Сплеск інтересу до електронних підручників, спричинений, з одного боку, природнім прагненням перебувати у контексті сучасних тенденцій в інформатизації навчально-виховного процесу, а з іншого – перманентними проблемами недостатнього і запізнілого фінансування процесу підготовки та друку підручників.


У серпні-вересні ряд високопосадовців Кабінету Міністрів України зробили публічні заяви про намір відмовитися від друкування паперових підручників і перевести школи на електронні підручники. При цьому не було роз’яснено, чи ці наміри передбачають, що витрати на реалізацію такого безпрецедентного за масштабами фінансування проекту здійснюватимуться за бюджетні кошти, чи витрати будуть покладені на батьків учнів.

Суспільна дискусія здебільшого розгорнулася в експертному середовищі та на шпальтах видань і стосується вона як переваг, так і недоліків новації. Причому, якщо ідея електронних підручників як таких не викликає будь-яких заперечень, то питання придбання і вплив на здоров’я дітей електронних книг оцінюють неоднозначно.

Визначення «електронний підручник» є настільки широким поняттям, що без конкретизації воно мало що пояснює.

Отож, під електронними підручниками мають на увазі і електронні книги (рідери), і структуровані й забезпечені посиланнями тексти, і документи різних типів, починаючи від допоміжних файлів і закінчуючи web-сторінками, що містять навчальні матеріали.

Власне, електронний підручник – це освітній продукт, який відрізняється від традиційного підручника на друкованій основі лише тим, що переглянути його можна лише за допомогою комп’ютера чи електронної книги; відповідає вимогам Державного стандарту загальної середньої освіти і навчальним програмам.

Електронний підручник повинен, по-перше, розкривати предмет науки, даючи опис, пояснення, передбачення і прогнозування явищ, фактів, процесів, об’єктів і, по друге, розкривати сутність предмета вивчення, містить методичний апарат для вчителя та учнів.

Електронні підручники узагальнено поділяють на три типи: 1) відсканований паперовий підручник; 2) традиційний підручник з гіпертекстовими вставками; 3) спеціально розроблений електронний підручник. Незалежно від типу, в електронному підручнику має бути застосований принцип квантування, тобто навчальний матеріал має бути поділений на розділи, які так само – на модульні кадри з текстовою складовою та візуалізацією. Кожен модуль складається з теоретичного блоку, контрольних запитань з теорії, вправ і тестів, контекстної довідки тощо. Між собою модулі пов’язані гіпертекстовими посиланнями, щоб учень за принципом розгалуження міг оперативно переходити від одного модуля до іншого. Доцільно, щоб електронний підручник містив і графічний та ілюстративний матеріал.

Електронні підручники, завантажені до електронних книг, можна відтворювати і розповсюджувати у файлах різних форматів, зокрема звичайного тексту, тексту з оформленням ( HTML), відкритого формату (FlipBook, OpenDocument, SGML, XML, FictionBook, TeX, PDF, HTMLHelp Microsoft, PostScript, ExeBook, Mobipocket та ін.), растрові графіки (TIFF, JPEG, DjVu) та у вигляді мультимедійних книг (SWF, EXE). Файли форматів OpenDocument, PostScript, PDF, MS Word DOC, окрім тексту, можуть відтворювати растрові або векторні зображення. Файли сучасних електронних книг мультимедіа, окрім тексту, містять декілька каналів сприйняття: звуково-музичний, зображально-динамічний та інтерактивно-ментальний.

Деякі електронні книги виробляють одночасно з підготовкою друкованого підручника чи виготовляють зі вже існуючих друкованих підручників шляхом сканування тексту, іноді з використанням спеціальних відкритих сканерів, які не пошкоджують оригінальне друковане видання. Найпривабливішим є формат «відкритого» підручника.

В США нині починають з’являтися «відкриті» підручники, які можуть бути адаптовані для спільного використання їх. Це не має стосунку до принципу Вікіпедії, оскільки до публічно доступної версії матеріалу жодних змін не вноситься, адже в інформаційному просторі поширюється редакційна модифікована версія підручника і користувачі можуть доповнювати лише той примірник, з яким працюють вони. Різниці між паперовим і цифровим контентами практично не існує; цифровий контент користувача близький, а іноді й ідентичний цифровому продукту творця контенту. Користувачеві надано змогу видалити непотрібні розділи, додати свій матеріал і відредагувати текст.

Кошти за продаж таких електронних ресурсів будуть, як і раніше, надходити до видавництва, що володіє авторськими правами на друкований текст. Видавець не тільки забезпечує контент-послуги розвитку, а й створює платформу для використання контенту, редагування та організації навчального процесу.

Unedited або «переписаний» підручник видавець може за низькою ціною відправляти у форматі PDF для друку в чорно-білому або в кольоровому вигляді. Це хороша можливість для методичних служб, адміністраторів шкіл, учителів і учнів, але все ж за плату завантажувати підручник.

