Студентська мобільність, тобто можливість для студентів легко мігрувати на всій території ЄС із метою навчання, стала однієї із причин створення єдиного європейського освітнього простору.

Однак, як під час конференції в Бухаресті, так і у звіті 2012 року «Болонський процес очами студентів Євросоюзу» описується безліч недоліків системи вищого утворення в Європі, і в якості головної з них, як і раніше, згадується відсутність належного й адекватного фінансування мобільності.

Зокрема, ця тема дуже актуальна для тих, хто походить із малозабезпечених родин і в стані одержати вищу освіту тільки при наявності грантової або стипендіальної програми в навчальному закладі. Цікаво, що домовленість про можливість вільного переводу грантів і стипендій між всіма країнами-учасниками Болонського процесу була досягнута ще в 2009 році. Фактично, це давало б можливість студентам спробувати пожити й повчитися в різних країнах протягом усього періоду навчання, а також більш надійно визначитися з перспективами у своїй професії й кар'єрі. Однак ця домовленість навчальними закладами Європи ігнорується.

Численні студентські протести призвані цю ситуацію змінити. Адже в даний момент розрив між очікуваннями нового покоління й тими можливостями, які може йому надати сучасне суспільство, - величезні. Оскільки студенти університетів у Європі до моменту випуску найчастіше стають боржниками банків, а ситуація на ринку праці залишає бажати кращого, протест залишається одним з найбільш діючих засобів впливу на політиків з міністерств освіти.

Соціальні рухи, зосереджені на проблемах студентів і молодих людей, що перебувають у скрутному стані відносно навчання й перспектив працевлаштування, набирають обороти, і для Євросоюзу це стає реальною проблемою й ілюстрацією системної кризи. Адже це суперечить одному з основних прав громадянина Євросоюзу - волі пересування.

«Уже можна почати розмова про те, що Болонський процес не встигає за швидким розвитком дискусій національного рівня про фінансування вищої освіти, проблем працевлаштування й інших соціальних аспектів» - такий, досить сумний, висновок був зроблений на останньому форумі. «Незважаючи на всі реформи й зміни в системі вищої освіти в Європі з 1999 року, потреби студентського й академічного співтовариства поки так і не були задоволені». Самі учасники Болонського процесу також незадоволені сформованою ситуацією. Всі вони визнають, що ті завдання, які були поставлені під час конференції в 2009 році, не тільки не були вирішені, але в ряді областей можна було спостерігати регресивний рух.

Патетично звучала наступна мова в Бухаресті: «Ми не повинні допустити того, щоб ідея Болонського процесу залишилася в минулому, і ми б мали ностальгію по тому моменту, коли велика мета створення єдиного освітнього простору в Європі ще здавалася досяжної».

І фіналом її була думка про те, що Європі необхідний новий шлях, - залишається побажати, щоб час до наступного форуму країн-учасниць Болонського процесу, був дійсно не даремно витрачений.

Додатково:

Ежегодная конференция Европейской комиссии в Бельгии

Професійно - технічне навчання в Японії