Одкровення "ґоустрайтера", або Кому вдячні деякі доктори наук

Ступінь доктора у Німеччині - ознака високого статусу у суспільстві. Утім, як свідчать нещодавні скандали про плагіат, не всі добросовісно пишуть свої роботи. Дехто ж зовсім їх не пише, покладаючись на "ґоустрайтера".


Томас Немет (Thomas Nemet) – менеджер "ґоустрайтерів". Він палить довгі тонкі цигарки у своєму офісі в найдорожчому кварталі Цюриха. З-під манжета синього костюму поблискує "ролекс". Стіни кабінету прикрашають картини імпресіоністів.

Знайти контакти "ґоустрайтерів" можна за лічені хвилини, а от домовитися про інтерв’ю з одним з них – завдання не з легких. Томас Немет, на диво, зголосився відразу. "Погана реклама – теж реклама", - сміється він. Немет переконаний: той, хто звертається за його послугами, усвідомлює, що діє на межі законності. Сам Томас Немет свого часу вивчав в університеті філософію. Тоді ж він отримав перше замовлення як "ґоустрайтер", а дещо згодом заснував і власну фірму.

Нині, як розповідає сам Немет, на нього працюють близько 300 вільних співробітників, його річний прибуток становить щонайменше мільйон євро, а контактні бюро його фірми вже діють у Німеччині, Угорщині та Австрії. 90 відсотків замовлень наукових робіт надходять з Німеччини. За останні сім років, каже Немет, його підлеглі написали та продали майже 5000 докторських, дипломних та курсових робіт.

Напівлегальний бізнес

Зазвичай достатньо одного дзвінка чи електронного листа – Немет відразу знаходить підходящого "ґоустрайтера". Найбільшим попитом його послуги користуються серед студентів, що вивчають економіку, а також серед юристів та медиків. Бізнес у сфері здобуття наукових ступенів – звичне явище для людей у віці від 40 років, ділиться досвідом Томас Немет: "Нам замовляють послугу, і ми надаємо її клієнту, який може за неї заплатити". Клієнта при цьому попереджають, що слід використовувати роботу, не виходячи за рамки, дозволені законом, інакше він сам несе усю відповідальність за можливі наслідки.

У цьому юридичний джокер Томаса Немета. Поки що немає закону, за яким його можна було б покарати, оскільки збір інформації для наукової роботи чи написання роботи задля вправи, як офіційно називається діяльність Немета, не є нелегальними. Лише подаючи написану "ґоустрайтером" роботу на перевірку як свою власну, його клієнти стають правопорушниками.

50 тисяч євро і ви - доктор

Офіційно Томас Немет не пропонує написання докторських робіт. Йдеться про "наукові роботи обсягом від однієї до 500 сторінок". Щороку через фірму Немета продається близько 50 "більш об'ємних " робіт. Написання докторської триває щонайменше один рік і коштує відповідно дорого – до 50 тисяч євро. Ціна залежить від швидкості її написання: чим швидше хочуть мати роботу, тим дорожче буде. Форма оплати звична – грошовий переказ. За бажання можна виплачувати в розстрочку.

У відповідь на запитання, чи отримував хтось з клієнтів за "несвою" роботу найвищу оцінку (Summa Cum Laude), Томас Немет лише сміється. Розповідати про клієнтів він не любить. До невдах академічного світу він ставиться з розумінням: "Вони живуть у стресі, мають достатньо проблем у сім'ї, працюють на повну ставку або ж просто не мають натхнення". Плагіати у написаних його "ґоустрайтерами" роботах абсолютно виключені, переконує Немет. На своїй сторінці в інтернеті він заявляє: "На наших роботах "мисливці на плагіаторів" з університетів та веб-мережі зламають зуби".

Заробляти чималі гроші "батьку ґоустрайтерів" допомагає передусім страх людей не впоратися зі своїм завданням та тиск, який вони відчувають з боку суспільства. "У 70-х люди ще вчилися, аби здобувати знання, - каже Немет, - Я не хочу стверджувати, що нині це не так, але сьогодні багато хто дійсно навчається лише заради папірця". Для Томаса Немета наукові звання – порожній звук. Що це дасть людині, якщо на її надгробку стоятиме "доктор"? Для винахідливого підприємця наукові ступені – лише продукти, які можна вигідно продавати. "Якби мені треба було обирати між титулом доктора та 5000 євро, то я б узяв собі гроші і був би щасливий", - щиро зізнається бізнесмен-філософ.



Автор: Ніколас Мартін / Тетяна Бондаренко