«Нас ніхто не чекає в Європі»… — цей набридлий слоган можна чути з різних приводів дуже часто. Не вірте! Виявляється, ще й як чекають! І готові платити за нашу роботу чималі гроші. Про це свідчать численні європейські програми і солідні гранти. Інша справа, що наші, як правило, неграмотні чиновники надто незграбно реагують на простягнуту руку допомоги.

Нещодавно черговий такий ляп трапився на Наглядовій раді проекту TACIS (ENPI) Європейської Комісії «Спільний офіс підтримки інтеграції України в Європейський дослідницький простір», де перший заступник міністра освіти і науки, молоді і спорту Євген Суліма однією необдуманою фразою знищив багаторічну працю представників кількох солідних організацій зі створення контактних пунктів. Він оголосив, що легітимними є тільки ті контактні пункти, які створені за наказами міністра, а всі інші, нині діючі, треба закрити як нелегітимні. Це серйозний удар по науковому співробітництву, тому що МОНМС своїм наказом створив пункти тільки на базі університетів. Раніше вони працювали в Академії наук, у центрах технічної інформації, на базі малого бізнесу й допомагали інноваційній діяльності.

Результат заяви чиновника дався взнаки вже наступного дня — кільком відрядженим за кордон співробітникам Національної академії наук України за рахунок бюджету, виділеного в проекті Європейською комісією на підтримку діяльності контактних пунктів, заявили, що їх там не чекають, тому що з України надійшов сигнал, що вони нелегітимні. Відряджені летіли щодо вкрай важливих питань нанотехнологій і соціальної політики. При убогому державному бюджеті на науку такі підніжки від чиновників ставлять українську науку в надзвичайно скрутний стан.

— Навіщо це було зроблено? — з таким запитанням кореспондент тижневика DT.UA звернувся до людей, які безпосередньо курирують створення контактних пунктів в Україні.

От як пояснила ситуацію керівник національного інформаційного центру зі співробітництва з Європейським Союзом у галузі науки й технологій Олена КОВАЛЬ:

— Контактний пункт — це не тільки інформування вчених, допомога в оформленні проектної документації, це ще й напрацювання контактів учених як у Європейському співтоваристві, так і у нас, усере­дині країни.

Зараз виконується сьома рамкова програма. Для роботи з нею було створено один офіс з питань рамкової програми ЄС на базі Київського центру науково-технічної інформації. Контактні пункти були відкриті за спільними наказами Агентства з науки і НАНУ, а також Національного космічного агентства. Вони зареєстровані в Європейській комісії. Відповідальним в Україні за цей напрям діяльності визначено Національне агентство з питань науки, інновацій і інформатики. Навесні 2011 року МОНМС створило своїм наказом ще 12 пунктів.

Контактні пункти рамкової програми — це не питання для дискусії або можливого конфлікту. І контактні пункти, створені на базі академічних організацій, і ті, які були створені на базі ВНЗ працюють вже більше року. Незрозуміло, чому це питання взагалі виникло, адже була попередня домовленість, МОНМС інформувалося про все неодноразово. Чому воно зараз проти?

— Можливо, є матеріальний інтерес у МОНМС, щоб взяти під своє крило контакт­ні пункти?

— Не бачу, за що тут боротися. Шкурка вичинки не вартує. Контактні пункти дуже важливі з погляду інтеграції України в Європейський дослідницький простір, розвитку партнерських відносин між науково-дослідними організаціями України, Європейського Союзу і всього світу, але для працюючих у цій системі — це більше навантаження й головний біль. Там працюють люди дуже високої кваліфікації. Вимоги до них дуже високі: потрібні хороше знання англійської мови, розуміння української специфіки, наукових досліджень у нашій країні. А оплата тут мізерна. Уся ця висококваліфікована робота здійснюється переважно на ентузіазмі. А користь від такої діяльності надзвичайно значуща — відбувається напрацювання контактів, люди зустрічаються, обговорюють важливі питання. Така робота впливає на імідж країни.

— Як же поставитися до слів Є.Суліми? Це що, застереження високого чиновника?

— Це не застереження. Він це сказав, очевидно, не знаючи передісторії питання. Хотілося б так думати. Документи були підписані Патоном, Семиноженком, керівником космічного агентства, чиновниками МОНМС. Як можна говорити після цього, що це нелегітимно?

Марина ГОРОХО­ВАТ­СЬКА, учений секретар сектору зведеного планування президії НАНУ, так бачить скандальні події із закриттям майже половини контактних пунктів:

— Сьома рамкова програма Євросоюзу виконується з 2007 року. Участь у ній українських організацій з кожним роком розширюється. На жаль, щодо багатьох питань не вистачає інформаційної підтримки. Про це багато сказано й написано. У кожній країні існує мережа національних контактних пунктів. Це інформаційно-консультаційні структури, головне завдання яких — полегшити участь у різних підрозділах сьомої рамкової програми вченим, малим/середнім підприємствам, недержавним організаціям, усім бажаючим.

Починаючи з 2009 року ми постійно працювали над цим питанням. Оскільки це доручення Кабінету міністрів, то передбачається узгодження з багатьма міністерствами. А в нас процедура узгодження дуже неспішна. Уряди змінювалися, хто тільки не підписував ці документи! Усе узгоджувалося, узгоджувалося… На початку 2011 року нарешті було створено список базових установ, де створюються контактні пункти.

Якщо МОНМС надіслав листа у Єврокомісію, це просто дивно й означає, що наша виконавча влада такими кроками перекреслює свої попередні кроки. І все це відбувається протягом одного року.

— Якісь результати роботи контактних пунктів є?

— В останні роки відбувається розширення європейського дослідницького простору. Два наші інститути виграли тендери — Інститут сцинтиляційних матеріалів та Інститут гідромеханіки. Вони добре інтегровані у світову науку. Це визнання європейського авторитету української науки.

А в другому конкурсі, завдяки роботі контактних пунктів, з десяти грантів, виділених на всі неасоційовані країни, українські вчені виграли п’ять! Це великі суми — по кількасот тисяч євро. Якщо раніше Україна пленталася у хвості, то зараз вона в цих конкурсах виступає координатором.

Зараз такі гранти одержали Інститут фізики, Інститут надтвердих матеріалів, Хар­ківський авіаційний університет, Інститут молекулярної біології й генетики.

У Єврокомісії йдуть величезні інформаційні блоки, і ми ще багато чого просто не розуміємо. Потрібна структура в країні, яка могла б це прочитати й «поглинути». На Заході є інноваційні компанії, що живуть за рахунок грантової підтримки. Вони щороку презентують нові матеріали на конференціях. Це можемо невдовзі зробити і ми, якщо, звичайно, не розвалимо добре розпочату роботу.

Простежується поведінкова лінія МОНМС, схожа на витівки з ВАК. Тоді воно розіслало інструктивний лист, щоб припинити одним махом діяльність рад щодо дисертацій, прийому дисертацій, заморозивши процес атестації наукових кадрів. А минулого понеділка дали задній хід — ухвалили рішення на Кабміні про те, щоб забезпечити безперервність прийому дисертацій. Потім вийшов указ президента (уже після цього засідання Кабміну), який скасував попередні укази президента про ВАК. Учора в усі ради наді­йшов підписаний МОНМС інструктивний лист про те, що ради продовжують працювати.

Тепер історія, схожа з ліквідацією ВАК, триває вже на полі контактних пунктів. МОНМС демонструє силу під знайомим гаслом — спочатку все зруйнувати, а потім…