Для з’ясування того, які характеристики електронних підручників є найважливішими для учнів, «Проект майбутнього» провів у США анкетування близько 300 тис. студентів. Відповіді розділилися наступним чином: можливість персоналізації книг додаванням коментарів і маркуванням тексту – 63%; самооцінювання – 62%; можливість самоосвіти –46%; користування інформацією NASA і Google в реальному часі – 52%; користування, в разі потреби, он-лайн-репетитором – 53%; використання презентацій PowerPoint з електронних підручників – 55%; ігрові елементи в навчанні – 57%; застосування анімації і моделювання – 55%; наявність відео – 51%; можливість проводити відеоконференції – 30%; підкасти – 34%; створювати свої власні підкасти або відео – 48%.

На нашу думку, проблему впровадження в Україні електронних книг як шкільних підручників необхідно дослідити системно, з урахуванням реалій українського підручникотворення в умовах інформаційних викликів.

Національною доктриною розвитку освіти передбачено створити навчально-методичні передумови для рівного доступу громадян до якісної освіти, реалізації прав на доступність і безоплатність здобування загальної середньої освіти. Якість освітніх послуг безпосередньо залежить від забезпеченості навчально-виховного процесу підручниками, навчальними посібниками, якими держава має забезпечити навчальні заклади.

Проте на практиці існує невідповідність бюджетного фінансування друкованих підручників реальним потребам галузі. Бюджетні кошти майже ніколи не надходять у повному обсязі. Наявність перехідних угод, збільшення дебіторської та кредиторської заборгованості практично закладається ще під час формування бюджету. Реальні розрахунки Міністерства освіти і науки України не беруться до уваги при формуванні показників державного замовлення; внести зміни до затверджених законодавчих актів майже неможливо.

При помісячному розподілі коштів не враховують потребу галузі в фінансуванні видання переважно в першому кварталі поточного року, що призводить до порушення Указів Президента України про своєчасне забезпечення до початку навчального року навчальних закладів підручниками і посібниками та створює умови для появи перехідних угод, збільшення кредиторської та дебіторської заборгованості.

Навіть затверджений графік фінансування постійно порушується (або змінюється); фінансування відбувається несвоєчасно та неритмічно – наявні непоодинокі випадки, коли кошти за декілька місяців надходять на рахунки одночасно.

За такого механізму фінансування галузі неможливо не лише уникнути заборгованості й перехідних угод, а навіть накладати штрафні санкції на видавництва за прострочену дебіторську заборгованість за значної кредиторської заборгованості у цих же видавництв.

Для організації проведення апробації новостворених підручників, їхнього вдосконалення, якісного замовлення навчальними закладами підручників необхідно у першому кварталі кожного року (власне, це потрібно робити ще у четвертому кварталі попереднього року) додатково виділяти кошти для видання пробних підручників. Технологічний процес створювання підручника займає щонайменше п’ять місяців. З огляду на складнощі бюджетного процесу, Міністерство фінансів відкриває фінансування на друкування підручників зазвичай із запізненням.

Одержавши кошти у травні – червні, видавництва реально, до того ж із втратами у якості, зможуть їх видрукувати не раніше вересня. У травні –серпні щороку друкарні буквально «завалені» замовленнями і об’єктивно не справляються з ними. Законодавча ж норма, за якою підручники друкують «переважно» (на практиці часто виходить «винятково») у друкарнях державної форми власності, призводить до втрати часу і якості. Якщо ж урахувати час на розвезення підручників, то й виходить, що багато підручників потрапляють до дітей у кращому разі в жовтні – листопаді.

Зазначені вище фінансові та організаційні проблеми спонукають до впровадження інформатизованих форм підручників і навчальних посібників. Стрімкий розвиток інформаційних технологій активно впливає на номенклатуру засобів навчання і, відповідно, трансформацію усталених педагогічних технологій. Навчальна книга як важливий дидактичний засіб здійснення навчально-виховного процесу також об’єктивно видозмінюється як за зовнішніми ознаками, так і за можливостями транслювання інформації.

Підручник у традиційному (друкованому) своєму вигляді й функціональному призначенні як вмістилище наукових фактів і виховного потенціалу вже не може посідати монопольне становище в умовах інформаційного суспільства з його необмеженими можливостями генерування, збереження та передавання інформації.

Водночас, як слушно наголошують видатні українські філософи освіти, інформаційний вибух «насамперед зумовлений ринковими умовами, вносить суттєві й далеко не однозначні зміни у життя сучасного суспільства, у освітню сферу, навчання і виховання молодого покоління». Так, помітним явищем стала поява в США ще на початку 70-х років минулого століття на ринку електронних книг як версії книг в електронному (цифровому) форматі.

Перші електронні книги (рідери) створювали для використання лише в окремих сферах і були розраховані на обмежену аудиторію. Вони містили технічні інструкції для поводження зі складним обладнанням, дотримування технологій виробництва тощо. Згодом, починаючи з 90-х років ХХ ст., коли завдяки Інтернету значно спростилася передача електронних файлів, почався бурхливий розвиток і вдосконалення рідерів, зокрема у форматі PDF. Завдяки урізноманітненню форматів і удосконаленню електронних книг з відкритим вихідним кодом кількість споживачів почала зростати, що мало наслідком ще більшу фрагментацію ринку електронних книг.

