В Європі існує послідовний підхід до визначення цифрової компетенції як ключової навички.

Майже половина європейських систем освіти посилається на ключові європейські визначення цифрової компетентності: 11 освітніх систем використовують виключно власне національне визначення цифрової компетентності; 8 інших країн (Естонія, Франція, Кіпр, Литва, Мальта, Австрія, Албанія та Сербія) використовують як європейське визначення, так і національне.

Розвиток цифрових навичок включено в освітні програми переважної більшості країн усіх трьох рівнів освіти. Однак, на відміну від інших традиційних шкільних предметів, вона розглядається не лише як тема, яка вивчається окремо, а й як додаткова важлива компетенція.

У початковій освіті у восьми системах освіти (французька та німецькомовна громади Бельгії, Хорватія, Латвія, Люксембург, Албанія, Боснія та Герцеговина та Туреччина) цифрові компетенції не чітко прописані у національній навчальній програмі у звітному році (2018-19 ), а в середній освіті вони зустрічаються лише у двох системах – французькій та німецькомовній громадах Бельгії. Однак франкомовна спільнота Бельгії, Хорватія та Латвія наразі реформують навчальну програму, щоб запровадити цифрові компетенції або в процесі впровадження внесених змін починаючи з початкової освіти.

У початковій освіті більше половини європейських освітніх систем включають цифрову компетентність як загальнонавчальну тему.

Вивчення цифрових технологій розглядається як обов'язковий окремий предмет у 11 країнах та інтегрований до інших обов'язкових предметів у десяти країнах. Чверть освітніх систем поєднує ці два підходи, тоді як у Чехії та Ліхтенштейні всі три існують одночасно.

У неповній середній освіті кількість країн, які викладають цифрові технології як обов'язковий окремий предмет, збільшується до понад половини систем освіти. У старших класах кількість країн, які викладають цифрові компетенції як загальний навчальний предмет, дещо зменшується по відношенню до початкових класів середньої освіти, і незначна кількість країн пропонують його як обов'язковий окремий предмет для всіх учнів.

Варто пам’ятати, що у старших класах учні зазвичай можуть обирати більше факультативних предметів, і вони можуть включати предмети, пов'язані з цифровими компетенціями.

Ісландія, Греція та Північна Македонія мають найбільшу кількість рекомендованих годин на інформаційно-комунікаційні технології як обов'язковий окремий предмет початкової освіти (близько 150 годин). Литва та Кіпр виділяють найбільшу кількість годин у неповній середній освіті, хоча у них немає рекомендацій для початкової освіти щодо кількості годин для вивчення предмету. У рамках обов'язкової освіти, Румунія має найбільшу кількість годин для навчання ІКТ як обов'язкового окремого предмета у старших класах.

Половина європейських освітніх систем в даний час реформує навчальну програму, пов'язану з цифровою компетентністю. Зміни мають на меті або ввести цифрову компетентність у навчальну програму, чого раніше не було, або зробити цей предмет більш важливим та звернути на нього більшу увагу.

Деякі реформи також спрямовані на те, щоб змінити підхід до розробки навчальної програми, оновити зміст або посилити окремі сфери, такі як кодування, обчислювальне мислення або безпека.