Необхідно розробити законодавство, яке б зміцнювало ланцюг «освіта – наука – інновації – економіка». На цьому наголосив Міністр освіти і науки України Сергій Шкарлет під час засідання Національної ради з питань розвитку науки і технологій 12 січня 2021 року.

У доповіді Міністр зазначив, що наукова сфера в Україні є досить великим сегментом економіки. Так, у 2019 році науково-технічною діяльністю займалися 950 організацій, понад 79 тисяч наукових працівників. Однак ця кількість зменшується.

Сергій Шкарлет окреслив низку проблем, які є в науково-технічній діяльності України, та шляхи їх розв’язання.

За його словами, рівень фінансування науки в Україні залишається вкрай низьким, хоча в останні роки має позитивну динаміку в поточних цінах. Водночас з урахуванням індексу інфляції обсяг витрат на дослідження та розробки у 2019 році становив лише близько 60% від рівня 2013 року. Наукоємність ВВП неухильно зменшується – з 0,70% у 2013 році до критичних 0,43% у 2019 році. За даними 2019 року, частка обсягу витрат на дослідження у ВВП країн ЄС у середньому становила 2,13%.

«Уряд розуміє цю проблему. У бюджеті цього року передбачено збільшення низки видатків на науку. Це, звичайно, ще далеко від задекларованих меж. Проте це перший крок до належного фінансування науково-технічної діяльності», – підкреслив Міністр.

Як повідомив Сергій Шкарлет, найбільший обсяг бюджетних коштів на виконання досліджень і розробок надається в межах базового (або інституційного) фінансування, тоді як рівень більш ефективного програмно-цільового фінансування залишається вкрай низьким. Частка таких видатків у 2019 році була менше 4%.

«Торік Національний фонд досліджень провів конкурси за тематиками «Наука для безпеки людини та суспільства» та «Підтримка досліджень провідних та молодих учених». Профінансовано 216 проєктів на суму 255,3 млн гривень», – зазначив Міністр.

Окрім того, він звернув увагу на те, що існує занадто велика частка фундаментальних досліджень у загальному обсязі наукових робіт, що виконуються за бюджетні кошти. 62% робіт припадає на фундаментальні дослідження і близько 2% – на науково-технічні розробки. Це не завжди виправдано через недостатню кількість висококваліфікованого персоналу та застарілу матеріально-технічну базу (прилади й обладнання) вітчизняних наукових установ.

«Частка держави у фінансуванні сфери досліджень у більшості економічно розвинутих країн становить у середньому 30%. Це значно менше, ніж в Україні. Вкрай необхідно, щоб ці кошти використовувалися максимально ефективно як для соціогуманітарного, так і економічного розвитку країни. Підготовка нового переліку пріоритетів і, що найважливіше, оновлення засад їх формулювання є одним з найбільших викликів для Міністерства, який маємо подолати протягом цього року», – повідомив Сергій Шкарлет.

Ще однією проблемою, за його словами, є недостатній попит на результати вітчизняних досліджень з боку реального сектору економіки, що не дозволяє компенсувати вкрай низький рівень бюджетного фінансування наукової сфери в Україні.

«Наразі Міністерство із залученням наукової спільноти та інститутів громадянського суспільства готує оновлення Закону України “Про наукову та науково-технічну експертизу”, нове Положення про акредитацію експертів та Методики проведення експертиз за різними напрямами», – зазначив Сергій Шкарлет.

Окрім того, серед проблем виокремлено те, що доволі часто розроблення технологій здійснюється без урахування потреб ринку, конкурентного ринкового середовища. Також відсутні реальні стимули в суб’єктів підприємницької діяльності для інвестування в прикладні наукові дослідження та розробки.

«Міністерством розроблено низку законопроєктів, які спрямовані на стимулювання всіх учасників інноваційного процесу. За оцінками експертів, співвідношення витрат на науково-технічну розробку, підготовку її до впровадження та підготовку до виробництва нової продукції становить 1:10:100. Отже, без втручання держави подолати так звану «долину смерті» інноваціям не вдасться. Покращення ситуації потребує створення механізмів, які б спонукали українську промисловість використовувати наявні й замовляти нові вітчизняні розробки, а вчених – більш ефективно співпрацювати з підприємницьким сектором», – підкреслив Сергій Шкарлет.

За словами Міністра, про один із таких механізмів, розроблений МОН, йдеться в законопроєкті про внесення змін до ЗУ «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій». Документом, зокрема, передбачена підтримка виконавців окремих великих проєктів зі створення наукоємної продукції шляхом субсидіювання високотехнологічних підприємств, які виступатимуть замовниками, співвиконавцями й виробниками нової продукції. З однієї сторони, це має сприяти зацікавленості бізнес-сектору (через зменшення фінансового тягаря на розробку), а з іншої – повинно позначитися на якості результатів і гарантії їх впровадження.

«Через обмежене бюджетне фінансування досліджень для більшості наукових організацій і закладів вищої освіти питання комерціалізації наукових результатів є питаннями виживання й подальшого розвитку. Активна діяльність з комерціалізації наукових розробок може стати в Україні стратегічним напрямом розвитку конкурентоспроможності національної економіки», – підкреслив Міністр освіти і науки України.

Також Сергій Шкарлет звернув увагу на необхідність перегляду та осучаснення показників результативності наукової сфери.

«Наведені проблеми та пропозиції щодо їх розв’язання узгоджуються з висновками результатів дослідження експертів Європейської Економічної Комісії ООН для України в межах програми субрегіонального огляду інноваційної політики країн Східної Європи та Кавказу The Sub-regional Innovation Policy Outlook 2020. Експерти під час проведення аналізу соціально-економічного та політичного розвитку акцентували увагу на можливості для цих країн здійснити суттєвий економічний прорив шляхом створення сприятливих умов для розвитку та більш широкого застосування інновацій», – зазначив Міністр.