Почасти, розвиток цього ринку до певного часу відбувався стихійно, оскільки тоді ще не були на законодавчому рівні врегульовані питання захисту авторських прав, стандартизації пакування і реалізації електронних книг. Розширення ринку рідерів відбувалося суперечливо: з одного боку, чимало електронних книг реалізовували на «чорному» ринку, а неофіційні, а іноді й без дозволу авторів і видавництв, каталоги електронних книг стали доступні через мережу Інтернету, а з іншого – сайти, присвячені електронним книгам, сприяли поширенню інформації про електронні книги для широкого читацького загалу; автори книг, яким відмовили видавництва, виставили свої праці в Інтернеті й набули певної популярності.

Так, американські бібліотеки наприкінці 90-х років почали безплатно, через веб-сайти, надавати в користування електронні книги. Якщо спочатку таких бібліотек було обмаль, то в 2010 р. 66% публічних бібліотек у США пропонували своїм клієнтам електронні книги.

На початку 2010 р. корпорація Apple запустила у виробництво багатофункціональний пристрій IPad і уклала угоди з 5 з 6 найпотужнішими видавництвами, які надали Apple право розповсюджувати їхні книги в електронному форматі. При цьому багато видавців і чимало авторів несхвально поставилися до ідеї електронних публікацій, мотивуючи свою відмову через проблему з попитом, піратством та недостатніми матеріальними стимулами.

У липні 2010 р. он-лайн продавець Amazon.com повідомив, що вперше в другому кварталі 2010 р. продаж електронних книг на 40% перевершив обсяги реалізації книг у твердій палітурці, а в липні – на 80%. В цілому, за даними американської Видавничої асоціації станом на середину року сегмент рідерів становив 8,5% від усього продажу книг в США.

Та все ж поштовхом до розгортання дискусії довкола того, чи можливо і наскільки це доцільно, замінити друковані підручники електронними були не стільки технічні характеристики і значний педагогічний потенціал електронних пристроїв, скільки наслідки світової фінансової кризи. Причому, в США питома вага видатків на друковані підручники в структурі бюджетних видатків на освіту є незначною. При загальному обсягу 550 млрд. дол., що виділяють на рік на освіту в Сполучених Штатах, на друкування підручників спрямовували близько 5 млрд. (1%). Проте саме нестачею бюджетних коштів на друкування підручників адміністрації американських штатів Каліфорнія і Техас оголосили про плани відмовитися від друкованих шкільних підручників на користь електронних книг.

Губернатор Каліфорнії Арнольд Шварценегер 5 червня 2009 р. виступив з ініціативою, щоб зробити Каліфорнію першим штатом у країні, де школи працюватимуть за електронними підручниками. 11 вересня того ж року, в річницю терористичної атаки на США, він знову наголосив на ідеї електронних підручників. З огляду на те, що питома вага видатків на освіту в бюджеті штату становить 40 відсотків, мотиви А. Шварценегера зрозумілі – зменшити видаткову частину бюджету. «Бюджетна криза в Каліфорнії триває і ми повинні знайти такі новаторські способи, які дадуть змогу заощадити гроші й підвищити якість послуг. …Це перша національна ініціатива, яка уможливить скоротити витрати на освіту, стимулюватиме співпрацю між шкільними округами і забезпечить кожному каліфорнійському учневі доступ до освіти світового рівня», – заявив А. Шварценегер.

У квітні 2010 р., виступаючи на конференції з освітніх електронних ігор, губернатор американського штату Техас Рік Перрі в унісон А. Шварценегеру заявив, що до 2014 р. Техас також має намір упровадити систему електронних підручників. Опоненти губернатора, зокрема виконавчий директор Техаської навчальної програми Кеті Тобі, закидають владі, що нестача коштів на друкування підручників не може бути виправданням тому, що школярі опиняються під загрозою, що взагалі не матимуть ні друкованих, ні обіцяних електронних підручників.

Останні, до того ж, до впровадження повинні пройти серйозну сертифікацію та апробацію на рівні штату. «Навіть у важкі економічні часи, – наголошує К.Тобі, – ми не можемо приректи наших учнів на провал. Те, що ми кладемо на плаху, не може бути виправдане дефіцитом бюджету… Нині саме час запитати себе і наших законодавців – якими є наші пріоритети? Невже ми дійсно хочемо поставити школярів штату Техас перед ризиком відстати?».

Проте шлях від ідеї до її втілення тернистий, потребує відповіді багато складних питань та тривалої і фінансово затратної підготовчої роботи. Попередні зусилля по створенню різними незалежними організаціями відкритих електронних підручників значною мірою не увінчалися успіхом.

Наприклад, у тій же Каліфорнії в 2002 р. фундація COSTP у співпраці з Вікіпедією зробила спробу створити «відкритий» електронний підручник. Очікувалося, що внаслідок реалізації проекту штат щороку заощаджував би понад 200 млн. дол. Проте ідею не було реалізовано і електронний підручник з історії тоді так і не створено.

Питання сертифікації електронних підручників є важливим. В Україні для друкованих підручників існують формалізовані вимоги. Видавничі параметри друкованого підручника повинні відповідати ГОСТу 597-73 та санітарним правилам по оформленню шкільних підручників – СП 1405-76. Очевидно, що зазначені вище стандарти не поширюються на електронні книги. Не фігурують електронні підручники і в затвердженій наказом Міністерства освіти України від 27.02.1998 р. № 75 та зареєстрованій у Міністерстві юстиції України 12.05.1998 р. за № 307/2747 Інструкції про порядок організації розроблення, виробництва і доставки демонстраційних приладів і навчального обладнання до закладів освіти.

