Президент «Києво-Могилянської академії» Сергій Квіт в інтерв’ю Deutsche Welle розповів про ситуацію, що склалася довкола зменшення держзамовлення для університету, що відкрито йшов на конфронтацію з міністром освіти.

Deutsche Welle: Пане Квіт, чи вже відоме обґрунтування міністерства освіти, науки, молоді та спорту щодо різкого скорочення держзамовлення для Національного університету «Києво-Могилянська академія»? На деяких магістерських програмах держзамовлення взагалі нема...

Сергій Квіт: Поки що вони це нічим не пояснюють. Я намагаюся зустрітися або з міністром, або з заступником, щоб з'ясувати, чому відбулося таке зменшення замовлення на деякі бакалаврські та магістерські програми НаУКМА, тому що ніяких професійних і логічних пояснень цього кроку я не знаходжу. На бакалаврських програмах на половину, тобто - на 50 відсотків зменшено державне замовлення на право та на філософію. Понад 40 відсотків - на економічні спеціальності і навіть 20 відсотків на програмну інженерію. Чому треба зменшувати держзамовлення в наш час на підготовку програмістів – це просто незрозуміло. Президент, до речі, нещодавно виступав і казав, що Україні потрібно більше програмістів. Тим більше, що всі ці спеціальності в НаУКМА є найкращими в Україні. Вони найбільш рейтингові і найбільш популярні. Якщо держава зменшує державне замовлення, то вона показує, що їй не потрібні якісні фахівці, тобто - з точки зору захисту державних інтересів така політика не витримує жодної критики.

Deutsche Welle: У НаУКМА та профільного міністерства складні відносини. Раніше Ви відкрито виступали проти призначення Дмитра Табачника міністром освіти. Потім так само різко виступили з нищівною критикою законопроекту про освіту. Чи не виглядають такі дії з боку міністерства своєрідною помстою?

Сергій Квіт: Закон про вищу освіту повинен ґрунтуватися на ідеї університетської автономії. Це дуже принципово, з цих позицій нас неможливо зіпхнути. Стосовно помсти, я б не переводив цю ситуацію в таку трагічну площину. Ми нікого не будемо звільняти з роботи чи скорочувати. Ми не будемо закривати жодні наші програми. Просто ми будемо переходити на інші форми функціонування.

Deutsche Welle: Тобто, Ви намагатиметесь шукати подальший діалог з міністерством?

Сергій Квіт: Я намагаюся зустрітися, Поки що мені це не вдалося. То кажуть, що міністр і заступник перебувають у відрядженнях, то їх немає. То ще щось. Я буду намагатися, звичайно, вести діалог, бо я повинен це робити як президент університету.


Deutsche Welle: Чи є якісь можливості оскарження чи перегляду рішення про скорочення держзамовлення?

Сергій Квіт: Перспектив оскарження немає, бо вступна кампанія триває дуже короткий час. І за цей час не може бути якогось такого судового рішення. Ні прецедентів таких немає, ні фізично це не можливо. Але ми будемо вивчати це питання. Якщо логіка розподілу держзамовлення буде для нас непрозорою або з ознаками корупційної діяльності, тоді ми це так не залишимо. Поки що ми не маємо найсвіжішої статистичної інформації по всій Україні з цього питання за цей рік.

Deutsche Welle: На магістерські програми журналістики та соціальної роботи взагалі не передбачено жодного місця для безкоштовного навчання на наступний рік. Про це стало відомо вже після завершення прийому документів абітурієнтів. Державний університет раптово не одержав жодного держзамовлення на якусь спеціалізацію. Це безпрецедентний випадок?

Сергій Квіт: Такого немає в принципі. Це тільки з нашим новим міністром така практика з'являється. Те, що завжди було, чого я теж не підтримую, це те, що Україна має понад 900 вищих навчальних закладів. До цієї кількості входять 250 університетів. І держава вважає, що повинна підтримувати всі державні заклади, тобто - вона ділить держзамовлення між усіма. Цілком очевидно, що держава в поганому економічному стані, коштів кожного року дедалі меншає. Замовлення непередбачувано падає щороку. Я вважаю, що за таких умов держава не повинна намагатися підтримувати всіх – і найкращих, і найгірших. Адже якщо зменшується держзамовлення для всіх – це означає, що працює радянський принцип зрівнялівки, це означає, що національна економіка одержує менше хороших фахівців і більше поганих, бо підтримуються також університети, які взагалі не можуть називатися університетами.

Deutsche Welle: Що буде далі з магістерською програмою журналістики, яка не одержала жодного місця держзамовлення? Відомо, що школа вже шукає можливості спонсорських стипендій для найкращих студентів.

Сергій Квіт: Наша школа журналістики вирішила, що не буде боротися за державні місця. Це означає, що вона сама дасть собі раду, вона буде мати належну кількість якихось стипендій для кращих студентів. Це будуть стипендії від якихось компаній, партнерів школи журналістики. А інші студенти будуть іти на контракт за доволі високу ціну. Це цілком цивілізовані форми. Тут немає страшних проблем, які не можна вирішити. Навпаки, якщо міністерство позбавляє нас держзамовлення, то воно, як це не парадоксально, сприяє активізації якихось ринкових стосунків всередині академії. І це нас зміцнює. Справжня трагедія полягає в тому, що якщо ми маємо менше держзамовлення, то це означає, що ми зможемо взяти на навчання менше здібних людей, яких ми повинні були б взяти, які не можуть заплатити за навчання. Це справді трагедія, якщо дивитися з соціальної точки зору на такі речі. І тут немає ніяких виправдань діям нашого міністерства.

Deutsche Welle: Могилянська журналістська освіта була запроваджена 2001-го року. Це був новий підхід до підготовки журналістських кадрів в Україні. Цей підхід себе виправдав?

Сергій Квіт: Фактично всі наші випускники залишаються в галузі. Найбільш експериментальне за формою, що є в нашій школі журналістики, це те, що ми набираємо бакалаврів з будь-яких спеціальностей, які обрали для себе фах журналіста. Наш досвід свідчить про те, що така форма є дуже вдалою. Володимир Різун, директор Інституту журналістики університету імені Шевченка спочатку не погоджувався з цією концепцією. А зараз вже навіть і цей інститут журналістики відкрив одну таку програму, яка бере журналістів після інших бакалаврських програм, наприклад, інженерних, гуманітарних соціальних тощо. У цьому полягає по формі інновативність. Крім того, зміст наших програм теж дуже інновативний. Наша школа журналістики розвивалася в тісному партнерстві з британськими й американськими університетами. Зараз ми маємо кілька програм у співпраці з благодійним Фондом Ріната Ахметова. Крім того, що ми готуємо магістрів, у нас є програми для працюючих журналістів. Це програма з бізнесу в нових медіа, яка також є надзвичайно успішною. З наступного навчального року стартує ще одна програма в співпраці з благодійним фондом Ріната Ахметова – це навчання викладачів факультетів журналістики українських університетів про нові медіа. Ми маємо єдину в Україні PHD-програму (ред. - докторська програма західного зразка) з масових комунікацій. Ми маємо багато іноземних партнерів. Тобто, наша школа журналістики знаходиться без перебільшення в центрі журналістської освіти в Україні.



Розмовляла Наталя Неділько