Особливістю вступної кампанії-2012 є те, що їй передують жваві дискусії на тему проекту закону про вищу освіту, в якому, зокрема, унормовуються умови прийому до вищих навчальних закладів.

Урядовий законопроект, схвалений жовтневим з’їздом освітян, викликав неоднозначну реакцію в суспільстві. У Верховній Раді одночасно з ним було зареєстровано одразу два альтернативних — Л.Оробець—А.Яценюка та Ю.Мірошниченка. А опрацювати компромісний варіант закону, врахувавши всі побажання, доручили робочій групі під керівництвом ректора НТУУ «КПІ» Михайла Згуровського, до якої ввійшли викладачі та ректори вишів, студенти і представники громадських організацій.

На думку експертів, новий законопроект не вплине на перебіг вступної кампанії-2012, навіть якщо буде ухвалений до її початку. Проте стовідсоткової впевненості в цьому немає. Усі пам’ятають, як кілька років тому несподівано, майже перед самим стартом, абітурієнтів поставили перед фактом, що разом із балами незалежного оцінювання враховуватиметься середній бал атестата. Отже, знати й розуміти, якими саме ідеями переймаються ті, від кого залежить доля вступної кампанії, дуже важливо.

Звісно, епіцентром дискусій про справедливість і ефективність відбору студентів до вузів є зовнішнє незалежне оцінювання. Після тривалого експерименту у повному обсязі його було запроваджено 2008 року згідно з рекомендаціями Світового банку. До 2009 року ЗНО виконувало також функції випускних іспитів.

Через традиційний для нашої країни брак коштів тестування було відірване від школи і стало лише інструментом відбору студентів для вузів та забезпечення рівного доступу до освіти. Але рівний доступ до освіти з часом звівся тільки до боротьби з корупцією. Замість ефективного важеля реформування галузі, що консолідує суспільство, корисна європейська реформа стала яблуком розбрату і виявом недовіри всіх до всіх: вузів — до шкіл, шкіл — до вузів, суспільства — і до тих, і до інших. Запитайте будь кого — від наївного випускника школи до доцента університету: яка мета ЗНО? І почуєте — боротьба з корупцією.

Втім, антикорупційне забарвлення тестування характерне лише для пострадянських країн. У цивілізованих державах про це навіть не йдеться.

Крім того, передбачалося, що тестування не лише стане в пригоді вузам (допоможе їм знайти свого, кращого студента), а й впливатиме на школу, — адже Центр оцінювання якості освіти не просто буде організатором процедури тестування, а й здійснюватиме моніторинг якості знань випускників та учнів шкіл.

Лілія Гриневич, перший керівник УЦОЯО, координатор напряму «Суспільство знань» Фронту змін, зауважує: «На початку створення центру в рамках проекту Світового банку „Рівний доступ до якісної освіти“ планувалося взяти участь у найавторитетнішому міжнародному порівняльному дослідженні PISA, проводити національні моніторингові дослідження якості освіти, розвивати зовнішнє оцінювання на різних етапах навчання. Потім ці плани було згорнуто, і функція оцінювання якості центром так і не була реалізована. Насамперед тому, що у влади немає політичної волі та бажання виявити й оприлюднити реальну ситуацію з якістю освіти в країні.

Аналіз постанови Кабінету міністрів №1283 від 14.12.2011 р. „Про затвердження Порядку проведення моніторингу якості освіти“, підготовленої МОНМС, свідчить або про нерозуміння завдань оцінювання якості освіти, або про небажання забезпечувати його в державі на належному рівні.

Тим часом організаційне забезпечення моніторингу покладається на Інститут інноваційних технологій і змісту освіти, тоді як осторонь цієї роботи опиняється Український центр оцінювання якості освіти, на який завдання моніторингу було покладено прийнятими раніше нормативно-правовими документами і який має необхідне технологічне та кадрове забезпечення».