В Україні станом на середину 2010 р., коли активно дебатували тему про рідери, а в окремих школах пілотували обмежені партії пристроїв, усе ще не було нормативно визначено медичні параметри електронного підручника. Запевнень виробників, що користування рідером є цілком безпечним для здоров’я школярів, недостатньо. Очевидно, що електронна книга, як і будь-який товар, повинна мати спеціальний гігієнічний висновок, у якому має бути зазначено, з яких матеріалів він виготовлений та підтверджено, що вони не шкідливі для здоров’я дітей.

В Інтернеті вже розміщено чималу кількість електронних підручників у вільному доступі або за відкритими ліцензіями, але завдання полягає в тому, щоб їх відформатувати і відредагувати так, щоб вони відповідали Державному стандарту загальної середньої освіти та критеріям до навчальних ресурсів. Очевидно, що електронні підручники існуватимуть у вигляді відкритих ресурсів подібно до Вікіпедії. Звідси гіпотетично кожен учитель і учень, не кажучи вже про «хакерів», може на власний розсуд, не дотримуючись завдань, визначених Державним стандартом загальної середньої освіти та навчальних програм, наповнювати електронний підручник.

Відтак держава опиняється перед викликом, як в умовах відкритого для наповнювання будь-яким фактологічним матеріалом, розміщеним в Інтернеті, забезпечити збереження єдиного освітнього простору. Поділяючи думку дослідників про очевидні переваги використання електронних матеріалів при вивченні історії та інших гуманітарних предметів, зауважимо про наступне. Індивідуальні зміни в підручниках, особливо з гуманітарних дисциплін («Я і Україна», історія, література, філософія, правознавство, громадянська освіта), можуть стати об’єктом притаманного для України втручання політиків і різних лобістських груп джерелом запеклих дебатів щодо того, що повинно бути в підручнику, а чого там бути не повинно.

Без вирішення цього технологічного, а в українських реаліях неминуче ще й політичного, питання наростатиме ескалація повсякчасних дискусій у засобах масової інформації, у політикумі й, від чого не можна застрахуватися, в залах судових засідань. Зрештою, демократична сама по собі ідея електронних книг як замінників друкованих підручників, приваблива для виробників, потребуватиме від держави прихованих витрат на розгортання власної бюрократії, яка намагатиметься контролювати дотримування єдиних стандартів щодо змісту освіти.

Практика доводить, що електронне обладнання застаріває набагато швидше, ніж друковані підручники. Відповідно до чинного законодавства, термін використання друкованих підручників у школах становить п’ять років. Відповідь на запитання про те, чи зможе таку ж, не кажучи про більшу, кількість років використовуватися рідер, є важливою. Від відповіді на нього залежить висновок про те, чи дійсно економічно вигідно їх масово використовувати у школах. На нашу думку, держава не повинна перекладати обов’язок придбання вартісних рідерів на місцеві бюджети чи, тим більше, на батьків учнів, оскільки ні перші, ні другі таких грошей не мають.

З методичної точки зору електронні підручники є ефективним навчальним ресурсом для вивчення насамперед предметів природничо-математичного циклу і тих галузей знань, що піддаються глибокому структуруванню, для самостійної роботи учнів, дистанційного та екстернатного навчання, на практичних і лабораторних заняттях, аналізі інформації та її графічної інтерпретації. При цьому, наприклад, інформаційні технології розвиваються настільки стрімко, що розробники навчальних матеріалів фізично не можуть встигати за таким розвитком. У цьому сенсі електронні підручники необхідно поєднувати з іншими інтерактивними технологіями навчання, як то webinar (вебінар) – різновид он-лайнового заняття, який дає змогу вчителеві й учням класу спілкуватися як у текстовому форматі, так і аудіо- чи відеочатах.

Ефективною формою роботи з учнями, особливо учасниками Малої академії наук України, учасниками II та III етапів Всеукраїнських учнівських олімпіад з базових дисциплін, є також webcast (веб-конференція). За допомогою електронного підручника та Інтернету вчитель чи тренер може давати своїм вихованцям інформацію та інструкції, які недостатньо чи зовсім не відображені в підручнику, пошукові завдання, контролювати їх виконання, вносити корективи, ставити запитання тощо. Важливо, що всі поради та зауваження вчителя можуть бути занотовані й використовуватися учнями в подальшому.

Застосовуючи метод підкастингу (публікація в мережі медіа-потоків), учитель, насамперед іноземних мов, обиратиме і вводитиме як навчальний матеріал записи, що дасть змогу йому і учням не купувати дорогі аудіокурси.

Завдяки електронному підручнику вчитель одержує і можливість практикувати сучасні технології моніторингу, контролю та обліку навчальних досягнень учнів, уникнувши стомлюючу механічну роботу. Наприклад, в Німеччині такі електронні системи контролю вже ефективно впроваджують. Видавці розробили продукт, який уможливлює на вибірковій основі визначати глибину навчальних компетенцій учнів. Учитель може визначати не лише особистий прогрес учня у навчанні, а й його рейтингове місце у контексті класу або школи.

