Ким бути, куди піти навчатися — чи не в кожній родині рано чи пізно постають ці питання.

Тож соціологи спробували узагальнити картину. Кар’єрний портал robota.ua опитав майже 5700 респондентів працездатного віку з усіх регіонів країни.

На що ж орієнтуються батьки? 70% опитаних «готові зробити все, щоб реалізувати мрію дитини». Однак чи не означає це, що вони самоусуваються від профорієнтаційної роботи? Тим більше, що висловлювати саме такий сумнів змушують відповіді на наступні запитання.

Так, більшість українців своєю нинішньою спеціальністю незадоволені. 47% опитаних повідомили, що якби «машина часу» повернула їх у юність, вони вибрали б іншу професію й інший виш. Ще 11% освоювали б ту саму спеціальність, але в іншому навчальному закладі. Тільки третина обрала б ту саму професію і той виш.

З висоти досвіду вони вважають найпривабливішими напрямками для здобуття вищої освіти спеціальності, пов’язані з ІТ-технологіями (12%), правознавство (11%) і медицина/ фармацевтика (11%). Популярні також професії психолога, політолога та економіста. Водночас агропромисловою галуззю і торгівлею цікавляться всього 2% і 1% відповідно.

Модну і престижну професію, не роздумуючи, готові обрати для своєї дитини 25% українців. Понад половина респондентів віддадуть перевагу «грошовим» спеціальностям: 55% інвестують в освіту, яка згодом принесе гідний дохід. Ще 4% батьків вважають: «куди вдасться вступити, туди і підемо». Тільки 2% респондентів повідомили, що їхня дитина «піде стопами батьків». Справді, на вітчизняному ринку праці нині мінімальна спадковість у більшості професійних сфер. Вона помітна лише в медичному, юридичному і державному секторі. Пов’язано це з правонаступництвом клієнтів, наявністю зв’язків і допомогою батьків при пошуку роботи. Династії пожежників, учителів, рядових медпрацівників зникають як вид.

45% українців вважають, що потрібно складати іспити в максимальну кількість вишів. Кожен п’ятий батько чи мати порадять дитині лише найвідоміші з них. Виключно на бюджетне навчання орієнтуватимуть дітей 18% опитаних.

Найважливіший критерій при виборі вишу для дитини для 67% респондентів — це попит на його випускників на ринку праці. Таку відповідь можна віднести певною мірою до «соціально бажаних». Адже в країні немає єдиної системи моніторингу працевлаштування, що робить будь-які рейтинги вишів досить суб’єктивними.

І все-таки абітурієнти віддають перевагу відомим університетам. Проте роботодавців більше цікавить готовність випускника до практичної роботи. Чи не тому 49% українців за першої можливості відправили б своїх дітей вчитись за кордон? Стримує одне — брак коштів.

Опитування підтвердило тенденцію останніх років: молодь не бажає набувати професій, пов’язаних з промисловістю. Охочих лише 8%. Тим часом випускники інженерно-технологічного профілю мають найвищу професійну мобільність. А це вже свідчить про те, що за будь-якої ситуації на ринку праці вони без роботи не залишаться.

І, мабуть, останнє. Всім відомо, що нині найважче знайти роботу людям з вищою освітою. Зарплата кваліфікованого робітника не поступається тій, що отримують дипломовані фахівці. Чому ж практично всі прагнуть отримати вищу освіту?

38% українців сходяться на думці, що диплом про вищу освіту потрібен для самоствердження. 27% вважають, що диплом підвищить шанси на успішну кар’єру. Ще 17% пов’язують його із високооплачуваною роботою. А 15% українців ставляться до диплома про вищу освіту як до формального, але потрібного атрибута сучасної людини.

Додатково:

5 щорічний міжнародний симпозіум із ранжування університетів та забезпечення якості 2013

НаУКМА: Про необхідність запровадження «перехресного вступу» в усіх університетах України