Тестування у світі використовується як інструмент неупередженого оцінювання та відбору, і вступні іспити не є йому адекватною альтернативою. Проте зовнішнє оцінювання потрібно вдосконалювати, як це постійно роблять у провідних освітніх системах. Однак упродовж останніх років, замість того, щоб розвивати і покращувати тестування, в нас відбувається розмивання його результатів.

Перш за все, за браком коштів, із тестів із багатьох предметів вилучили відкриту частину, залишивши лише завдання, пов’язані з вибором правильної відповіді. Що не могло не погіршити їхньої якості. «Такі рішення, які мають політичне підґрунтя, призводять до критики ЗНО і спотворюють його значення», — вважає Лілія Гриневич.

І хоча дослідження доводять, що в перші роки запровадження тестування коефіцієнт кореляції між балами ЗНО та результатами першої сесії досить високий, — сьогодні ситуація змінилася. Університети, які дбають про пошук свого студента, на тестування покладатися не можуть.

Богдан Рубльов, професор факультету кібернетики університету ім.Шевченка: «Я не проти тестування. Навіть у такому вигляді воно задовольняє 90—95% вишів, а отже, нехай буде, і хай позбувається вад. Місце моєї роботи належить до тих 5%, де його недостатньо. Потрібно ще щось. Хай не іспит, але щось! За рахунок лівих схем рівень наших студентів деградує в геометричній прогресії. Навчати нікого!!! За державу боляче!»

Тому особливої гостроти у процесі обговоренні законопроекту про вищу освіту набули дискусії про впровадження внутрішніх іспитів як доповнення до ЗНО. Володимир Ковтунець, експерт USETI й учасник групи Згуровського, зауважує, що на засіданнях групи це питання було предметом не дискусій, а війни. За вузівські іспити виступали ректори вишів, а студенти і представники громадських організацій — були категорично проти. Ми розуміємо, чому: славнозвісний корупційний аспект, якого ніхто не знімав із порядку денного, на ґрунті вступних іспитів розквітне буйним цвітом.

В остаточному варіанті проекту запропоновано компромісний варіант — впровадження вагового коефіцієнту для балів ЗНО. Таким чином вузи зможуть самі для себе визначати, який предмет важливіший при вступі на той або інший факультет, і піднімати його вагу, помноживши на вищий, порівняно з непрофільними предметами, коефіцієнт. Тоді, наприклад, переможець всеукраїнської олімпіади з математики, котрий знає мову на дуже посередньому рівні, вступаючи на факультет фізико-математичного профілю, матиме не гірші шанси, ніж міцний середнячок із однаково середніми балами з мови й математики.

Але, знаючи винахідливість вітчизняних чиновників та деяких абітурієнтів, можна передбачити, що і в такій корисній ідеї (до речі, популярній в інших країнах) знайдуться лазівки для нечесного вступу. Оскільки коефіцієнт — внутрішня справа вишу, є великі побоювання щодо прозорості його застосування. Треба бути впевненими у тому, що один і той самий ваговий коефіцієнт застосовуватиметься до всіх вступників. Є побоювання і з приводу долі так званих непрофільних предметів, бали з яких можуть нараховуватися за невиправдано низьким коефіцієнтом. Хоча законопроект пропонує межу — не нижче 20% від загальної суми балів. Добре було б, якби це зауваження не загубилося під час обговорень проекту.

Втім, є певні сумніви, що ваговий коефіцієнт стане рятівним колом для вузів у пошуках хорошого студента. Оскільки якість тестів ЗНО, позбавлених відкритих завдань, знизилася, помноження їх результатів на будь-який коефіцієнт картини не змінить. На думку Ігора Лікарчука, екс-керівника УЦОЯО, а нині — директора Центру тестових технологій і моніторингу якості освіти, альтернативою ваговому коефіцієнту могли б стати різнорівневі тести з одного й того ж самого предмета. Наприклад, тест із української мови повинен мати два варіанти — для тих, хто вступає на філологічні спеціальності, і для тих, хто вступає на «мехмат». Тоді можна буде говорити про справді якісний відбір абітурієнтів.

