Коли розпочинався період інтернаціоналізації вищої освіти «російський ведмідь» ще був у сплячці. На глобальному рівні ще не була широко визнаним провідним міжнародним гравцем у галузі вищої освіти, так само, як не робила жодних серйозних декларацій щодо нової державної політики у сфері діяльності навчальних закладів.

Така ситуація сама по собі досить дивна, беручи до уваги масштаби діяльності у сфері інтернаціоналізації інших інших зростаючих економік, що входять до групи BRIC. Нещодавно Бразилія розпочала свою програму Наука без кордонів, у відповідності до якої у найближчі 3 роки на навчання за кордон буде відправлено 100 000 студентів. Серед тих країн, що відправляють на навчання за кордон найбільшу кількість студентів найчастіше згадуються Китай та Індія.

Усі ці три країни завжди були надзвичайно відкритими у обговоренні свого прагнення до інтернаціоналізації своїх освітніх галузей поруч із бажанням зробити свої власні вищі навчальні заклади більш конкурентними у міжнародному аспекті. Більш того, Бразилію, Індію та Китай, як такі, що розташовані у регіонах, що найшвидше розвиваються, обирають студенти, що виїжджають на навчання за кордон. А «ведмідь», між тим, заснув.

Важливо відзначити, що система російської вищої освіти історично мала серйозні здобутки, особливо у таких галузях, як математика, наука та економіка. До того ж, уряд проводить роботу по рестуктурізації величезної економіки з тим , щоб вона могла розвиватися та процвітати у пострадянську добу, хоча не всі реформи ідуть легко.

Проте наразі здається, що Росія має новий віднайдений інтерес у міжнародному співробітництві.

Стурбованість щодо нездатності російської вищої освіти до конкуренції у міжнародних рейтингах останнім часом постала серйозною проблемою для керівників навчальних закладів та урядових чиновників. Як нещодавно у своїй статті підсумувало видання New York Times : "Кожне оприлюднення нових (міжнародних) рейтингів спричиняє до появи величезної кількості статей щодо домінування США та зростання Китаю, які є для Росії болючими мозолями та взірцем водночас". Частиною їхньої стратегії є зміцнення системи російської вищої освіти за рахунок інтернаціоналізації.

До прикладу, наприкінці травня Джейсон був запрошений до Москви для участі у конференції , спонсорованій Національною Тренінговою Фундацією, яка була присвячена інтернаціоналізації Росії. У той час, як Джейсон та інші іноземні спікери обговорювали перемінну природу інтернаціоналізації та те, як різні уряди та системи сподіваються прискорити інтернаціоналізацію , російські спікери обговорювали власні спроби та потреби інтернаціоналізації у Росії. Із тих тез, що найбільше запам’яталися, були думки Андрія Кортунова, Генерального директора Ради із міжнародних справ Росії. Він підкреслив, що інтернаціоналізація російської вищої освіти є нагальним завданням як для зростання російської держави, так і для зміцнення конкурентоздатності російської економіки.

Загальною тезою у виступах учасників була ідея, що задля того, аби зусилля із інтернаціоналізації від риторичної фази перейшли до реальності необхідно організувати кращу співпрацю між російським урядом та вищими навчальними закладами.

Російські вищі навчальні заклади зіткнулися із певними труднощами у своїх спробах із інтернаціоналізації освіти. Двома головними перепонами, відповідно до звіту Організації економічного розвитку та співробітництва за 2007 рік є проблеми є проблеми із визнанням іноземних дипломів та неможливість співставлення вітчизняної системи вищої освіти із відповідними системами інших країн світу. Однак, здається, обидві перепони поступово зникають. Ще донедавна уряд рідко визнавав іноземні академічні заслуги, а винайм іноземця для викладання або проведення досліджень вимагало отримання спеціального дозволу від уряду. Такі обмеження робили надзвичайно складною процедуру запрошення не росіян до роботі на університетських кафедрах та факультетах. З метою вирішення цієї проблеми, президент Мєдвєдєв у грудні 2011 року підписав новий закон, що дозволяє автоматичне визнання наукових звань, присуджених певною групою іноземних університетів, таким чином зменшивши тяганину, що часто супроводжувала процес винайму іноземних викладачів.

Відсутність співставності між системами вищої освіти створює бар’єри як для російських студентів, що виїжджають за кордон, так і для іноземних студентів, що приїжджають до Росії. Щодо кількісних показників навчання за кордоном частка російських студентів, що навчається за кордоном, залишається на рівні менше 5%, що нижче ніж у США, Великобританії, Австралії, Німеччини, Франції та Канади. Однак, вже є ознаки зростання. У період з 2000 до 2009 року частка Росії подвоїлась від 2 до 4 %. Більше того, якщо Китай та Індія є батьківщиною величезної кількості студентів, що навчаються за кордоном, Росія від них не сильно відстає- наразі вона 6 країна за найбільшою кількістю студентів що їдуть навчатися за кордон.До того ж, Російський уряд оголосив нову кредитку програму, що розпочалася у 2012 році, що спрямована на підтримку студентів, які їдуть на навчання за кордон у певних ключових галузях. Кредит буде погашено, якщо студент повернеться до Росії за три роки.

Однак, певні проблеми залишаються. Яким чином будуть організовані медичне страхування та пенсії для іноземних викладачів досі не визначено. Відбувається зростання кількості іноземних студентів, що навчаються у Росії, прибулих із сусідніх країн- переважно із колишніх радянських республік, а не із набагато більшого світового освітнього ринку. Багато російських студентів, що не розмовляють іноземною мовою зтикаються з проблемою навчання за кордоном. Зусилля із інтернаціоналізації не розподілені рівномірно у галузі, а зосереджуються, переважно, у елітних національних вишах. До того ж, у той час, як уряд заклав легальну основу для дворівневої підготовки в університетах (бакалаврів та магістрів) у відповідності до вимог по участі у Болонському процесі, у більшості вишів зміни і досі не відбулись.

Незважаючи на інтерес, що був продемонстрований на московській конференції, проблеми у процесі реалізації інтернаціоналізації залишаються, а її запровадження і досі рухається із запізненням.

Тож, поки ведмідь почав прокидатися, ми все ще сумніваємося, чи буде він ревіти чи просто позіхатиме.



The Chronicle of Higher Education
June, 2012

Автор: Джейсон Лейн (Jason Lane) та Кевін Кінзер (Kevin Kinser)







Додатково:

Россия пригласила 80 известных в мире ученых для проведения исследований

Навчальне навантаження в українських вишах не відповідає вимогам Болонської системи