Таким чином, учитель досягає головного у моніторингу знань – здатності оцінити, наскільки проблеми по опановуванням програмового матеріалу конкретного учня є його індивідуальними проблемами, а чи це загальна тенденція, пов’язана чи то з діяльністю вчителя, чи то з недоліками у навчальних програмах і підручниках.

Серед переваг електронних підручників найперше називають їхню незначну, порівняно з комплектом паперових підручників, вагу і невеликі розміри. Це неспростовний аргумент на користь упровадження в Україні електронних підручників, який, проте, частково нівелюється технологічними недосконалостями електронних книг.

Портативність рідерів, помножена на здатність їх вміщувати в собі зміст сотень і тисяч книг (станом на серпень 2009 р. доступними для скачування було понад 2 млн. безплатних книг, до того ж користувач може будь-коли робити ротацію їх у своєму електронному підручнику), робить електронні підручники напрочуд мобільними в сенсі оновлювання контенту. Власне, можливості рідера накопичувати інформацію обмежується тільки об’ємом пам’яті пристрою. Електронні підручники дають змогу і читати їх при недостатньому освітленні чи навіть у темряві, прослуховувати текст книги, що робить електронний підручник аудіокнигою, а також змінювати розмір шрифту, шукати ключові терміни та визначення, робити закладки та анотації.

Щоправда, в більшості представлених на ринку рідерів здатність екрана є нижчою, ніж потрібно. З цієї причини читати текст з друкованого підручника менш шкідливо для зору, ніж з екрана рідера. Крім того, в частини учнів взаємодія з пристроєм може викликати дискомфорт, наприклад, через відблиски на екрані чи труднощі в опановуванні роботи пристрою.

Технологічна здатність електронних підручників відображати анімовані малюнки, мультимедійні кліпи і відтворювати аудіокниги та MP3-файли невеликих обсягів значно підвищує дидактичний потенціал цього навчального ресурсу і дає змогу вчителеві ефективно моделювати проблемні навчальні ситуації та диференційовано вибудовувати індивідуальні вектори навчальної діяльності учнів.

Електронні підручники технічно уможливлюють переклад книг різними мовами. В умовах полікультурної України та законодавчого гарантування здобування повної загальної середньої освіти рідною мовою уможливило б відмовитися від перекладу і друкування підручників російською, угорською, румунською, молдовською, польською, кримськотатарською та іншими мовами, якими здійснюється навчально-виховний процес в українських школах.

На відміну від придбання паперової книги, щоб придбати електронний підручник, не потрібно йти до книжкового магазину чи чекати на доставку книги поштою, рідер можна завантажити не виходячи з дому і використовувати одразу.

Неоднозначними є й екологічні чинники при виготовленні рідерів та друкування паперових підручників. З одного боку, перевага електронних книг перед паперовими аналогами полягає у тому, що в процесі виробництва електронних книг не використовують папір, фарбу тощо. До того ж, для виготовлення друкованих книг використовують утричі більше сировини і в 78 разів більше води. З іншого – при виготовленні електронних рідерів у виробництві використовують різні токсичні речовини, які не піддаються біохімічному розкладанню. Вірогідно, в міру удосконалювання технологій і фізичного зношування застарілих рідерів кількість токсичних відходів, які, на відміну від паперу, не підлягаються біологічному розкладанню, зменшуватиметься.

Нині не існує технологічної проблеми в тому, щоб вмістити електронні версії усіх необхідних для навчального циклу учнів і студентів підручники. Так, компанія Apple Computer у 2010 р. випустила IPad з кольоровим сенсорним екраном, інтерактивними відеоможливостями і віртуальною клавіатурою, який надає набагато більше можливостей для користувачів, ніж монохромний електронний підручник типу Kindle Amazon. Удосконалюють свої вироби й інші провідні виробники Е-книг, як то Hewlett-Packard, Dell та Microsoft. Хоч учні й студенти ще тривалий час користуватимуться у навчальних цілях ноутбуками або їхніми портативнішими аналогами –нетбуками, експерти прогнозують, що протягом наступного десятиліття більшість студентів і багато учнів черпатимуть інформацію не з паперових книг, а з електронних пристроїв.

Позитивним наслідком появи електронних книг є те, що вже з’явилися розроблення, наприклад, DynamicBooks від корпорації Macmillan, які дають змогу вчителям і викладачам створювати власні підручники, використовуючи свої оригінальні матеріали, а також матеріали, розроблені компанією-виробником.

Електронні підручники створюють передумови для подолання фізичних, сенсорних і когнітивних бар’єрів на шляху до освіти учнів і студентів з різними формами інвалідності. Так, для учнів та студентів з дислексією та сліпих технологія електронної книги дає змогу зробити підручники доступними через перетворення тексту в доступних електронних форматах.

Для врегулювання питання авторських прав необхідно внести зміни до чинного законодавства України, передбачивши в ньому, що на відтворення і поширення копій раніше опублікованих літературних творів у спеціалізованих форматах, таких як шрифт Брайля, аудіо- або цифровий текст для використання сліпими або іншими особами з обмеженими можливостями, не поширюється норма про авторське право, за якою всі користувачі повинні одержати дозвіл для відтворювання або поширення таких матеріалів. Звісно, щоб не допустити комерціалізації, такий виняток повинен стосуватися лише неприбуткових організацій та державних установ, що надають спеціалізовані послуги, пов’язані з підготовкою кадрів і освітою сліпих та інших осіб з обмеженими можливостями.