Професор Рубльов пропонує інший вихід: «Рівень ЗНО має бути дуже складним, щоб 200 балів з математики означали досконале її знання, на рівні призера всеукраїнської олімпіади. Щоб оцінка 175 означала, що дитина в математиці розбирається досить добре. Оцінка 150 — математика їй «не чужа». 100 — це не її предмет».

У новому законопроекті запропоновано також застосувати вагові коефіцієнти до середнього бала атестата, що його, попри протести студентства, вирішено було також враховувати. Згідно з чинними правилами вступу, сьогодні бал атестата становить 25% від загального бала вступника. У новому варіанті пропонується зменшити його вагу до 10%. Володимир Ковтунець вважає, що цією можливістю захочуть скористатися не всі виші. Ті, до кого й так ідуть найкращі абітурієнти з хорошими атестатами, можуть встановити коефіцієнт для середнього бала атестата на рівні 0 чи 0,01.

Звісно, порівняно з чинними правилами, пропозиція групи Згуровського — прогресивна. Але питання врахування середнього бала атестата завжди було предметом суперечок у суспільстві. З одного боку, такий підхід ніби підвищує значення шкільного навчання і дозволяє школі взяти участь у вступній кампанії. А з іншого — всім відомо, як легко домовитися про хороші оцінки у школі.

І дослідження Інституту освітньої політики на основі даних інформаційної системи «Конкурс» підтверджують це. Проаналізувавши взаємозв’язок між балами ЗНО і середнім балом атестата, експерти дійшли висновку: чим більша розбіжність між балами ЗНО і намальованим у школі середнім балом атестата, тим менший коефіцієнт кореляції результатів ЗНО із першою сесією. Такий висновок справедливий і для медалістів: кореляція їхнього бала атестата і балів ЗНО нижча від середньої. То чи буде справедливо в цій ситуації враховувати необ’єктивний показник, хай навіть і в меншому обсязі, ніж завжди?

Ігор Лікарчук наголошує, що бали ЗНО і бал атестата не можна підсумовувати в один показник, оскільки їхня природа різна. Шкільні оцінки — критеріальні по суті. Вони показують, наскільки знання і вміння учня відповідають критеріям. А бали тестування — рейтингові. Вони демонструють рівень знань абітурієнта на тлі інших. Тому «вінегрет» із двох показників не буде інформативним.

Крім того, бал атестата не завжди дає змогу говорити про рівень знань учня. Адже дванадцятка з фізкультури і п’ятірка з математики важать більше, ніж сім балів з математики і сім — із мови.

Прихильники середнього бала атестата, обстоюючи свою позицію, посилаються на світовий досвід. Мовляв, у деяких країнах вступ до вишів відбувається на основі атестатів. Але при цьому делікатно замовчують, що функцію випускних шкільних іспитів у цих країнах здебільшого виконує незалежне тестування. Окрім того, «підтягування» шкільних оцінок там не практикують.

Що стосується інших «домішок» до незалежного оцінювання у вступній кампанії, то тут жодних сюрпризів від законопроекту групи Згуровського не очікується. Залишаються додаткові бали за олімпіади, за підготовчі курси при вступі на природничо-математичні спеціальності, творчі конкурси для певного переліку спеціальностей. Але, щоб заспокоїти опонентів цих новацій, впроваджується обмеження: додаткові бали у кожному з цих випадків мають становити не більше 5% від загальної суми балів, а за творчий конкурс — не більше 30%.

Втім, дані Інституту освітньої політики свідчать, що переможці олімпіад (окрім першого-другого місць всеукраїнських олімпіад) показали низький рівень кореляції між середнім балом атестата і результатами ЗНО. Тобто під час тестування ці учні не продемонстрували відповідно високого рівня знань.

Така ж (якщо не сумніша) ситуація з переможцями конкурсів дослідницьких робіт Малої академії наук, які мали право на додаткові бали під час зарахування. На тлі високих балів атестата їхні бали сертифікатів ЗНО мають надзвичайно непереконливий вигляд, бо рівень кореляції між цими показниками дуже низький.

