Берлінські принципи ранжирування вузів « Новини « Євро Освіта
: навігація :
Болонський процес
Оцінка якості освіти
Що таке рейтинг
Тестування
Рейтинги ВНЗ України
Світові рейтинги ВНЗ
Інформація
Партнери
ТОП-10 ВНЗ України
Навчання за кордоном
: сайт :
Карта сайту
Пошук по сайту
Лист адміністратору
: пошук :
 
: голосування :
Чи є у відкритому доступі актуальні статистичні дані про вищі навчальні заклади
Так
Ні


: фотогалерея :
Конференція Міжнародної обсерваторії з визначення університетських рейтингів (IREG-5),Берлін 2010 30-09-2010 8 марта 2010 в  Варшаве состоялся круглый стол Межнародной обсерватории по академических рейтингах и достижениям IREG-4 - 14-16 июня 2009 года, Астана, Казахстан
Новини
Берлінські принципи ранжирування вузів
21-06-2006

На Другому Скликанні Міжнародної експертної ради по ранжируванню в Берліні (IREG) «Методологія й стандарти якості рейтингів» було розроблено Берлінські принципи ранжирування вузів.

На другому скликанні Міжнародної Експертної Групи по Ранжируванню (IREG) в Берліні «Методологія й стандарти якості рейтингів», організованого Центром розвитку вищої освіти (CHE) (Германія), Інститутом політики в області вищої освіти (США), СЕПЕС ЮНЕСКО (Бухарест, Румунія) учасниками з 19 країн було розроблено Берлінські принципи ранжирування вищих навчальних закладів. Центр міжнародних проектів «Євроосвіта» підписав й розділяє ці принципи.

Повний склад учасників:

Нажміть для збільшення фото

Нажміть для збільшення фото


«Берлінські принципи «міжнародної експертної групи по ранжируванню (IREG)»

Ранжирування вищих навчальних закладів й освітніх програм – явище глобального характеру. Вони слугують багатьом цілям: відповідають на запитання споживача в отриманні доступу до зрозуміло поданої інформації про статус вищих навчальних закладів; стимулюють конкуренцію між ними; забезпечують обґрунтованість направлення фінансування; допомагають класифікувати різні типи освітніх закладів, учбових програм й дисциплін. Крім того, при умові правильного розуміння й інтерпретації, вони вносять вклад в визначення поняття «якості» вищого навчального закладу в своїх країнах, доповнюючи багатогранну діяльність, здійснювану громадськими і незалежними акредитованими організаціями в області експертизи й оцінки якості освіти. Ось чому ранжирування вищих навчальних закладів стало невід’ємною частиною загальнонаціональних процесів контролю та забезпечення якості, й чому все більше країн будуть розвивати ранжирування в майбутньому. Враховуючи цю тенденцію, важливо, аби організації, що розробляють рейтинги, відповідали за якість своїх даних, методологію й поширювання інформації.

Приймаючи до уваги сказане вище, в 2004 році, в Бухаресті Європейським центром з вищої освіти ЮНЕСКО (UNESCO-CEPES) було створено Інститут стратегії в області вищої освіти в Вашингтоні та Міжнародна експертна група по ранжируванню (IREG). А, з 18 по 20 травня 2006 року в Берліні відбулась Друга нарада (IREG) для вироблення принципів та стандартів ранжирування вищих навчальних закладів - Берлінських принципів ранжирування вищих навчальних закладів.

Результатом цієї ініціативи була розробка основ створення та поширювання загальнонаціональних, регіональних та світових рейтингів, що загалом приведе до появи системи постійного покращення та вдосконаленню методик, використовуваних в проведенні таких рейтингів. Враховуючи неоднорідність використовуваних методик, прийняті принципи ранжирування будуть корисні для вдосконалення ранжирування та оцінки якості освіти.

Принципи ранжирування:

A) Цілі та задачі ранжирування:

1. Бути одним із різнопланових підходів до оцінки затрат на вищу освіту, процесів та результатів у сфері вищої освіти.
Рейтинги та ранги можуть надавати порівнювальну інформацію та поглиблювати розуміння в області вищої освіти, але вони не повинні бути головним інструментом в оцінці того, що представляє собою вища освіта та чим воно займається. Ранжирування висвітлює ринкову перспективу вищих навчальних закладів, що може бути корисним в роботі державних відомств, органів акредитації та незалежних оцінюючих установ.

2. Ясно розуміти задачі та цільові аудиторії.
Ранжирування повинне проводиться з чітким осмисленням своїх цілей.
Показники, призначені для виконання поставлених задач або інформування конкретної аудиторії, можуть не забезпечувати виконання інших задач та не відповідати іншим цільовим аудиторіям.

3. Визнавати різноплановість освітніх закладів та приймати до уваги відмінності задач та цілей їх діяльності.
Наприклад, принципи виміру якості інститутів, орієнтованих на дослідницьку діяльність, значно відрізняються від таких принципів по відношенню до освітніх закладів, що надають широкий доступ до освіти для потребуючих її верств населення. При проведенні рейтингів повинна бути налагоджена консультаційна взаємодія з освітніми закладами, що оцінюються та задіяними в цьому процесі експертами.

