Реформування вищої освіти України, заплановане на нинішній рік, – просто шокує і, на думку деяких працівників цієї сфери, призведе до її краху.

12 березня президент затвердив Національний план дій на рік. У документі багато йдеться й про реформу вищої освіти.

Удар по вишах

Головне, за планом, – збільшення навантаження на одного викладача до 18 студентів. Нині норма – 9–12. Фактично реформа призведе до того, що від третини до половини викладачів виявляться просто непотрібними університетам та інститутам, як зайвими стануть і помічники викладачів – лаборанти, асистенти тощо.

Автори реформи пояснюють, що таке навантаження – якась європейська норма. Втім освітяни їм не вірять.

«У Європі немає норм, за якими один викладач був би на 18 студентів. Той, хто хоче довести, що такий розподіл побутує в західних університетах, – свідомо вводить в оману суспільство. Це абсурд», – заявив в інтерв’ю LB.ua ректор Києво-Могилянської академії Сергій Квіт. За його словами, виші України й нині мають чимало проблем через недофінансування, а реформа завдасть їм непоправного удару.

«Університети змушені будуть масово скорочувати викладачів, а ті, хто залишиться, виконуватимуть роботу за себе й за скорочених. Від наших університетів каменя на камені не залишиться», – вважає він.

За інформацією народного депутата України Віктора Балоги, наказ, який збільшить нормативи, Міністерство освіти та науки вже видало. Проте він вважає, що масового звільнення допустити не можна, й прогнозує, що втілення ініціативи держчиновників призведе до численних збурень і протестів.

«Викладачів чекають масові звільнення. У всій країні. Академічна спільнота, звичайно, боїться цього. Суспільству, очевидно, треба боятися падіння рівня освіти у вишах, – написав Віктор Балога на своїй сторінці в Фейсбуку. – Для чого це робити? Або хтось хоче помножити українську освіту на нуль, або боїться повторення початку дев’яностих, коли бюджетникам зарплату платили всім чим завгодно, але не живими грошима. У будь-якому разі без бунтів і збурень не обійдеться. Але ми не повинні допустити скорочень викладачів і, як наслідок, – деградації системи вищої освіти».

Віктор Іванович також вважає, що розмови про запозичення досвіду у європейців – звичайне окозамилювання. «Про яку саме Європу йдеться – не зрозуміло, бо в ЄС викладачі персонально працюють з кожним студентом, а не читають лекції з ранку до вечора», –зауважив він.

До 1 вересня...

Як стало відомо «Замку», на Закарпатті від реформи постраждає близько 500 працівників вишів. Найбільший удар буде завдано по Ужгородському національному університету, який може втратити 4 сотні викладачів і допоміжного персоналу. Цього тижня в Києві відбулася нарада з представниками вишів усієї України, зокрема й УжНУ, де вирішували, як саме «оптимізувати» університети.

Як повідомив «Замку» представник УжНУ, який побажав залишитися анонімним, завершити «оптимізацію» доведеться до 1 вересня. Як саме вона відбуватиметься, наразі важко сказати. Імовірно, викладачів не звільнятимуть силою, однак їм доведеться ділити ставки на двох-чотирьох осіб і працювати стане просто неможливо через малі гроші. Іншими словами – людей змушуватимуть писати заяви добровільно.

Незрозуміло й наскільки потужним виявиться удар по рівню навчання, але, звісно ж, нічого доброго чекати нічого. Адже навіть якщо в університетах залишаться найкращі педагоги, викладати вони стануть гірше через те, що доведеться мати більше навчальних годин і більше студентів. «Англійська, до прикладу, просто перетвориться на факультативний предмет, і можна точно стверджувати, що ніхто з наших студентів її в університеті не вивчить. З цим і так була не найрадісніша картина, а згодом вона лиш погіршає», – прогнозує наш співрозмовник. Щось схоже чекає й на інші загальні дисципліни.

Одне слово, Україну черговий раз «покращують», і знову позитив у цьому бачить хіба що влада. Реформи завжди відбуваються боляче, однак можна перетерпіти, коли усвідомлюєш, що згодом вони дадуть користь. Що може дати зменшення викладацького складу у системі вищої школи держави, окрім економії коштів, незрозуміло. А економити наші чиновники прагнуть чомусь винятково на культурі, освіті, медицині.