Якісна освіта коштує дорого. Де взяти гроші? Німецький студент Йоахим Тельґенбюшер заробив на навчання в Кембриджі, перемагаючи в телевікторинах. В інтерв’ю Deutsche Welle він розповів, як це йому вдалося.

Аби оплатити навчання в Кембриджі, німецький студент Йоахим Тельґенбюшер заробляв гроші у телевікторинах. Коли він наважився розповісти свою історію, виявилося, що за десять років він зі шкільного відмінника перетворився у професійного знавця, який «лускає» навіть найскладніші питання як горіхи. Цього року Йоахим випустив книгу «Quizknacker» (приблизний переклад «Лускунчик вікторин»). В інтерв'ю Deutsche Welle вундеркінд, а нині німецький журналіст і випускник Кембриджу розповів про те, як у найнеймовірніший спосіб можуть здійснитися мрії.

Deutsche Welle: Кажуть, у вас є безпрограшна стратегія, як виграти у телевікторині…

Йоахим Тельґенбюшер: За останні десять років я п'ять разів брав участь у різних телешоу, причому доволі успішно, і, звісно, весь час працював над своєю технікою. Мій досвід засвідчує, що найважче – це отримати запрошення на шоу. Якщо ти вже потрапив на зйомки, то складно піти, зовсім нічого не вигравши. Значить, найважливіше – пройти кастинг, а тут правило одне – не можна бути нудним. Якщо ставлять запитання, на що ви потратите виграні гроші, відповідь має бути несподіваною. Я, приміром, сказав, що в мене вкрали гоночний велосипед, і я хочу компенсувати втрату. Цього достатньо, адже ведучому вже є за що «зачепитися». У доброго кандидата завжди є цікава історія.

DW: Як ваша цікава історія перетворилася на книгу?

- Річ у тім, що ніхто, крім сім'ї та близьких друзів, не знав про мої виграші, поки я не зібрався поступати в Німецьку школу журналістики в Гамбурзі. На співбесіді з’ясувалося, що я вчився у Великобританії. Мене запитали, як я платив за навчання. І я зізнався, що заробляв на телешоу. Одразу ж знайшлося чимало охочих, які захотіли написати про цю історію.

DW: Але з чого все почалося?

- Мабуть, з мрії навчатися в Англії, де я вперше побував ще школярем. Звісно, ні в мене, ні в моїх батьків грошей на навчання в престижному британському виші не було. А рівно десять років тому у випускному класі друг підбив мене на участь у телевікторині, і там я несподівано заробив 50 тисяч марок.

DW: Цих грошей вистачило на освіту?

- Вистачило, щоб поступити в Кембридж на історичний факультет і довчитися там до ступеню бакалавра. Потім я повернувся в Німеччину і став міркувати про те, де би ще дістати грошей. Потрапив на шоу «Хто хоче стати мільйонером», виграв там ще 32 тисячі євро і щасливим повернувся в Кембридж доучуватися на магістра. Розумієте, завжди в той момент, коли терміново були потрібні гроші, підверталося чергове шоу. Це ж логічно – адже шансів заробити гроші таким чином більше, аніж шансів вгадати шість цифр у лотереї.

DW: І ніхто не помітив, що один і той самий парубок з’являється то в одному шоу, то в іншому і завжди виграє непогані гроші?

- По-перше, я приховував, що вже десь брав участь, адже я хотів, щоб мене запрошували і в інші шоу. По-друге, це ж телевізійна слава, тобто продукт, який швидко псується. «Хто хоче стати мільйонером» з моєю участю подивилися вісім мільйонів людей. Рівно тиждень до мене на вулиці підходили люди, особливо бабці, аби привітати мене. А тоді – пшик! – і все зникло. І я цьому радів. Адже йти на вікторину з думкою про те, що станеш зіркою, не дуже розумно.

DW: Зате люди значно довше пам'ятають про ганьбу…

- Це правда, але ганьби можна уникнути, якщо тримати себе в руках і хоча б трохи підготуватися. Я подолав відбірковий тур у «Хто хоче стати мільйонером» лише тому, що ретельно готувався. Написав величезний список імовірних питань за темами: найдовші річки, найвищі гори, нобелівські лауреати тощо. І мені випало питання, відповідь на яке я знав.

DW: Виходить, телешоу дали вам не лише гроші на освіту, але й перший сюжет, з якого ви розпочали кар'єру журналіста та письменника?

- І не лише. Між іншим, це чудове тренування перед співбесідою на роботу. Адже якщо хочеш потрапити на шоу, також потрібно зацікавити собою, аби редактори самі захотіли запросити тебе на передачу. До того ж, це просто кумедна історія, яку можна розповідати на вечірках.

DW: Чи є у вас бажання знову взяти участь у телешоу?

- Написати книгу було нелегко, доводилося одночасно працювати. Тож, ця тема мені вже добряче набридла. До того ж, боюся, індустрія шоу-бізнесу внесла мене в чорний список, оскільки я розкрив деякі корпоративні секрети. Але, якщо чесно, ще один раз я би спробував. Адже раніше я був дуже обережний. Дійшовши ризикованого питання, казав собі – стоп, бери гроші, адже на навчання вистачить. Тепер, коли в мене є добра робота, можна було б спробувати зіграти ва-банк. Адже я ніколи не блефував, а щоб виграти мільйон, потрібно або блефувати, або ж володіти феноменальною пам'яттю. Тож, залишилося лише знайти шоу, яке погодиться мене взяти.

Автор: Дмитро Вачедін / Христина Ніколайчук


Додатково:

Міжнародний рейтинг університетів QS: Кембридж перший у світі

Учиться в Британии тяжело

Британские университеты, выпустившие наибольшее количество миллионеров