться про те, що педагоги профільних класів "винні" школі і учням . А от про те, що винні їм чиновники, сказано мало: організувати курси підвищення кваліфікації.

Павло Полянський, голова правління ЦОМ, підкреслює: "У Європейському Союзі немає дворічної старшої профільної школи. Ініціатори чергової редакції концепції профільного навчання у старшій школі мали б представити документ, з якого б стало зрозуміло, як педагоги мусять досягти в умовах дворічного навчання — за відсутності сучасного лабораторного обладнання, при збереженні теперішніх умов оплати вчительської праці — результатів, не гірших за ті, яких у Європі з її стандартами досягають в умовах 3–4-річної старшої школи".

З проекту концепції також незрозуміло, яким буде зв'язок профільної школи з вищими навчальними закладами. У багатьох країнах результати навчання за профілем (державна атестація) враховуються як вступні іспити. Це логічно й розумно. Але, знаючи вітчизняні реалії, можна тільки уявити, скільки корупційних схем зможуть на цьому провернути і школи, і ВНЗ. Тому про таку ідею треба терміново забути і не згадувати в жодному документі.

Нова концепція профільної освіти ще обговорюється. Але Держстандарт базової і повної загальної середньої освіти, з якого взято всі основні положення проекту, вже затверджено. Тому зрозуміло: хоч би яким було обговорення — посутніх змін до концепції профільної освіти внесено не буде. Як кажуть, пізно пити боржомі… Громадськості треба було думати про профільне навчання раніше. Хоча й не факт, що це істотно змінило б ситуацію.

Наприклад, у Росії затвердження Держстандарту з подібними до українських ідеями викликало шалений спротив громадськості й бурхливі дискусії. Спочатку, за прикладом США, російським школярам пропонували вивчати лише три обов'язкові предмети, з яких один — фізкультура. "Ми вирощуємо накачаних дебілів!"— гарячкували небайдужі. Під відкритим листом до влади, складеним учителем словесності Сергієм Волковим, підписалося понад 20 тис. людей. В.Путіну (тоді прем'єру) довелося повернути документ на доопрацювання у Міносвіти РФ.

Удосконалений Держстандарт став трохи кращим (шість обов'язкових предметів), але так само викликав дискусії. Якість освіти і так низька, а вільний вибір предметів іще більше її знизить — аргументували опоненти. Однак цей документ таки було затверджено в міністерстві за дорученням того ж таки Путіна прямо в день його інавгурації. "По-тихому", замість осені, як обіцялося раніше, — у травні. А в цей час наївна громадськість готувала правки і пропозиції.

Тут, звичайно, владу Росії, відому своєю любов'ю до демократії, можна зрозуміти. Адже під час дискусій про профільну школу було порушено багато інших важливих питань — від долі єдиного державного іспиту (ЕГЭ), процедури ухвалення рішень у міністерстві до можливості більш глибоких і системних реформ галузі. У надрах суперечок визріли й запитання до чиновників — а хто винен у тому, що рівень освіти сьогоднішніх школярів так упав? Де всі були і куди дивилися?

Георгій Бовт у статті "Госстандарт дебилизации", опублікованій у "Газета.ru" наводить приклад. "Один знакомый, известный писатель, самоотверженно отдающий часть своего времени преподаванию в школе, коллекционирует "сигнальные" ответы, свидетельствующие о низком уровне даже не знаний — осведомленности наших школьников. Вот его подборка о Ленине (прочитаешь и сразу поймешь: пора хоронить, никто из молодого поколения уже толком и не поймет, что именно захоронят). "Ленин — это математик. Он все метро сделал". "Он был президентом Ленинграда. После смерти Ленина город был назван Петербург". "Он был строг и кровожаден. Во Вторую мировую он был генералиссимусом Русской армии". "Единственное, что я знаю, Ленин выезжал на дачи. Его сопровождала женщина (не помню фамилию), и он ехал на санях или лошадях". "У него была няня Арина Родионовна". "С помощью революции, проплаченной немцами/фашистами, сверг монархию".

Напевне, українські вчителі могли б також навести багато подібних прикладів.

"В оправдание секвестирования обязательных предметов до штук шести чиновники лепечут нечто невразумительное про разные уровни — глубокий и неглубокий (профільний і базовий у нашій Концепції – О.О.). При том что, по сути, ни о каком не то что глубоком, а просто сопоставимом хотя бы со среднесоветским уровнем знаний ни по одному из предметов для нынешних выпускников школ и говорить даже не приходится", — зауважує автор названої статті.

Що принесе Україні нова профільна школа, запропонована у проекті Концепції профільної освіти у старшій школі? Профілізацію чи дебілізацію? Як оптиміст хочу сподіватися на перше. Але як реаліст розумію — дуже багато шансів на друге.




Додатково:

Фінансова автономія шкіл: тіньові реалії та туманні перспективи