Чинником, що може стримувати впровадження електронних підручників у навчальний процес осіб з обмеженими можливостями, є відсутність єдиних стандартів для електронного перетворення файлів. Для подолання цієї перепони має бути розроблений і затверджений стандартизований універсальний український електронний формат файлу, в якому видавці навчальних матеріалів представлятимуть електронні версії підручників. У міру насичення національного ринку електронними книгами та допущення їх до використання у навчально-виховному процесі слід буде унормувати вимоги до видавців, щоб вони виготовляли електронні підручники в такому електронному форматі, який би був зручним для перетворення на шрифт Брайля. Щоб уникнути появи в навчальних закладах електронних підручників у різних форматах, необхідно затвердити державні стандарти доступності.

Ці стандарти повинні, по-перше, визначити конкретні технічні параметри національного електронного формату файлу, який будуть використовувати видавці навчальних матеріалів для осіб з обмеженими можливостями для перетворення їх на спеціалізовані формати, а по-друге, відповідати загальним стандартам, що стосуються електронної видавничої та перекладацької технології, які використовуються для виготовлення спеціалізованих форматів. Оскільки електронні підручники для навчання інвалідів будуть створені відповідно до такого стандарту доступності, то навчальні заклади матимуть змогу самостійно трансформувати навчальні матеріали у формати, необхідні для навчання осіб з особливими потребами.

Передбачено, що електронні підручники суттєво вплинуть на діяльність педагогів. Як слушно зазначають Г. Драйден і Дж. Вос, «важливо, що цифрова революція стала каталізатором цілковитої зміни підходів до навчання та навчальних методів. Тільки в точних науках щоденно з’являється десять тисяч нових статей. Жоден учитель не здатний прочитати хоч би частини цих матеріалів, а про подробиці годі й говорити. Яка тоді буде роль учителя як особи, що забезпечує інформацією?».

Тоді як батьки учнів і студенти сподіваються на зниження ціни на рідери і зменшення ваги портфелів, багато вчителів, особливо з числа тих, які за багато попередніх років звикли викладати за традиційними педагогічними технологіями, з острахом очікують на появу електронних підручників. Навряд, чи такі ж побоювання доречні з боку книговидавців, адже вони ще довго зберігатимуть свої позиції на ринку шкільних підручників. Окрім того, що видавці можуть гнучко співпрацювати з виробниками електронних підручників, вони також мають довгострокові авторські права на інтелектуальну власність, якою є зміст друкованих підручників. За відсутності маркетингових досліджень і дотепер важко спрогнозувати, скільки студентів і учнів залишаться схильними до друкованих підручників.

Проте електронні підручники мають і недоліки, які викликають досить обережне чи навіть негативне ставлення до них з боку частини споживачів. Насамперед – висока вартість, еквівалентна вартості 50 –100 друкованих книг. Наприклад, ціни на IPad або Android фірми Dell в США коливаються від 300 до 500 дол. США. До цієї суми слід додати ще 125 –160 дол. на рік на передплату програмного матеріалу та 40 дол. на сервісне обслуговування і ремонт пристроїв (з урахуванням природної дитячої рухливості ремонту таки не уникнути).

Якщо пристрій використовуватимуть не менше трьох років, то щорічні витрати на його утримання становлять 265 дол. За умови гуртової купівлі американський покупець має надію домовитися з продавцем про 200 дол. на рік [12]. В середньому ж таке обслуговування і ремонт може сягати 400 дол. на рік.

Держава може, розбудовуючи мережу шкільних округів, заощаджувати гроші, поширюючи ліцензовані навчальні матеріали з відкритим кодом, а також закуповувати електронний контент у видавця разом з дозволом розповсюджувати його стільки разів, скільки необхідно для учнів і вчителів, а не платити за кожен підручник. Якщо ж виникне потреба видрукувати паперовий примірник навчального ресурсу, то це можна було б зробити з електронної версії за помірною ціною. В США ціна становить близько 25 дол. за одну копію, але в умовах України вона навряд чи становитиме більше 20 грн.

Насправді електронні підручники мають відносно низькі витрати виготовлення. Концепція такого підручника передбачає, що до посібника можуть створюватися в мережі Інтернету додатки. На сьогодні найкращим і найсуміснішим з Інтернетом варіантом є PDF (Portable Document Format) з використанням Adobe Acrobat або аналогічного формату. Загалом, все, що потрібно в даному випадку, це електронний варіант джерела або рукопису, як правило, попередньо відформатованого, відкорегованого і відредагованого. Це нескладно зробити в форматі MS Word з наступним перетворенням на формат електронних книг PDF.

Позитивним економічним чинником є й низька вартість розповсюдження електронних підручників (але не вартість самих приладів!). Здебільшого, при розповсюдженні рідерів сплачують тільки обсяг інформації, переданої через комп’ютерні мережі або фізичний носій, наприклад, компакт-диск. Крім того, наповнення текстами електронного підручника коштує незрівнянно дешевше, ніж друкування традиційної книги на паперовій основі. До того ж розширюється номенклатура текстів, які доступні для безплатного «скачування»; книгозбірні дедалі охочіше надаватимуть безплатні публікації, якими можуть поповнюватися електронні підручники.

