Українські стандарти вищої освіти не оприлюднені для широкого загалу навіть на сайті Міносвіти... « Новини « Євро Освіта
: навігація :
Болонський процес
Оцінка якості освіти
Що таке рейтинг
Зовнішнє оцінювання
Рейтинги ЗВО України
Світові рейтинги ЗВО
Інформація
ЗВО України
ТОП-10 ЗВО України
Інформація для рейтингу
: сайт :
Карта сайту
Пошук по сайту
: пошук :
 
: фотогалерея :
Конференція Міжнародної обсерваторії з визначення університетських рейтингів (IREG-5),Берлін 2010 30-09-2010 8 марта 2010 в  Варшаве состоялся круглый стол Межнародной обсерватории по академических рейтингах и достижениям IREG-4 - 14-16 июня 2009 года, Астана, Казахстан
Новини
Українські стандарти вищої освіти не оприлюднені для широкого загалу навіть на сайті Міносвіти...
21-10-2012

Здавалося б, хіба це погано, що молодих людей навчатимуть основ цивільної оборони та охорони праці?



Коли я за радянських часів навчалася у школі, нас, юних комсомольців, посилали в гурток з ідейного виховання при місцевому Палаці піонерів. Хоч було це вже незадовго до розпаду СРСР, та, пам’ятаю, дуже завзята жіночка вчила нас, як розвінчувати вигадані «ворогами» (чи власними агітаторами) міфи про Радянський Союз.

Один із них мені особливо запам’ятався. Нібито у нашій країні і школи, і університети занадто воєнізовані. Молодь у них не так навчається, як готується до війни. Мовляв, навіть у дитсадках малюкам читають лише казку «Мальчиш-Кібальчиш». Тоді я посміялася і забула. А недавно згадала цю гіперболу. Знайомий викладач вишу з подивом розповів мені, що години, відведені на викладання його спецкурсу, удвічі скорочено. Чому? Бо вишу, в якому він викладав, потрібно було знайти час на лекції і заняття з цивільного захисту та охорони праці.

На справедливе обурення студентів і викладача адміністрація вузу розвела руками й показала наказ № 969/922/216 від 21.10.2010 р., складений спільно Міносвіти, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій і Державним комітетом з промислової безпеки, охорони праці та гірничого
нагляду.

Згідно з цим документом, у всіх вищих навчальних закладах України скасовується викладання обов’язкового предмета «Безпека життєдіяльності», що містив у загальному вигляді, без урахування фахової специфіки, розділи з охорони праці та цивільного захисту.

Замість одного предмета впроваджуються одразу чотири навчальні дисципліни: «Безпека життєдіяльності», «Основи охорони праці», «Охорона праці в галузі» та «Цивільний захист». Наприкінці кожного курсу студенти мають скласти іспит або диференційований залік на знання названих дисциплін.

Здавалося б, хіба це погано, що молодих людей навчатимуть основ цивільної оборони та охорони праці? Не погано, коли підходити до цього виважено й раціонально. Як поводитися при пожежі, стихійному лихові, терористичному акті, має знати кожен. Але на якому рівні — залежить від фаху. Наприклад, питання медичної допомоги під час надзвичайних ситуацій для інженера і для медика мають викладатися по-різному. Для першого це — як протриматися до приїзду лікарів. Для другого — які саме операційні чи медикаментозні втручання потрібні.

Втім, за задумом чиновників, програми з чотирьох перелічених предметів — обов’язкові й уніфіковані (тобто поблажок або варіантів змісту ні для кого не буде). «Ця навчальна програма є загальною для всіх напрямів підготовки бакалаврів та спеціальностей молодших спеціалістів», — читаємо в рекомендаціях.

Досі питання охорони праці стосовно конкретної професії включалися у вигляді окремих дисциплін і окремими темами в межах фахових дисциплін у стандарти освіти тих спеціальностей, де це необхідно. Нововведена ж програма «Охорона праці в галузі» не відповідає назві — тематика стосується переважно правовідносин у сфері охорони праці, соціального страхування, загального планування охорони праці тощо. Знання в цілому корисні, однак не необхідні на такому рівні кожному молодому спеціалісту.

Звісно, є в новій програмі натяки на варіативність. Але це примітки на кшталт «відповідно до профілю підготовки ВНЗ» та натяки на те, що акценти при вивченні тем можна робити залежно від профілю вузу. Проте що це за акценти і які є варіанти — зрозуміло не завжди. Тож і маємо для загального вивчення теми на кшталт: Таксономія, ідентифікація та квантифікація небезпек. Особливості структури виробництва. (Безпека життєдіяльності.) Інженерна підготовка зсувних та зсувонебезпечних територій. Розрахунок хвилі прориву при частковому руйнуванні греблі. (Цивільний захист.) Вибір і розрахунок заземлювальних пристроїв. Розрахунок занулення електроустановок. Розрахунок системи кондиціювання повітря. (Основи охорони праці.)

Та й це можна було б якось пережити, і іспит скласти, якби не застереження у наказі №969/922/216: «Включати викладачів з охорони праці та цивільного захисту до складу державних екзаменаційних (кваліфікаційних) комісій під час захисту дипломних проектів (робіт) та складання державних екзаменів».