Не вселяють віри в об’єктивність та прозорість і творчі конкурси. Обговорюючи підводні рифи нової вступної кампанії на круглому столі, організованому фондом «Демократичні ініціативи», координатор громадської мережі «ОПОРА» Ольга Айвазовська навела приклад: «Ми зафіксували випадки, коли абітурієнт, вступаючи на журналістику, маючи за тест з української мови 150 балів, за творчий конкурс несподівано отримував неймовірно високий бал — 190 — і, таким чином, ставав студентом. І навпаки: інший претендент, маючи максимум з української мови — 200 балів, раптом за творчий конкурс отримував 140 і не потрапляв до вузу».

Неоднозначне ставлення й до додаткових балів за підготовчі курси. З одного боку, це нібито дозволяє вишам підготувати свого студента на більш-менш достойному рівні, компенсувавши вади шкільного викладання. З іншого — про що говорилося неодноразово — ставить у нерівні умови заможного і незаможного абітурієнта (оскільки курси платні), школяра із села і столичного учня.

А ось провідні університети світу, такі як, наприклад, Оксфордський, де конкурси сягають неймовірних величин, у пошуках свого студента не займаються механічним додаванням балів. Окрім результатів тестів, там вимагають від абітурієнта складання мотиваційного есе, в якому вступник пояснює, чому обрав саме цю професію. До документів додається профорієнтаційний висновок щодо можливості для цього абітурієнта працювати за обраним фахом. У Гарварді, окрім зазначених документів, абітурієнтові пропонують надати рекомендовані листи від двох викладачів. Досвід цікавий, однак для нас неприйнятний. Бо страшно навіть уявити, скільки можливостей для обхідних маневрів під час вступу відкриває. Лілія Гриневич зауважує: «Ми не можемо переходити до застосування бала ВНЗ, окрім творчих спеціальностей, доки не перехворіємо проблемами зловживань у вступній кампанії».

Проект закону про вищу освіту, напрацьований групою Згуровського, викликає неоднозначне ставлення. З одного боку, запропоновані нововведення можуть стати реальним кроком до автономії вузів і створити можливості для їхньої участі у відборі студентів. На думку Володимира Ковтунця, це документ революційний. І саме тому його не буде прийнято найближчим часом, до початку вступної кампанії.

З іншого боку — проект видається занадто компромісним. Таким, що лише уповільнює процес вихолощення ідей незалежного зовнішнього тестування, але не зупиняє його. Шпаринки, які сьогодні знаходять для вступу нечесні чиновники й абітурієнти, завдяки цьому законопроекту можуть бути офіційно узаконені. Чи доводиться в такій ситуації сподіватися на справедливий і чесний відбір кращих студентів, на рівний доступ до освіти? Чи можна вірити у те, що ЗНО вдосконалюватиметься й розвиватиметься?

Міжнародний експерт із незалежного тестування, консультант Anglia Assessment Ltd и USETI Альгірдас Забуліоніс так прокоментував ситуацію із впровадженням цієї європейської реформи в нашій країні: «Ви задумали пошити єврокостюм, але зразу відмовилися від жилета, далі „у процесі“ пропав піджак, потім із штанів вийшли лише кальсони. І всі почали говорити: «Як у такому костюмі йти на євробал? Краще вже повернутися до старої ватяної тілогрійки. Гріє добре, навіщо нам ці „нововведення“?
Але ми вперто йдемо своєю дорогою. Як у пісні: «главное — чтобы костюмчик сидел!»


Додатково:

Тестування в університетах- відволікаючи увагу від сенсу навчання

Закон «Про вищу освіту» має запрацювати з 1 вересня

Міжнародний фонд «Відродження»: стислий звіт за 2011 рік (Сприяння реформам у галузі освіти)

Робочою групою в.о.ректора НТУ «КПІ» Михайла Згуровського презентовано новий законопроект про вищу освіту