Для багатьох поколінь учених «експертна оцінка» стала наріжним каменем у процесі розбудови науки та забезпеченні здорового наукового розвитку. Це те, що відрізняє наукові публікації від будь-яких інших, позаяк є основою для цитування- а відтак і систем якості, що побудовані на основі бібліометрії.

Методи застосування експертної оцінки можуть піддаватися критиці за часту відсутність структури та прозорості (між тим, як існують великі розбіжності між культурою наук).

Однак, оцінка зазвичай стосується обмеженої кількості дослідницьких проектів у визначеній сфері, обмеженої кількості досліджень у визначеному положенні чи однісінької статті для публікації- відтак можна стверджувати, що у переважній кількості випадків вона цілком придатна та відповідає своєму призначенню.

Вона спирається на бездоганний досвід рецензентів та на їхню відповідальність за розвиток у своїх наукових галузях Незалежні рецензенти часто анонімні, відтак вони не надто стримують себе у різкій критиці, коли це потрібно.

Однак, ми знаємо, що «розвиток наукової галузі» також може зводитися і до виснажливих війн між різними традиціями та дослідницькими групами, так само як одна оцінка не завжди може бути найбільш нейтрально та об’єктивно обґрунтована.

До того ж системи цитування та бібліометрії по мірі розвитку та зростання продемонстрували свої недоліки, однак, незважаючи на це, вони спираються на все важливе та корисне у «нових знаннях», що продукується значно більшою кількістю наукової спільноти на відміну від оцінок окремих експертів та невеликих експертних груп.

Спроба нападу на концепцію експертної оцінки

Шведські політики та управлінці нещодавно спробували напасти на концепцію експертної оцінки. Згідно із їхніми пропозиціями експертні оцінки стали б схожими на звичайні суперечності між експертами та оцінками за наявності неякісно визначених критеріїв що є хорошим і що є поганим. Вони пропонують організацію візитів та особистих зустрічей, що впливатимуть на думки оцінювачів.

Науково безграмотні політики та управлінці пропонують скористатися цими думками для того, щоб розподілити фінансування, оцінюючи цей метод як засіб забезпечення університетської автономії. Насправді ж він стане інструментом, що дозволить їм управляти організацією досліджень.

Експерти можуть дати цінні поради своїм колегам щодо досліджень та учбового процесу, які вони оцінюють. Проте експертна оцінка є повністю непридатною та недостовірною у випадку його використання при розподілі фінансових ресурсів на національному рівні.

Університет Уппсала нещодавно організував експертну оцінку своїх досліджень- що складають близько 10% шведських академічних досліджень- мусив розподілити їх за 89 напрямками задля того, щоб знайти прийнятних експертів.

Проведення цієї роботи на національний рівень може стати по-справжньому дорогим задоволенням- воно коштуватиме приблизно 10 мільйонів євро (13 мільйонів доларів) не рахуючи вартості робіт по сам оцінюванню- якщо вона при цьому ще знадобиться.

Для того, щоб досягти якості та чіткості отримані результати мають бути нормалізовані як всередині, так і між різними галузями, від гуманітарних до інженерних. Проблеми нормалізації у галузі бібліометрії достатньо складні, однак яким чином вона може бути виконана, якщо має ґрунтуватися на тисячах неструктурованих звітів по експертних оцінках?

До того ж, команди експертів можуть відчувати потужний тиск і не тільки від колег, яких вони оцінюють, але і побоюючись повністю зруйнувати джерело фінансування своєї діяльності. Такий тиск чітко прослідковувався на початку проведення оцінювання предметів у Швеції протягом 80 і 90 років.

Оцінювання трансформується у соціальну гру, а не у справедливу оцінку, що ґрунтується на сучасних досягненнях. Для дослідників та викладачів такі оцінки видаватимуться як абсолютно непрозорі та несправедливі.

Є велика вірогідність того, що окремі групи почнуть використовувати цитування та бібліометрику ( що тепер є у вільному доступі) у власних інтересах. Однак наскільки це позначиться на прозорості та справедливості? Здається, що подібна історія наразі відбувається із шведською системою забезпечення якості вищої освіти.

Деякі команди експертів оцінюють тільки письмові бакалаврські чи магістерські роботи студентів («результати»), а деякі готують свої оцінки на основі вправ по само оцінюванню («процеси»). Як наслідок ніхто не знає, чому приймаються ті чи інші рішення.

Широко знані, високоякісні програми із добре розробленими системами винагородження поруч із всіма ґрунтовними матеріалами глибоко сховані на вебсайтах, де усі методологічні проблеми вздовж і поперек перевірені відповідними компетентними організаціями та національною агенцією вищої освіти.

Натомість для дослідження є проблемою, що немає ніякої Європейської асоціації із якості у вищій освіті, яка б врятувала нас.

Неминучий кінець

Міністр освіти та його заступник, без жодного досвіду у академічних дослідженнях чи викладанні, стверджують, що така система «експертного оцінювання» покращить шведські дослідницькі роботи.

Нам це достоту важко зрозуміти. Яким чином цьому сприятиме менш конкурентний, менш прозорий та несправедливий експертний метод? Система забезпечення якості повинна винагороджувати кращих дослідників серед експертів, Мессі та Ібрагомівичей науки.

Шведська система забезпечення якості академічної освіти та досліджень стала схожа на казку Ганса Крістіана Андерсена про нове плаття короля- її не існує.

Ризик розростання тотального хаосу у цій системі є неминучим. Ми здивовані тим, що цьому дозволили трапитися. Так само ми здивовані відсутності відкритого обговорення, критики та реакції шведського наукового товариства.

На нашу думку, кращим виходом було б відмовитися від національних систем якості та дати університетам справжню автономію для самостійного проведення зовнішнього оцінювання якості за допомогою акредитованих всесвітніх агенцій із якості.

Таким чином вдасться направду продемонструвати якість академічного навчання та досліджень , при цьому заощадивши чималі гроші шведських платників податків, що наразі витрачаються на безглузді ребуси.



University World News
November, 2012

Автор: Лена Адамсон (Lena Adamson) та Андерс Флодстрьом (Anders Flodström)





Додатково:

При начале реорганизации вузов успеваемость студентов снижается

Заява Табачника про включення Університету Шевченка до рейтингу Times спростована представниками рейтингу

Рейтинг «Белая ворона», или Как руководство Министерства образования стимулирует повышение качества высшего образования

Серед науковців — чергова паніка. Причиною став наказ МОНМС №1112 від 17 жовтня 2012 року «Про опублікування результатів дисертацій на здобуття наукових ступенів...»

О рейтингах и не только

Концепція розвитку неперервної педагогічної освіти від МОНМС залишає без змін діючу систему