Німецькі університети стають дедалі популярнішими серед іноземців, які хочуть здобути докторський ступінь. ФРН намагається не вибути зі змагання за найсвітліші голови.

Яку роль відіграють «трансурядові мережі у справі захисту від біотероризму? Пошуку відповіді на це запитання присвячено докторську роботу Октавіо Сеговіа. Ідеться про те, як уряди різних країн узгоджують свої дії задля боротьби з тероризмом, зокрема, з застосуванням біологічної зброї. Октавіо Сеговіа приїхав до Німеччини з Мексики. Починаючи від 2010-го року, він навчається в докторантурі у берлінській Graduate School for Transnational Studies. Німеччину для подальшого навчання обрав цілком свідомо. «Люди тут критичніші, ніж в інших країнах. Це було для мене важливо, оскільки я не хотів лише відтворювати вже наявні моделі», - розповідає Сеговіа. Німецьку він опанував ще вдома, це теж справило свій вплив на рішення їхати за докторським ступенем саме до ФРН.

Так само дедалі більше іноземців ухвалюють рішення на користь німецьких університетів. Їхня кількість упродовж останніх десяти років подвоїлася. 2010-го року у німецьких освітніх закладах здобули докторський ступінь близько чотирьох тисяч іноземних студентів. «У минулому Німеччина для охочих одержати докторський ступінь не була такою привабливою», - зауважує Томас Ріссе, засновник Graduate School for Transnational Studies у Берліні. Такі школи пропонують структуровані докторські програми. У Німеччині їх близько 700.

Англомовні програми у ФРН - для багатьох несподіванка

Упродовж першого року докторанти відвідують навчальні курси, а про їхні дослідницькі проекти піклується команда, до якої входить до трьох професорів. Крім того, підтримується обмін інформацією між докторантами за допомогою різноманітних спільних заходів. Більшість шкіл післядипломного навчання пропонують стипендії. «Перевага у порівнянні зі США полягає в тому, що тут термін навчання коротший», - каже Ріссе. За його словами, там цикл навчання триває від семи до дев'яти років, натомість у більшості таких німецьких шкіл намагаються завершити навчання упродовж трьох-чотирьох років.

Октавіо Сеговіа дізнався про берлінську Graduate School for Transnational Studies випадково. Йому розповів про неї один з німецьких професорів. «Хоча в моєму місті в Мексиці і є офіс DAAD, ніхто звідти не приходив до університету, щоб прорекламувати докторські програми в Німеччині», - розповідає докторант. Крім того, додає мексиканець, багато студентів у його країні навіть не підозрюють, що у Німеччині можна навчатися англійською.

Німеччина боротиметься за світлі голови з інших країн

Аби зробити німецькі докторські програми за кордоном більш відомими, Німецька служба академічних обмінів торік оголосила дві програми підтримки для університетів. «DAAD хоче докласти зусиль до того, щоб здобуття докторського ступеню в Німеччині стало більш інтернаціональним», - каже Біргіт Клюзенер, представниця цієї служби. За її словами, фінансова підтримка спрямовуватиметься на користь німецьких університетів, які хочуть започаткувати докторські програми міжнародного спрямування.

На кожен проект передбачено сто тисяч євро на рік. Ці гроші також спрямовуватимуть на поширення інформації про німецькі докторські програми за кордоном, а також інвестуватимуть у піклування про докторантів-іноземців. Берлінська Graduate School for Transnational Studies теж матиме зиск від програм підтримки від DAAD. За допомогою реклами за кордоном школа хоче збільшити частку докторантів-іноземців, каже Томас Ріссе.

Цього року у Берлінській школі почали навчання в докторантурі загалом десять студентів. Троє з них прибули до Німеччини з інших країн. За словами Ріссе, ідея максимум – привабити тих докторантів з-за кордону, які б інакше обрали Оксфорд, Берклі або Стенфорд. Він погоджується, що для американських докторантів навчання в Німеччині насамперед у галузі суспільних наук не є альтернативою. Натомість, як наголошує Ріссе, потрібно завоювати світлі голови з таких країн, як Туреччина, Росія, Киргизстан, Узбекистан, Кенія або Мексика.



Автор: Райна Броєр /Наталя Неділько