У статті “Do rankings reward research collaboration or dependence?” експерти висвітлюють питання того, як глобальні рейтинги університетів оцінюють міжнародну наукову співпрацю і чому ці оцінки можуть спотворювати реальну картину наукового потенціалу закладів штучно завищуючи позиції установ через міжнародне цитування. Автори закликають до введення критеріїв оцінки лідерства у проєктах.
Більшість світових рейтингів сприймають міжнародне співавторство як однозначно позитивний сигнал. Проте за цим показником часто ховається різна реальність. Університет, який керує проєктом, розробляє методологію, готує кадри та володіє первинними даними, виконує зовсім іншу роль, ніж університет із країн із обмеженими ресурсами, який виступає лише другорядним співавтором у роботі багатих партнерів. Рейтингові системи зараховують обидва випадки однаково.
Міжнародні публікації стабільно демонструють вищі показники цитованості, ніж локальні чи індивідуальні. Через це університети з широким співробітництвом можуть отримувати незаслужені бали в рейтингах, хоча їхня власна, незалежна дослідницька спроможність залишається низькою.
Автор статті зазначає, що майбутні методології оцінювання мали б відрізняти реальне нарощування інституційного потенціалу від простого «накручування» метрик за рахунок чужих досягнень. Для цього пропонують враховувати лідерство у проєктах, розвиток локальної інфраструктури та диверсифікацію фінансування.
Докладніше на сайті University World News
За інформацією University World News