Останнім часом спостерігається всеохоплююча стурбованість стосовно аналізу та оцінки інтернаціоналізації вищої освіти. Це позитивна тенденція. Вона свідчить про зацікавленість у інтернаціоналізації як політиків, так і керівників вищих навчальних закладів та інших зацікавлених осіб.

По-друге, це висвітлює шляхи та засоби, які застосовуються з метою розвитку та зміцнення міжнародних напрямків вищої освіти та досліджень.

По- третє, і, можливо, це є найважливішим: завдяки цій тенденції піддається критичному аналізу все те, що стосується інтернаціоналізації викладання, навчання, проведення досліджень, та, назагал, усіх напрацювань у системі вищої освіти. Ця тенденція також підживлює дебати стосовно того, чому, як і наскільки якісно різні вищі навчальні заклади по усьому світу дотримуються інтернаціоналізації.

Цілком очевидно, що спеціаліст із забезпечення якості чи оцінки міг би підстерегти мене на неспроможності вказати точні та ясні відмінності між величезною кількістю термінів, що використовуються на практиці, коли ми намагаємось внести ясність щодо наших зусиль у галузі інтернаціоналізації.

Безперечно, що кожен специфічний термін- визначення показників, оцінка, огляд, аудит і т.і.- відображує процес, який може дещо відрізнятися за своєю метою та методологією. Зрештою, мета полягає у тому, щоб дізнатися, чи досягнуто цілі інтернаціоналізації, я якщо нам це не вдається, ми повинні знати, чому так трапилось і що необхідно для виправлення ситуації.

Визначення показників- оцінка- аудит- це складові чинники розвитку вишу та процесу навчання і, відтак, є життєво важливими для вищих навчальних закладів.

Однак, коли ми застосовуємо ці процеси у сфері інтернаціоналізації, принципово важливим є забезпечення того, аби цілі чи об’єкти інтернаціоналізації також стали суб’єктами процесу оцінки. Цього недостатньо щоб забезпечити «підгонку для мети» проведення визначення показників інтернаціоналізації, важливо також оцінити «підгонку мети» як для самого вишу, так і для залучених іноземних партнерів.

Досвід Міжнародної Асоціації Університетів (International Association of Universities’ (IAU) щодо оглядів діяльності вишів у сфері інтернаціоналізації не є ще довготривалим чи всеохоплюючим. МАУ тільки нещодавно розробила та запровадила Дорадчу Службу із Статегій по Інтернаціоналізації (Internationalisation Strategies Advisory Service (ISAS).

Тим не менш, наша діяльність у цій сфері стала дуже різноманітною з того часу, як проекти ISAS досьогодні були реалізовані у трьох частинах світу.
І, незважаючи на значні контекстні відмінності у кожному університеті, кожний проект ISAS все ще свідчить про те, що домінуюче розуміння інтернаціоналізації вищої освіти залишається відносно вузьким або тільки частковим.

Відповідно, інтернаціоналізацію намагаються запровадити у обмежений спосіб. Тож, коли виші починають оцінювати, вони зголошуються на тому, аби фокусування відбувалося тільки на деяких базових аспектах, застосовуючи обмежений набір (зазвичай, кількісних) показників, таких, як кількість зарубіжних студентів у містечку, кількість партнерських програм з обміну, викладання іноземних мов та прийом гостей із-за кордону.

Попри зрозумілу важливість цих показників інтернаціоналізації, чи направду вони свідчать про те, що цілі інтернаціоналізації досягнуто? Якою мірою вони зможуть розказати нам про вплив, який справили ці чинники на процес навчання? Наскільки чітко може відповісти академічне співтовариство на усі запитання «чому?», що можуть виникнути стосовно цих чинників, особливо у випадку , коли вони потребуватимуть інвестицій з боку вишів?

Можливо, найбільш значуща цінність послуг ISAS полягає не стільки у демонстрації очевидних результатів (таких, як оприлюднення звітів чи зібраних даних), скільки у діяльності, внаслідок якої керівництво вишів дізнається, що направду відбувається в їхніх навчальних закладах, створюються групи з метою обговорення щодо того, чому певні пріоритети інтернаціоналізації та проекти розвиваються чи не розвиваються. При цьому усі приходять до спільного усвідомлення того, що було успішним, а що- ні.

Натомість, стимулювання проведення постійного аналізу «чому, як і наскільки добре» у стратегії інтернаціоналізації, в свою чергу, породжує набагато більшу кількість зацікавлених учасників, що мають краще розуміння та прихильність до інтернаціоналізації як інституційної політики, у якій вони мають роль, свої права та обов’язки.

Вчені, політики та практики погоджуються у тому, інтернаціоналізація вищої освіти є комплексним та багатогранним процесом, який в ідеалі пронизує усі аспекти діяльності закладу вищої освіти.

Якщо аудит, визначення показників та проекти на кшталт ISAS та інші можуть мобілізувати більшу кількість інституційних учасників з тим, щоб зосередитися на фундаментальних академічних чинниках для інтернаціоналізації та на тому впливі, який вона може і повинна справити на якість навчання, проведення досліджень та просування- тоді вони стануть цінними інструментами для впровадження інновацій та удосконалень. В іншому разі це буде просто модна «фішка», використана лише для престижу.



University World News ,
February 2012
Автор: Єва Егрон-Полак (Eva Egron-Polak), генеральний секретар Міжнародної Асоціації університетів (International Association of Universities - (IAU))




Додатково:

Гарвардська конференція збирається добряче струсонути систему університетського навчання

Шахрайство у системі навчання іноземних студентів - то тільки «квіточки»?

Вышел в свет очередной ежегодный обзор основных показателей Организации экономического сотрудничества и развития (ОЭСР) в сфере образования

Рейтинг університетів України III, IV рівнів акредитації Топ-200 Україна

Інформація про міжнародну діяльність ВНЗ

Станом на сьогоднішній день кількість задоволених системою освіти в Україні залишається у порівнянні з іншими країнами світу рекордно низькою.

Мы призываем университеты и Министерство образования не скрывать статистику...