Загалом початкові інвестиції у виготовлення електронної книги є настільки значними, що в багатьох країнах світу їх не виробляють. Проект з виготовлення електронних підручників є настільки ж привабливим з бізнесової точки зору, наскільки він є ризикованим. Поки що ринок електронних підручників ще не сформований, а відтак власники електронних книг ще не мають змоги компенсувати частину своїх витрат за рахунок продажу текстів, які вони вже прочитали, щоб придбати використані копії зі значними знижками, так як вони можуть це легко робити з друкованими книгами.

З технологічної точки зору фахівці звертають увагу на те, що формати і типи файлів електронних книг постійно удосконалюються і, відповідно, змінюються. Відтак, на відміну від друкованих книг, які незмінно використовуються упродовж багатьох років, електронні підручники з часом потрібно буде повторно копіювати чи перетворювати на новий носій або тип файлу. Поширені нині стандарти PDF і EPUB не можна вважати універсальними, а відсутність єдиного універсального стандарту може істотно вплинути на тривалість існування деяких електронних підручників, оскільки вони виконані у форматі, який був на час їхнього виробництва, але від якого згодом відмовляться. Проблема сумісності актуальна для читачів, які мають електронні книги у декількох форматах, оскільки виникає потреба у додатковому придбанні спеціального обладнання для читання книг у нових форматах.

З технологічного боку створення електронних підручників пов’язане з тривалою методичною підготовкою, а також залучанням фахівців з психології, комп’ютерного дизайну і т. п., попереднім тестуванням пристроїв. Відповідно зростає і вартість розробленого продукту.

Друковані книги є надбанням людства, яке потребує збереження для наступних поколінь. Швидкоплинні ж зміни в технологіях потребують знайдення адекватної відповіді на те, як забезпечити, щоб виготовлені нині електронні книги люди могли читати через століття і більше. Термін придатності друкованої книги практично не обмежений; книга може бути втрачена чи непридатна для використання лише у разі її серйозного пошкодження чи фізичного зношення унаслідок багатьох десятків років активного читання.

На сьогодні у книгозбірнях і приватних бібліотеках зберігаються тисячі примірників антикварних книг, вік яких становить сотні років. Цей виклик можна порівняти з долею вінілових платівок чи магнітофонних записів на бобінах чи касетах, які стали раритетами, оскільки вже давно не випускаються пристрої для відтворювання їх.

Значні незручності виникають при переведенні в електронний формат паперових видань з великою кількістю ілюстрацій (видання з історії мистецтва, фотоальбоми, книги для дітей, статистичні збірники з великою кількістю діаграм, таблиць і графіків, географічні атласи).

Більшість людей відповідно до прищеплених з дитинства уподобанням і ментальності, воліють мати паперові друковані книги, а не знеособлені електронні файли на своєму персональному комп’ютері чи в електронній книзі. Для чималої кількості людей відвідування книгарні й купівля друкованої книги в книжковому магазині чи на книжковому базарі, в букініста є елементом духовної та естетичної насолоди, яку не може надати завантаження файлу з Інтернету. До того ж багато авторів вважають, що публікація їхніх творів чи наукових праць у паперовому форматі є більш престижною, ніж в електронному вигляді. Зрештою файл не поставити на авторську полицю і дати автограф на примірнику книги.

Крім того, багато авторів (ще більше – читачів) не люблять читати свої книги на екрані, оскільки емоційно припускають, що написане ними не заслуговувало на те, щоб побачити світ у друкованому вигляді. Щодо науково-популярних праць, довідкової літератури, енциклопедій та різних довідників, то вони цілком придатні для представлення в електронному вигляді.

Не підлягає сумніву той очевидний факт, то друковані книги привабливіші з естетичної точки зору, ніж цифрові за природою, до певної міри дематеріалізовані, електронні книги, які не можуть забезпечити фізичне відчуття паперу, палітурки, оригінального компонування тексту і візуального ряду. Іншим технологічним недоліком є те, що час роботи переносного пристрою від батареї є обмеженим. Щоправда, вірогідність того, що ця вада буде усунута розробниками при удосконаленні пристроїв, є досить високою.

Лікарів і батьків насторожує те, що випромінювання екранів деяких пристроїв швидко перевтомлюють очі й шкодять здоров’ю учнів і студентів. Розширення екранів більшості пристроїв нині є таким, що якість зображення на їхніх екранах однозначно гірша, ніж у паперового аналога.

Окремі автори і видавництва нарікають на те, що технологія електронних підручників є грабіжницькою, оскільки нерідко брутально порушує їхні авторські права. В інтересах авторів і видавців паперових підручників було б запровадження механізму керування цифровими правами і запобігання піратству. Такий механізм передбачав би, що власники електронних підручників не можуть перепродувати свої підручники іншим користувачам. Проте такий порядок, природно, не задовольнятиме учнів, студентів та їхніх батьків, оскільки передбачав би значно більші фінансові витрати.

Іншим ризиком є те, що більшість виробників електронних книг не попереджають покупців про можливі наслідки керування цифровими правами щодо електронних книг. Взагалі переконують покупця, що технології керування цифровими правами покликані запобігти піратському копіюванню електронних книг. Однак у багатьох випадках це може для покупця обернутися тим, що він втратить доступ до придбаної ним електронної книги, оскільки виявиться, що контент рідера не проплачений.