Такий наказ був би доречним у руслі підготовки гірничих інженерів чи інспекторів з охорони праці. А що робити, скажімо, журналістам, філологам, дизайнерам?

Уявімо собі філолога, який захищає дипломну роботу, наприклад, на тему «Література Франції XVIII століття» або «Поезія Мандельштама». Під час захисту він муситиме також розповісти про особливості системи вентиляції в офісних приміщеннях або визначити «параметри, характер руху хвилі прориву при повному руйнуванні підпірних споруд водосховища». І ця відповідь разом із думкою викладача з охорони праці або цивільної оборони вплине на оцінку дослідження поезії Мандельштама чи літератури Франції.

Мало того, питанням охорони праці обов’язково має бути присвячений окремий розділ у дипломній роботі. Можна ще уявити собі математика, який присвятив роботу доведенню якоїсь теореми чи формули, а в розділі з охорони праці розповів про запобігання травмам від необережного поводження з лінійкою, олівцем і косинцем. А що робити філологу? На практиці це має виглядати, напевно, так: в усіх розділах дипломної роботи йдеться про літературу Франції, а в одному — про вентиляцію.

Якщо ж раптом такого розділу у роботі випускника не буде, інспекції мають право пред’являти претензії до ВНЗ.

Крім того, питання з охорони праці обов’язково мають бути включені до білетів з державного іспиту з будь-якого предмета. Отже, отримати диплом, наприклад, юриста без уміння робити розрахунок системи кондиціювання повітря буде неможливо.

Однак не все так смішно. Є й сумне. Для забезпечення викладання названих предметів вузи повинні будуть створити кафедри з цих предметів, працевлаштувати нових викладачів, вивільнити за рахунок інших дисциплін час і знайти гроші на обладнання лабораторій, бо «всі види занять повинні проводитися у спеціально обладнаних аудиторіях і навчальних лабораторіях з використанням засобів захисту, приладів, устаткування, електрифікованих стендів та іншого спеціального майна». Вишам бракує грошей навіть на організацію виробничої практики. То чи будуть їм по кишені такі програми?

Є й ще одна проблема. «Усілякі інспекції і так чіпляються до університетів з приводу стану корпусів, освітлення, вентиляції тощо. А тепер, згідно з наказом МОНМС& Ко, вони перевірятимуть ще й викладання зазначених вище дисциплін. Це значно ускладнює наше життя, — міркує знайомий викладач. — А взагалі, складається враження, що все це придумане для того, аби працевлаштувати відставних військових».

Цікаво, що в європейських вузах питання безпеки праці не виведені в окремі програми. Вони входять до складу навчальних програм із професійної підготовки. Крім того, автономія університетів стосується перш за все можливості укладання програм. Держава в цю справу так директивно не втручається. Вона (або моніторингова агенція) лише дає рекомендації. Є стандарти вищої освіти, які виші повинні виконувати. А якими шляхами, якими програмами — їхня справа.

Громадяни ж — споживачі освітніх послуг — мають право, отримавши диплом, звірити набуті ними під час навчання компетенції зі стандартом й запитати вуз: а чому ви не навчили мене того і того? І навіть звернутися до суду з позовом до університету.

Українські стандарти вищої освіти не оприлюднені для широкого загалу навіть на сайті Міносвіти. Тому судити про якість освітніх послуг наші студенти можуть лише з власних вражень. Але вже тепер зрозуміло, що через втручання чиновників, часто далеких від проблем освіти (у даному разі — МОНМС виступає як «оформлювач» волі інших відомств), виші муситимуть скоротити фахові спецкурси, аби вивільнити час для нав’язаних дисциплін, тож випускники не здобудуть якихось знань і компетентностей.

В європейських вузах студент вивчає за навчальний рік значно менше навчальних предметів (три-чотири), ніж у нас (до десяти). Це відбувається тому, що в навчальний процес запроваджується системний підхід, компетенції, прописані у стандартах вищої освіти, реалізуються системно, а не за принципом: на кожну компетенцію по предмету. У тому числі це стосується й основ охорони праці, безпеки життєдіяльності, цивільної оборони.

Доки не зрозуміємо цього — випускатимемо з наших вишів не кваліфікованих фахівців, а вправних кібальчишів.



Оксана Онищенко «Дзеркало тижня. Україна» №37, 19 жовтня 2012




Додатково:

Концепція розвитку неперервної педагогічної освіти від МОНМС залишає без змін діючу систему

З тринадцятьма очільниками вищих навчальних закладів державної форми власності не продовжено або ж достроково розірвано контракт

Автономізація університетів як складова реформи вищої освіти в Україні
(Аналітична записка Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України)


М. Згуровський передав доопрацьований законопроект про вищу освіту в Кабмін

: анонси :
: акценти :
: зовнішнє оцінювання :
: Популярне :
: наші дані :
Контакт:
тел.:
(044) 290-41-24
(044) 290-41-24 (*122)
факс:
(044) 290-41-24
м. Київ, вул. Смілянська, 4
Карта проїзду
e-mail: inf@euroosvita.net

При повному або частковому відтворенні інформації посилання на euroosvita.net обов'язкове у вигляді відкритого для пошукових систем гіперпосилання.
euroosvita.net не несе відповідальності за інформацію отриману з інших сайтів