7 листопада 2012 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення сторін колективних переговорів» від 16.10.2012 р. № 5458-VI.

Згідно з цим законом внесено зміни до Законів України «Про колективні договори і угоди», «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», зокрема, слова «власник» та «трудящі» замінені на слова «роботодавець» та «працівники» відповідно.

Зміни стосуються також питань визначення сторін колективних договорів, угод та сфери їх укладення. Так, згідно із ч. 3 ст. 2 Закону України «Про колективні договори і угоди» угода укладається на національному, галузевому, територіальному рівнях на двосторонній або тристоронній основі: на національному рівні – генеральна угода; на галузевому рівні – галузеві (міжгалузеві) угоди; на територіальному рівні – територіальні угоди. У порівняні з попередньою редакцією закону введено нові терміни «міжгалузева та територіальна угода».

Галузеві (міжгалузеві) і територіальні (обласні та республіканська) угоди підлягають повідомній реєстрації центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, а колективні договори і територіальні угоди іншого рівня реєструються місцевими органами виконавчої влади.

Внесені відповідні зміни щодо сторін колективних угод, ними визнано сторони соціального діалогу, склад яких визначається відповідно до законодавства про соціальний діалог.

У новій редакції викладено статтю 4 Закону, яка визначає право на ведення переговорів і укладення колективних договорів, угод. За наявності на підприємстві кількох профспілок чи їх об’єднань або інших уповноважених трудовими колективами на представництво органів вони повинні сформувати спільний представницький орган для ведення переговорів і укладення колективного договору. У разі недосягнення згоди щодо колективного договору у спільному представницькому органі загальні збори (конференція) трудового колективу приймають найбільш прийнятний проект колективного договору і доручають профспілці або іншому уповноваженому трудовим колективом органу, який розробив проект, на його основі провести переговори і укласти затверджений загальними зборами (конференцією) колективний договір від імені трудового колективу з роботодавцем.

У разі недосягнення згоди у спільному представницькому органі угода вважається укладеною, якщо її підписали представники профспілок чи їх об’єднань, до яких входить більшість найманих працівників держави, галузі, території.

За наявності на національному, галузевому, територіальному рівнях кількох репрезентативних відповідно до законодавства України про соціальний діалог суб’єктів профспілкової сторони та сторони роботодавців для ведення переговорів і укладення угоди відповідного рівня вони повинні сформувати спільний представницький орган.

Спільний представницький орган сторони профспілок, роботодавців може вести переговори та укладати колективні угоди відповідного рівня за дорученням його членів, які є репрезентативними відповідно до законодавства України про соціальний діалог.

Законодавство України про соціальний діалог базується на Конституції України і складається із законів України «Про соціальний діалог в Україні», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності», «Про колективні договори і угоди», «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), трудового законодавства, інших нормативно-правових актів.