Зовсім недавно в країні відзначався День Збройних сил України.

І, приєднуючись до привітань всіх причетних до свята, "Сегодня" дізналася, які світять перспективи, так би мовити, непрямим винуватцям торжества: студентам і випускникам військових кафедр українських вузів. Вони розповіли нам про переваги і недоліки такого відгалуження від основного навчання ( "Воєнка", нагадаємо – справа добровільна) і поділилися досвідом. З найбільш ймовірних сценаріїв – отримання після кафедри звання молодшого лейтенанта запасу і "обкатка" його на практиці в АТО, маючи підлеглих. Також закінчення "воєнки" розглядають як обов'язковий щабель на шляху до посади у військових і силових структурах. Є можливість і підстави власного бізнесу, який хоч і "суміжно", але пов'язаний з отриманими на кафедрі знаннями.

ПО КАР'ЄРНИХ СХОДАХ: В СИЛОВІ СТРУКТУРИ

Сьогодні вступити на військову кафедру студенти намагаються до третього курсу, щоб "цивільне" навчання збіглося із закінченням університету. Але варто також відзначити, що беруть на "воєнку" не всіх підряд, а тільки придатних до служби за станом здоров'я, моральними якостями і фізичною формою.

"З цією метою претендентів тестують: перевіряють фізичну підготовку (біг, підтягування на перекладині (для хлопців) та комплексно-силові вправи на бігу (для дівчат), оцінюють за допомогою спеціальних тестів психологічний стан і стан здоров'я на медкомісії, – розповів випускник одного з столичних вузів Дмитро Єрофєєв. – А підсумкове рішення приймається на основі цих даних, в сукупності з усіма показаннями: успішністю, психологічними якостями, психічною стійкістю студента і т. д. до того ж надходження навіть на платне відділення (в середньому навчання на військовій кафедрі варто в районі 10 тис. грн), не означає, що все схвачено: за неуспішність, невідвідування, погіршення здоров'я або порушення порядку запросто можна заробити відрахування і опинитися в прольоті мимо своєї мети".

ЦІЛІ. Після надходження у всіх студентів плани на майбутнє свої. Для кого-то привабливий момент – звільнення від одного року служби в армії, отримання звання і надія на те, що лейтенант запасу не знадобиться країні. Але є і ті, хто після "воєнки" планує просуватися далі по цьому шляху.

"Ми дізнавалися, що без військової підготовки ні в прикордонні війська, ні в прокуратуру, ні в Службу безпеки України на посаду не потрапити, – розповідає випускник НТУ КПІ ім. І. Сікорського Ярослав Бєлік. – Тоді було прийнято рішення вчитися на військовій кафедрі. Зараз я на старті кар'єри в силових структурах, як і розраховував, і про проходження навчання на військовій кафедрі не шкодую". Але, за словами Ярослава, так виходить не у всіх: "Мій друг робив спробу вступити на військову кафедру в той же рік, що і я, у нас були однакові цілі, але він провалився на конкурсному відборі, – продовжив Ярослав. – Це не завадило йому потрапити на строкову службу вже за призовом, і, "відставши" на рік, він все надолужує зараз".

ДІВЧАТА: ПОЛЮЮТЬ ЗА ЗАРПЛАТОЮ І ПРИДУМУЮТЬ СТАРТАПИ

Як розповіли хлопці, учні на військових кафедрах, зараз не тільки сильна стать претендує на кар'єрний підйом – з кожним роком на "воєнці" все більше студенток-дівчат. "Цілі у всіх різні: одні хочуть в силові відомства, інші прагнуть потрапити в ЗС на контракт на хорошу зарплату, як, наприклад, я, – розповіла студентка одного з вузів Уляна Гуржій. – Я пройшла і по здоров'ю, і по "психіці" , і з фізпідготовки, незважаючи на те, що спеціальність у мене "економіка". Економістом стати ніколи не пізно в майбутньому, пройшовши курси підвищення кваліфікації. А зараз зарплата у контрактника в ЗС і у новачка-економіста – дві великі різниці. Притому, що влаштуватися останнім вкрай складно".

БІЗНЕСМЕНИ. Деякі випускники військових кафедр по закінченні вирішили відкрити свій стартап. "Воєнка" стала поштовхом до того, що ми з ще однією активісткою вирішили відкрити курси для волонтерів, - розповіла колишня студентка київського НТУ Анна Сидорович. - В офіцерському званні виявилося зробити це простіше, оскільки було досить ново. Ми зібрали команду вчителів, набрали людей, які бажають навчитися надання медичної допомоги, і стали готувати "польових сестер".

Подібне заняття вибрали собі Олег Якінін і Ігор Дем'янов з Харківської області. "Ми з Олегом вчилися на одному курсі "воєнки". І вже в кінці навчання в інституті вирішили відкрити курси військової майстерності, – розповідає Ігор Дем'янов. – Розробили курс підготовки з людьми зі званнями вище, залучили дівчаток-медиків і запустили курс до кількох хвиль мобілізації. Матеріально нам спочатку допомогли волонтери і краундфайндінгові платформи, а потім встановили оплату за курс. Але ми нікого не обманювали. Відразу говорили: все з метою ознайомлення – що робити в разі війни, як себе захистити і куди йти. Сертифікатів не видаємо".