4. Забезпечувати ясність спектра джерел інформаційних ресурсів, використовуваних в ранжируванні, та індикаторів, генерованих кожним таким ресурсом.
Актуальність результатів ранжирування залежить від аудиторії, що отримує інформацію та джерел цієї інформації (таких як бази даних, викладачі, студенти, персонал). Рекомендується використовувати різні підходи до оцінки даних джерел з ціллю отримання більш повного уявлення про кожний вищий навчальний заклад, що включено до рейтингу.

5. Враховувати лінгвістичний, культурний, економічний и історичний контекст систем освіти, у відношенні яких проводиться ранжирування.
В міжнародному ранжируванні необхідно надавати звіт про можливі відмінності та мати точну ціль. Не всі країни та системи розділяють одні й ті ж цінності та уяву про те, що розуміється під оцінкою якості у вищому навчальному закладі, тому системи ранжирування повинні уникати некоректних порівнянь.

B) Розробка показників та їх ваги

6. Забезпечити прозорість використовуваної методології у визначенні рейтингової позиції.
Методи, задіяні у підготовці рейтингів, повинні бути зрозумілі та однозначні. Ця прозорість стосується принципів аналізу показників та джерел інформаційних даних.

7. Відбирати показники відповідно їх релевантності та валідності.
Вибір інформаційних даних повинен базуватись на можливості кожного показника визначати якість, академічний и інституційний потенціал, а не на доступності таких даних. Необхідно чітко визначити, чому було використано конкретний показник та що він повинен відображати.

8. Надавати перевагу оцінці результатів перед оцінкою початкових ресурсів.
Дані про початкові ресурси також є актуальними, адже вони відображають загальні параметри конкретного вищого навчального закладу та наразі є більш доступними. Дані про результати діяльності дають більш точну оцінку статусу та/або якості конкретного вищого навчального закладу чи програми; організатори рейтингів повинні забезпечити належний баланс між цими видами даних.

9. Чітко визначати методи оцінки різноманітних індикаторів та по можливості уникати внесення в них змін.
Зміни в методах оцінки створюють труднощі для споживачів, яким складно визначити, відбулися зміни в рейтингу вищого навчального закладу (програми) з об’єктивних причин чи у зв’язку зі зміною методології.

C) Збір та обробка даних

10. Приділяти увагу на етичні стандарти та практичні рекомендації, викладені в дійсних Принципах.
З метою забезпечення достовірності кожного рейтингу, спеціалісти, здійснюючі збір та обробку даних, а також польові дослідження, повинні бути настільки об’єктивними та безпристрасними, наскільки це є можливим.

11. Бажано використовувати ті дані, котрі є можливість перевірити та підтвердити.
Така інформація має декілька переваг, враховуючи той факт, що ці дані можуть бути визнані задіяними закладами та організаціями, і можуть бути порівнюваними та сумісними з даними різних закладів.

12. Використовувати дані, зібрані з дотриманням процедур, що використовуються під час збору наукових даних.
Інформація, зібрана від не забезпечених необхідним ступенем представництва груп студентів, факультетів та інших суб’єктів, не може точно охарактеризувати вищий навчальний заклад або програму і повинна бути вилучена.

13. Використовувати методи оцінки якості до самого процесу ранжирування.
Експертні методики, що використовуються в процесі оцінки вищих навчальних закладів, повинні застосовуватись й до самого процесу ранжирування для оцінки даного процесу. Ранжирування повинне представляти собою системи дослідження, послідовно застосовуючи експертні знання для розвитку методології.

14. Використовувати організаційні методи, що збільшують достовірність ранжирування.
Такі методи можуть включати створення консультаційних або навіть спостережних органів, переважно з якою-небудь міжнародною участю.

D) Презентація результатів ранжирування

15. Надавати споживачам можливість отримувати чітке уявлення про усі фактори, що мають відношення до розробки рейтингу, та забезпечувати їм право вибору способу презентації рейтингу.
Таким чином, споживачі будуть краще розуміти, які показники були використані при ранжируванні вищих навчальних закладів та програм. Крім того, у споживачів повинна бути можливість до деякої міри впливати на те, як дані показники повинні бути оцінені.

16. Результати ранжирування повинні бути складені й опубліковані таким чином, щоб виключити або мінімізувати помилки в представлених даних, а також забезпечувати можливість виправлення допущених помилок.
Задіяні організації та аудиторії повинні повідомлятись про допущені помилки.


Берлін, 20 травня 2006 року.


Додатково:
Склад Міжнародної експертної групи по ранжируванню (Observatory on Academic Ranking and Excellence - IREG)

: анонси :
: акценти :
: зовнішнє оцінювання :
: Популярне :
: наші дані :
Контакт:
тел.:
+380 (44) 246-27-83,
+380 (44) 246-27-84 (*147)
факс:
+380 (44) 246-27-83,
+380 (44) 246-27-84 (*122)
м. Київ, вул. Смілянська, 4
Карта проїзду
e-mail: inf@euroosvita.net

При повному або частковому відтворенні інформації посилання на www.euroosvita.net обов'язкове у вигляді відкритого для пошукових систем гіперпосилання.
www.euroosvita.net не несе відповідальності за інформацію отриману з інших сайтів