Латиноамериканська громада - одна з найбільших у США, однак лише незначний відсоток вихідців з країн Латинської Америки отримує вищу освіту.

Карен Ґузман - першокурсниця факультету психології Мерілендського університету. У родині Карен немає дипломованих спеціалістів. Вона буде першою. Карен каже, що вона вирішила отримати вищу освіту після того, як побувала на симпозіумі латиноамериканської молоді:

«Пам’ятаю, як уперше побачила стількох молодих латиноамериканців, які казали: ’’Я вчуся в університеті, і ти можеш також’’. До цього мені не було на кого рівнятися. Усі мої знайомі або кидали навчання, або не планували вступати до університету взагалі».

Симпозіум, який змінив життя Карен, щороку організовує Латиноамериканський освітній фонд - громадська організація, що ставить за мету підготовку професіоналів серед вихідців з Латинської Америки. Роберт Арінас , який брав участь у симпозіумі минулого року, каже:

«Люди, яких вони запрошують виступати перед молоддю, професіонали - латиноамериканські професіонали. Всі з університетською освітою. Це дало мені надію. Якщо змогли вони - зможу і я».

Батько Роберта говорить, що досі не може повірити, що якийсь там симпозіум переконав його сина здобути вищу освіту:

«Ви не повірте, але Роберт повернувся іншою людиною з цього симпозіуму. Він був дуже задоволений».

«Латиноамериканці дуже працьовитий народ, який, однак, недооцінює свої здібності в науковій галузі, - вважає Джордж Ґузман, один із ініціатори симпозіуму. -Наше завдання - змінити хід їх думок, тому що ці діти є талановиті. У штаті Вірджинія до мене підійшли кілька учнів, коли дізналися, що це я створив цю програму і сказали: ’’Дякуємо, що Ви повірили у нас’’».

Участь у симпозіумі – це лише перший крок на шляху до отримання вищої освіти, - пояснює представниця фонду Анна Ґварнера:

«Вони спочатку повинні пройти однорічну підготовку в інституті іспаномовної молоді. Це допомагає нам підтримати їх зусилля вступити у коледж. А вже коли вони стають студентами… ми надаємо їм фінансову та емоційну допомогу, а також сприяємо їх інтеграції в університетське життя».

Сьогодні Карен Ґузман розповідає іншим про свій досвід роботи з фондом:

«Ми жили в приміщенні інституту, знайомилися з роботою різних компанії, зустрічалися з людьми, шукали менторів. Мій наставник досі заохочує мене: «Запишись на цей факультатив. Як твоє навчання?»... Коли мені це говорять, я відчуваю, що про мене дбають. Мені не тільки кажуть: «Я тут»… і зникають. Ці люди завжди напоготові допомогти».

Завдяки допомозі тих, хто вже досяг успіху, і за сприяння Латиноамериканського освітнього фонду Карен відчуває, що перед нею відкриваються великі можливості. Тепер тільки від неї залежатиме досягнення її мрії - закінчити університет і стати першим в її родині дипломованим спеціалістом.


Додатково:

Табачник не має двох бажань: бути афроамериканцем і членом НАНУ