Наказом міністерства освіти заплановано за три місяці вивчити та підвищити статус і роль учителя в українському суспільстві.


Не встигли наші освітяни напередодні свого з’їзду відійти від шокуючого сюрпризу у вигляді морального кодексу українського вчителя, як на них уже чекає ще одна несподіванка – наказ № 1262 "Про проведення моніторингового дослідження щодо статусу та ролі вчителя в українському суспільстві". Ну просто дотепер не доходили міністерські руки до цього питання, і нарешті вирішили визначитися з учительським статусом – дізнатись, який же він насправді, а результати дослідження навіть викласти на веб-сайті, щоб і вчителі були обізнані щодо свого статусу.

"Я вам і без моніторингу можу сказати, що статус в українського вчителя нижче плінтуса", ‑ миттєво відреагувала на нашому сайті одна вчителька й поставила діагноз: "замість того щоб його підвищити, ви знову робите вигляд, що працюєте".

Точніше і сказати складно, бо цей наказ – ще однин черговий непродуманий крок у напруженій діяльності міністерства. А починається наказ 1262 з такої інтриги: "З метою підвищення престижу педагогічної професії та утвердження високого статусу вчителя в українському суспільстві, наказую ... Провести моніторингове дослідження щодо статусу та ролі вчителя в українському суспільстві у 2011-2012 роках".

Тим, хто, так би мовити, не "в’їхав" у суть, можна розтлумачити: після проведення моніторингового дослідження статус українського вчителя мусить суттєво підвищитись! Ну просто піднятись на неосяжний рівень! Цікаво: а якщо провести чудодійне моніторингове дослідження зарплати вчителів, вона теж зросте? Тоді варто порадити міністерству освіти проводити такий моніторинг щороку, а ще краще кілька разів на рік.

Магічний "інструментарій" такого дослідження, як заведено, повинна розробити "робоча група". Завдання в неї непросте, а кількість членів украй обмежена. Але все це фахівці виключно з Інституту інноваційних (!) технологій і змісту освіти – так що впораються до початку грудня! І добре зробили, що не залучили до такої відповідальної справи ані фахівців інших профілів – усяких там соціологів чи психологів, ані експертів, ані громадські організацій – щоби під ногами не плутались, бо "нема коли".

Дещо про терміни. Розумію, що поради – наче касторка: їх легко давати та трудно приймати. Але, панове з міністерства, на всяк випадок, щоб не вскочити в чергову халепу, перш ніж уживати модні та гучні терміни, подивіться у тлумачний словник. А там написано, що "моніторинг – безперервне стеження за яким-небудь процесом з метою виявлення його відмінності від бажаного результату". Яку безперервність мали на увазі в міністерстві, коли, згідно з наказом, треба "надіслати узагальнені матеріали моніторингового дослідження до Інституту інноваційних технологій і змісту освіти до 10 лютого 2012 року"? Таким чином, мета наказу про підвищення статусу вчителя в суспільстві буде реалізована не то що б у стислий строк, а майже миттєво.

Коли в найбільш потужній бюрократичної установі світу ‑ Організації Об’єднаних Націй бажають провалити певний документ, то посилають його на розгляд у комітет, а звідтіля – у підкомітет. А коли міністерство освіти планує, на їх думку, другорядне питання, то посилає його в Інститут інноваційних технологій і змісту освіти, а ті – в обласні інститути післядипломної педагогічної освіти. Ось так і з підвищенням статусу вчителя – проводити моніторинг і, напевно, утверджувати високий статус, наказано обласним інститутам.

До речі, про статус. Тішу себе думкою, що вивчати планується не сукупність прав і обов’язків учителя як громадянина, а саме статус соціальний. А його визначають за специфічними для конкретного суспільства критеріями, в якості яких можуть бути чинники економічні, національні, гендерні, вікові тощо. Симптоматично, що на перше місце поставили економічні чинники статусності, бо в нашому суспільстві (тай й не тільки в нашому) саме рівень доходів людини й визначає її статус у суспільстві.

Тоді для чого напередодні Нового року залучати всі обласні інститути для "моніторингу" статусу вчителя, якщо можна просто взяти відомості офіційної державної статистики про рівень заробітної плати різних верств населення в Україні та зробити обґрунтовані висновки? Якщо обласним інститутам, на думку міністерства, більше зайнятись нема чим, як усе кинути та вивчати статус, то навіщо вони взагалі, бо мають займатися справами, далекими від підвищення кваліфікації вчителів.

"Народ так скаже, як зав’яже", – повчає українське прислів’я. Учитель на подібні міністерські викрутаси реагує так, що мало не буде. Процитую коментар учителя із сайту: "Знаю, як проводяться подібні моніторинги. На електронку приходять анкети для вчителів з обласного ІППО. 3‑4 довірені особи розставляють у тих анкетах (усе "дуже анонімно" і "секретно") правильні відповіді й відправляють на доопрацювання в той же ІППО. А звідти ‑ в Інститут інноваційних технологій і змісту освіти. А там підведуть риску і виведуть потрібні показники. І все, мої любі, ‑ ми на такій висоті, на якій ніколи не були і не можемо бути в нормальному суспільстві (майже за Леніним)".

А інший відвідувач нашого сайту додав: "Підвищити престижність педагогічної професії шляхом моніторингу ‑ це з тієї ж серії, що й підвищувати якість знань шляхом проведення підсумкових контрольних робіт".

Напружена діяльність навколо "моніторингу" вже кипить. На сайті міністерства освіти з’явилась інформація, що "в Інституті інноваційних технологій і змісту освіти відбулося перше засідання робочої групи з питань підготовки й проведення моніторингового дослідження". Хвилиночку, панове, у п. 1.2 наказу № 1262 чітко сказано таке: "Утворити робочу групу для розробки інструментарію моніторингового дослідження". Так які функції цієї "робочої групи" ‑ розробляти інструментарій дослідження? Чи, перебравши на себе повноваження, готовити та проводити моніторинг?

А ще до цього "робоча група" обговорила та затвердила "мету й завдання" моніторингового дослідження. Дивно: хіба визначення мети в наказі міністерства не достатньо? Її треба ще й затверджувати на засіданні робочої групи? Ось така собі "робоча група" з повноваженнями більшими, ніж у заступника міністра, який підписав цей наказ!

Цінність "інструментарію", що планується розробити, як завжди, буде "на висоті", бо ще нічого не зроблено, а вже до 3 грудня "відбудеться апробація інструментарію … у навчальних закладах різних типів і форм власності". А діяльність із цього приводу буде організована цілодобово?!

Стиль роботи освітянського міністерства відпрацьований, живе та буяніє попри всі виклики та критику на свою адресу: і від Президента, і прем’єра, і вчителів, і батьків! Як завжди, в освітянському міністерстві щось несподівано придумали, щось поспіх спланували, щось непродумано швиденько зробили та… гучно прозвітували на всю Україну.


Додатково:

Стратегія розвитку освіти: ні мети, ні ідеології, - Ігор Лікарчук