Держзамовлення – бомба сповільненої дії для української науки
Не вщухають пристрасті довкола цьогорічного розподілу держзамовлення для українських вищих шкіл. Неконтрольоване ручне спрямування коштів – загроза для освіти і науки, застерігають експерти.
Цьогорічна ситуація з розподілом коштів на підготовку студентів-бюджетників для українських вищих навчальних закладів шокувала багатьох. І раніше розподіл держзамовлення відбувався вручну, але це була відкрита процедура, крім того, це робилося до того, як починався прийом документів від вступників, каже директор Центру тестових технологій і моніторингу якості освіти Ігор Лікарчук. Такої ж думки дотримується і колишній міністр освіти, ректор Львівського університету Іван Вакарчук. За його словами, уперше це питання вирішили закрито, просто довівши до відома кожного окремого інституту чи університету, без попереднього обговорення. «На мій погляд, ця політика закритості неприпустима. Невідомо який ВНЗ які замовлення одержав, тобто навіть порівняння з іншими одразу зробити не можна. Той принцип державно-громадського управління, який раніше дозволяв бодай дискутувати, тепер просто відсутній», - каже екс-міністр.
Потенційно-корупційна система
Деякі вищі навчальні заклади вже оприлюднили інформацію від міністерства, що приголомшує повною відсутністю замовлення на деякі програми в рейтингових університетах. За словами члена парламентського комітету з питань освіти та науки, представника НУНС Олександра Донія, цього року розподіл став ще й елементом політичного тиску, оскільки «ті університети, які не подобаються міністерству освіти, були покарані зменшенням держзамовлення». Як приклад, він наводить «Києво-Могилянську академію», нагадуючи, що попередня спроба приборкати цей "неслухняний" навчальний заклад, запровадивши критерій про десять тисяч студентів, щоб мати право називатися університетом, провалилася. «Після того як внаслідок протестів норма, що мала покарати Могилянку, не пройшла, вчинено такий акт, як скорочення держзамовлення на деякі спеціальності», - каже політик. Як відомо, у міністерстві цей крок пояснюють вимогами до освіти.
Якщо в радянські часи держава намагалася планувати, скільки їй треба спеціалістів в різних галузях, то в теперішній Україні, цей розподіл залежить від стосунків ректора з міністерством, вважає депутат. Однак це далеко не єдина проблема, адже сама система держзамовлення, за словами Донія, є потенційно-корупційною, що уможливлює перекачування бюджетних коштів для того чи іншого університету незалежно від потреби української економіки в тих чи інших фахівцях». Кричущим він назвав достатньо велике держзамовлення Одеському морському університеті на підготовку фахівців для «неіснуючого флоту», адже в Україні нині флот комерційний, відповідно замовляти і оплачувати навчання студентів повинні були б комерційні структури, а не держава.
Забагато університетів - замало якості
Ще кілька десятиліть тому українські університети можна було перелічити на пальцях однієї руки, тепер же їхня кількість рахується на сотні, але якість освіти тих дипломованих фахівців, яких випускають новоспечені вищі школи подекуди викликає чимало запитань. Саме за таких умов розподіл державних коштів мав би відбуватися на користь найкращих, вважають керівники рейтингових університетів з давніми традиціями. «Держава має підтримувати тільки ті вищі навчальні заклади, які дають якісну освіту, але, на жаль, цей параметр при розподілі держмісць взагалі відсутній», - каже ректор Львівського університету Іван Вакарчук. За його словами, у цьому закладі з потужною науковою базою скорочено замовлення на підготовку юристів та журналістів наполовину, якщо порівнювати з 2009-им роком, а якщо з минулим роком, то на третину, натомість ці замовлення надійшли до щойно відкритих таких напрямків підготовки в технічних університетах. «Логіки якоїсь не простежується, крім того, що держава не підтримує відомі наукові школи, а підтримує ті університети, які не знаю чим заслуговують це у міністерства», - вважає колишній міністр. Нонсенсом Вакарчук називає те, що Львівський університет зовсім не одержав замовлень на підготовку фахівців з економіки підприємства, маркетингу та хореографії. У такий спосіб просто розвалюються старі освітні школи, вважає він, адже фінансове забезпечення університетів, розподіл ставок викладацькому складу здійснюється відповідно до обсягів державного замовлення на перший курс. Тобто це база, з якої розраховується штатний розклад університету.
Держзамовлення за результатами конкурсу
Для того, щоб розподіл держзамовлення на підготовку фахівців відбувався чесно, потрібно здійснювати його на основі відкритого конкурсу, вважає Ігор Лікарчук. «Тоді стане очевидно, якщо Львівський університет має школу високого рівня журналістики, то він і виграє тендер, а не якийсь технічний виш, де журналістика є другорядною спеціальністю», - каже експерт. Не можна монополізувати всю освітню систему під владою одного міністерства і надати йому необмежені права, застерігає Лікарчук і додає, що недолугий фінансовий менеджмент в освіті може призвести до повільної руйнації всього, що було напрацьовано упродовж років. У низці університетів у перспективі можуть бути ліквідовані наукові школи, відбутися суттєві скорочення викладацького складу. «Можливо, не цього року, бо на поточний рік контракти з викладачами вже укладені, і розумні ректори будуть шукати можливості виконати ці контракти. Але наступний рік стане показовим, мабуть, будуть ліквідовані деякі кафедри», - прогнозує експерт. Світло в кінці тунелю, на думку аналітика, може заблищати за умови професійної роботи профільного міністерства, ефективності фінансового менеджменту та запровадження громадсько-державної системи управління освітою.
Автор: Наталя Неділько |