Деякі форми керування цифровими правами залежать від існування онлайн-сервісів для перевірки автентичності покупців. Також можуть виникнути обставини, коли компанія, яка продала рідер, припинила свою діяльність на ринку і відтоді покупець вже не буде мати доступу до електронної книги. З точки зору керування цифровими правами придбання електронної книги більше схоже на оренду чи лізинг, ніж на купівлю.

З точки зору механічної стійкості електронні підручники значно більш чутливі до пошкоджень від падіння чи ударів, ніж друковані аналоги. Через несправність обладнання або програмного забезпечення електронні книги можуть вийти з ладу і втратитись дані. На відміну від друкованих підручників, які не сприйнятливі до впливу електромагнітних імпульсів, ударів, стискування, екстремальних температур тощо, електронні підручники не розраховані на екстремально низькі й високі температури, воду та інші фізичні впливи.

Слід враховувати і те, що, будучи втіленням високих технологій, електронні підручники неминуче, як це спіткало мобільні телефони, стануть мішенню для крадіїв. При зниженні, на жаль, загальної потреби до читання, друкованим підручникам викрадення чи то в громадському транспорті чи в інших людних місцях не загрожує. У разі крадіжки чи втрати пристрою з інших причин необхідно буде придбати інший електронний підручник з усіма фінансовими витратами, які супроводжують таку покупку.

Серед вразливих місць електронного підручника те, що без електронної книги чи персонального комп’ютера користуватися ним неможливо так само, як без володіння елементарними знаннями користувача ПК. Для вчителів певна незручність (скоріше – незвичність) полягає в обмеженні безпосереднього спілкування з учнем.

Важливим є і питання дотримування конфіденційності. Адже програмне забезпечення та електронні книги дають змогу відстежувати, коли, скільки часу, як часто, якого змісту сторінки читав той чи інший користувач, використовуючи пошукові системи Google та Facebook.

Відтак, якщо, схоже, майбутнє електронних підручників є з’ясованим, то ключове питання – наскільки цей проект є економічно доцільним для освіти, залишається без відповіді. Здається, що тривалий час, допоки щодо електронного підручника ще багато що не з’ясовано ні щодо ціни, ні щодо впливу на здоров’я, ні щодо педагогічних технологій, яких він потребуватиме, правильним було б використовувати і друковані підручники, і електронні книги.

Перехід з одного виду навчальних ресурсів до іншого має відбуватися впорядковано і поетапно. На управлінському рівні необхідно визначити джерела фінансування і сервісного обслуговування та наповнення конвентом електронних книг навчального призначення. Головним при цьому має бути не форма, а зміст освіти. Без якісного змістового наповнення рідери будуть банальними пластиково-металевими скриньками.

Маючи очевидні переваги, інтерактивне навчання за допомогою електронного підручника все ж не дає змоги, на нашу думку, повністю відмовитися від паперових підручників та спілкування вчителя і учня. Щодо інформації з основ фундаментальних наук, то з огляду на те, що там ключова інформація протягом тривалого часу не змінюється, електронний підручник важливий не стільки як вмістилище тексту, скільки для використання анімації, прискорення процесу навчання і компенсації матеріалів, які недостатньо відображені в друкованих підручниках.

Упровадження електронних підручників повинно супроводжуватися досягненням стовідсоткового показника інформатизації та підключення до мережі Інтернету загальноосвітніх навчальних закладів. Вирішити це та інші технологічні питання належить до того, перш ніж вирішувати питання про заміну друкованих підручників на електронні книги.

Перехід до електронної книги на державному рівні аргументують наміром зменшити витрати на виготовлення підручників. Навіть якщо припустити, що виробники, враховуючи перспективність українського ринку збуту електронних книг і матеріальні статки більшості українських родин, спочатку продаватимуть електронні книги за нижчими чи навіть демпінговими цінами, то все ж для більшості українців електронні підручники будуть недоступними. Якщо вартість рідера і додаткових інформаційних і сервісних послуг помножити на понад 4 млн. учнів, то складно уявити, що держава, яка дотепер з труднощами знаходила 160 –190 млн. грн., передбачить у Державному бюджеті астрономічні для української освіти суми на електронні книжки.

Взагалі, багато що залежатиме від того, чи постачання електронних підручників, зокрема рідерів, до шкіл буде здійснюватися за кошти Державного бюджету, чи держава відмовиться надалі забезпечувати учнів безплатними підручниками, як це було дотепер і що гарантовано Конституцією України та закріплено в Законах України «Про освіту» та «Про загальну середню освіту» в частині державних гарантій на безоплатну повну загальну середню освіту.

Отож, на нашу думку, питання грошей виходить на чільне місце в контексті перспектив тотального переходу української середньої школи на навчання за електронними підручниками, завантаженими до електронних книг. Від розв’язання цього питання, а також законодавчого регулювання технічних і санітарних вимог до електронних книг, завершення інформатизації та «інтернетизації» загальноосвітніх навчальних закладів. належної і своєчасної підготовки педагогічних працівників значною мірою залежатимуть темпи і якість реалізації проекту.


Екс-заступник міністра освіти та науки про аспекти впровадження електронних підручників в українських школах